- •Педагогіка як наука. Об’єкт і предмет педагогіки. Етапи розвитку та головні категорії педагогіки.
- •Теорії походження виховання.
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Поняття про народну педагогіку й етнопедагогіку.
- •Головні методи науково-педагогічних досліджень.
- •Виникнення організованих форм виховання. Виховання і школа країн Стародавнього Сходу.
- •Виховання і навчання в античному світі Середземномор’я. Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів.
- •Виховання й освіта в Європі в період феодалізму. Головні типи шкіл. Виникнення перших університетів.
- •Школа і педагогічна думка епохи Відродження.
- •Педагогічна система я.-а. Коменського.
- •Педагогічні погляди ж.-ж. Руссо і д. Локка.
- •Внесок й. Песталоцці, а.-ф. Дістервега, і.-ф. Гербарта в теорію та практику
- •Перші школи в Київській Русі. Найдавніші пам’ятки педагогічної думки.
- •Братські школи – осередки національної освіти і культури в Україні кінця хуі-хуіі ст.
- •Школа Запорозької Січі. Сутність і специфіка козацької педагогіки.
- •К. Ушинський – видатний український педагог та просвітитель.
- •Освітня діяльність і педагогічні погляди с. Русової.
- •Григорій Ващенко – видатний український педагог.
- •Педагогічна система а. Макаренка.
- •Освітня діяльність і науково-педагогічна спадщина в. Сухомлинського.
- •Поняття про особистість і розвиток людини. Головні чинники розвитку особистості.
- •Вікова періодизація. Особливості фізичного і психічного розвитку учнів різного віку та їхнє врахування у педагогічній діяльності.
- •1. Поняття про дидактику. Предмет і головні категорії дидактики.
- •2. Історичний екскурс до вчень видатних дидактів. Теорія формальної та експериментальної освіти.
- •3. Середня освіта у вимірі Нової української школи. Основні складові та ключові компетентності нуш.
- •4. Поняття і сутність змісту освіти в закладі середньої освіти. Державний та шкільний компонент програмного матеріалу.
- •5. Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •6. Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •7. Характеристика навчальної програми з фахового предмета.
- •8. Поняття про процес навчання, його характерні ознаки. Головні функції процесу навчання.
- •9. Головні компоненти процесу навчання.
- •10. Принципи навчання, їхній об’єктивний характер. Принципи свідомості й активності, систематичності і послідовності навчання: сутність і головні шляхи (правила) їх реалізації.
- •11. Принципи міцності знань і доступності навчання: сутність і головні шляхи реалізації.
- •12. Принцип наочності навчання. Сутність і шляхи реалізації принципу науковості навчання.
- •13. Принципи зв’язку навчання з життям і орієнтації на загальнолюдські та національні цінності.
- •14. Поняття про метод навчання і методичний прийом. Методи в історії дидактики. Характеристика словесних методів навчання.
- •15. Головні класифікації методів навчання.
- •16. Характеристика наочних і практичних методів навчання.
- •17. Характеристика методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Поняття про дидактичні засоби навчання.
- •19. Поняття про форми організації навчання у середній школі. Становлення і розвиток форм навчання в історичному часі.
- •20. Урок як головна форма організації навчання в сучасній школі. Типологія і структура уроків.
- •22. Головні вимоги до уроку. Шляхи вдосконалення уроку на сучасному етапі.
- •Підготовка вчителя до уроку. Планування уроку. Аналіз і самооцінка уроку.
- •24. Організація навчальної діяльності учнів на уроці: фронтальна, індивідуальна, групова, парна форма роботи. Самостійна робота учнів.
- •25. Шкільна лекція, семінарські і практичні заняття, навчальні екскурсії та факультативи як форми організації навчання в середній школі.
- •Сутність педагогічного діагностування в середній школі. Функції і педагогічні вимоги до контролю успішності навчання.
- •27. Основні види, методи і форми контролю. Оцінка й облік успішності знань учнів.
- •28. Критерії оцінювання знань учнів з мови та літератури за 12-бальною системою.
- •Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •Поняття мети виховання. Розвиток мети виховання в історичному часі. Мета, ідеал та головні напрями сучасного українського виховання.
- •Поняття про методи і прийоми виховання. Класифікація методів виховання.
- •Характеристика методів формування свідомості.
- •Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.
- •Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності учнів.
- •Зміст і головні завдання морального виховання молоді. Формування національної свідомості і самосвідомості учнівської і студентської молоді.
- •Зміст і завдання розумового виховання молоді.
- •Зміст естетичного виховання учнівської молоді.
- •Значення екологічного та економічного виховання в сучасній школі.
- •Головні інститути соціалізації особистості.
- •Виховні завдання сім’ї та родини.
- •Значення церкви у вихованні молоді.
Педагогічна система а. Макаренка.
Основні принципи педагогічної системи А. Макаренка включають:
Колективізм та виховання через працю:
Макаренко вважав, що колективна праця є основою ефективного виховання. Він підтримував ідею колективізму, в якому кожен член колективу має важливу роль у спільному навчанні та вихованні.
Демократія в навчанні:
Макаренко впроваджував принципи демократії в організації навчального процесу. Він заохочував учнів брати участь у прийнятті рішень і вирішенні проблем колективу.
Виховання громадянських якостей:
Одним із головних завдань виховання для Макаренка було формування в учнів громадянських якостей, таких як відповідальність, солідарність і патріотизм.
Індивідуальний підхід:
Макаренко враховував індивідуальні особливості кожного учня, прагнучи забезпечити їхній оптимальний розвиток. Він вірив у важливість індивідуалізації виховання.
Впровадження культури:
Виховання культури, моралі та етики вважалося Макаренком невід'ємною частиною освіти. Він намагався виховати в учнів не лише знання, але й високі моральні цінності.
Роль вчителя-керівника:
Макаренко вірив у велику роль вчителя-керівника в процесі виховання. Він висловлював думку, що вчитель повинен бути прикладом для учнів та вміти виховувати у них певні риси характеру.
Освітня діяльність і науково-педагогічна спадщина в. Сухомлинського.
В.О. Сухомлинський широко використовував казки, оповіді, приказки і прислів'я, пісні, народні традиції і обряди у повсякденній вчительській роботі.
Метод виховання "Людина":
В.О. Сухомлинський розвинув і впровадив в педагогічну практику свій власний метод виховання, що базується на підході до кожного учня як до індивідууму. Його основна ідея полягала в розвитку людської особистості через виховання чесності, трудового виховання та гармонії з природою.
"Школа серця" і "Школа дитинства":
Сухомлинський впроваджував концепції "Школи серця" та "Школи дитинства", де наголошував на важливості взаєморозуміння між вчителем та учнем, любові до дітей та розвитку їхньої творчої індивідуальності.
Літературна творчість:
Сухомлинський був автором численних педагогічних та художніх творів, у яких відображав свої погляди на виховання та освіту. Деякі з його найвідоміших творів: "Щедра осінь", "Серце мамине", "Людина в епоху Нового Дня" та інші.
Дослідження в галузі педагогіки:
Сухомлинський проводив наукові дослідження з питань виховання та психології дітей. Його педагогічні праці викликали великий інтерес у фахових колах.
Створення шкільного музею:
З ініціативи Сухомлинського у селі Білозір'я був створений шкільний музей, де діти можуть вивчати природу, археологію та історію свого краю.
Вплив на світову педагогіку:
Його ідеї виховання та підходи до освіти отримали визнання не лише в Україні, але й у світі. Багато країн інтересувалися досвідом українського педагога.
Поняття про особистість і розвиток людини. Головні чинники розвитку особистості.
Особистість - це унікальний комплекс психологічних, соціальних і фізичних характеристик, що визначають індивіда та відокремлюють його від інших. Особистість формується в процесі взаємодії індивіда з його оточенням і включає в себе характер, цінності, мотивацію, поведінку та інші аспекти.
Розвиток особистості - це поступовий, динамічний процес зміни та становлення особистісних якостей протягом усього життя. Головні чинники розвитку особистості включають:
Фактори розвитку особистості поділяються на внутрішні (біологічні) та зовнішні(соціальні).
Внутрішні (біологічні) - спадковість: Спадковість виявляється в тому, що людині передаються основні біологічні ознаки людини (здатність розмовляти, працювати рукою). За допомогою спадковості людині передаються від батьків анатомо-фізіологічна будова, характер обміну речовин, ряд рефлексів, тип вищої нервової діяльності.
Зовнішні (соціальні) – середовище та виховання.
Середовище. Все те, що оточує людину від народження до кінця життя:
Виховання. У вихованні особистості важлива роль сім'ї, яка створює умови побуту, формує перші соціальні та моральні уявлення дитини. Навіть коли малюк починає відвідувати дитячий садок чи школу, де його соціальні контакти стають інтенсивнішими, вплив сім'ї залишається значним.