- •1. Сутність поняття «культура наукової мови».
- •2. Поясніть відмінність між термінами «мова науки», «наукове мовлення», «науковий стиль».
- •11. Характеристика науково-навчального підстилю.
- •12. Характеристика науково-популярного підстилю.
- •15. Особливості усного і писемного наукового мовлення.
- •16. Розмежуйте поняття «термін», «професіоналізм», «загальнонаукові слова».
- •17. З якою метою в науковому стилі вживають усталені сполуки?
- •18. У чому виражається сувора нормативність уживання морфологічних форм частин мови у науковому стилі?
- •19. Наголос у науковому мовленні.
15. Особливості усного і писемного наукового мовлення.
Мова існує у двох формах – усній і писемній. Первинним щодо виникнення, звичайно, було усне мовлення. Воно передувало появі писемного мовлення.
Люди у процесі спілкування використовують обидві форми мовлення, які тісно взаємопов'язані між собою. Розвинене усне мовлення – основа для успішного розвитку писемного мовлення. А розвинене писемне мовлення позитивно впливає на усне мовлення.
Обидві форми мовлення тісно пов'язані з мисленням.
Але кожна з форм мовлення, за переконаннями багатьох учених, має і свої специфічні ознаки:
Усне мовлення |
Писемне мовлення |
Усне слово – це слово живе, виразне, інколи спонтанне. В усному мовленні не завжди є час для добору найбільш точного слова. Сказане слово не можна виправити. |
У писемному мовленні завжди попередньо обдумується кожне слово, кожна фраза. Написаний текст можна перечитати, виправити. |
Це мовлення розраховане на сприйняття слухом. |
Писемне мовлення – це графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття. |
Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі думок і почуттів. |
У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для даної форми мовлення додаткові засоби. |
В усному мовленні порядок слів відіграє важливу роль (допомагає чітко побудувати речення, логічно висловити думки). |
Важливу роль у писемному мовленні виконує порядок слів (уживається для логічного розвитку від відомого до нового і для чіткої побудови речення). |
В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю. |
У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не тільки літературній нормі, а й вимогам стилю, до якого належить текст. |
Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобом для усного мовлення. |
Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи зрозуміти правильно написане просто неможливо. |
В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення. |
Характерною ознакою писемного мовлення є повні і закінчені речення, які розміщені у логічній послідовності. |
В усному мовленні використовуються частіше речення прості. |
У писемному мовленні більшість речень – складні. Прості ж речення, як правило, поширені і ускладнені. |
Усне мовлення розраховане на слухача, що знаходиться перед очима оратора. |
Писемне мовлення розраховане на читача (слухача). |
Порядок слів у реченні вільний, зустрічаються повторення окремих слів, словосполучень, частин речень, неповні речення, вставні слова тощо. |
Порядок слів часто прямий, повторення слів автори намагаються уникати. |
Зіставлення двох форм мовлення дає підстави стверджувати, що писемне мовлення значно складніше від усного.