- •Тема 32. Мистецтво Західної Європи кінця хvііі – поч. Хіх ст.
- •Французьке мистецтво останньої чверті хvііі – і третини хіх ст.
- •П.Віньйон. Церква Мадлен.
- •Інтер'єр церкви Мадлен.
- •Вівтар церкви Мадлен.
- •А.Канова. Тесей і Мінотавр. 1781-1783. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.
- •А.Канова. Монумент папі Клименту 14.
- •Ясон, 1803-1803 год. Музей Торвальдсена, Копенгаген
- •Ганимед, кормящий орла Зевса, 1817 год. Музей Торвальдсена
- •Б.Торвальбсен. Геба. 1806. Б.Торвальдсен. Венера с яблоком Музей Торвальдсена, Копенгаген
- •Три грації .1817. Три грації. 1821. Три грації. 1842.
- •Ампір й академізм в живописі.
- •Жак Луї Давид. Автопортрет 1791. Галерея Уфіцци, Флоренція, Італія
- •Клятва Горациев. 1784. Лувр, Париж.
- •Смерть Марата. 1793.
- •Сабінянки, що зупиняють битву між римлянами і сабінянами. 1799.
- •Енгр. Портрет Луї Франсуа Бертена Старшого. 1832. Лувр, Париж.
- •Романтизм 20-30-х років.
- •Жеріко. Офіцер кінних єгерів імператорської гвардії, що йде в атаку. 1812. Лувр, Париж.
- •Жеріко. Поранений кірасир, що покидає поле бою. 1814. Лувр, Париж.
- •Жеріко. Біг вільних коней у Римі . 1817. Лувр, Париж.
- •Жеріко. Плот «Медузи». 1816. Лувр, Париж
- •Жеріко. Портрет двадцятилітнього Делакруа . Б. 1819. Музей витончених мистецтв і кераміки, Руан.
- •Жеріко. Дербі (Перегони) в Епсомі . 1821. Лувр, Париж
- •Жеріко. Піч для випалення вапна. 1822.
- •Жеріко. Портрет божевільного. Гентський музей витончених мистецтв, Бельгія.
- •Жеріко. Портрети божевільних.
- •Відступ з Росії. Б.. 1818.
- •Делакруа. Автопортрет. 1842.
- •Делакруа. Човен Данте. 1822, Лувр, Париж.
- •Делакруа. Різанина на Хіосі. 1823–1824. Лувр, Париж.
- •Делакруа. Греція на руїнах Міссолунги. 1826.
- •Делакруа. Смерть Сарданапала. 1827. Лувр, Париж.
- •Делакруа. Човен Дон Жуана. 1840. Лувр, Париж.
- •Делакруа. Свобода, що веде народ. 1830. Лувр, Париж.
- •Делакруа. Полювання на левів в Марокко. 1854. Ермітаж, Санкт-Петербург.
- •Делакруа. Гра тигреня з тигрицею. 1830.
- •Делакруа. Алжирські жінки. 1833–1834. Лувр, Париж.
- •Делакруа. Фрески на західній стіні Бурбонського палацу. 1833-1847.
- •Делакруа. Розпис плафону Бурбонського палацу. 1833-1847.
- •Делакруа. Фредерік Шопен. Делакруа. Жорж Санд, 1838
Жеріко. Піч для випалення вапна. 1822.
Крім цього після повернення він писав портрети божевільних, за якими він спостерігав в лікарні свого друга-психіатра.
Жеріко. Портрет божевільного. Гентський музей витончених мистецтв, Бельгія.
Незвична композиція портрета. Відхилена вліво, фігура божевільного втрачає стійкість, недбалий одяг здається важким і ніби існує окремо від змарнілого тіла. Волосся, що стирчить, рідка, погано підстрижена борідка підсилюють враження загального хвилювання і нервовості образу. Очі, що сидять у глибоких западинах, розсіяно дивляться вперед, відбиваючи водночас процес внутрішнього бродіння пристрасті, що його захопила. Губи міцно стулені, здається, що він замкнувся у мовчанні, обдумуючи справи, які можуть бути страшними. Його здичавілий вигляд не викликає ані страху, ані жалощів, скоріше, художник прагне пробудити в нас своєрідний, якщо можна так сказати, науковий інтерес до цього явного відхилення від психічних норм. Портрет було виконано в числі десяти інших на замовлення лікаря Жорже, друга Жеріко, що працював у паризькому шпиталі для душевнохворих Сальпетрієр і який написав трактат «Про безумство», що вийшов друком у 1820 році.
Жеріко. Портрети божевільних.
Романтикам взагалі був притаманний інтерес до людей із загостреною психікою, прагнення зобразити трагедію зломленої душі. В трагічно-гострій характеристиці Жеріко, який працював з натури і його персонажі є ніби типами людських доль, відчувається глибоке співчуття самого митця. Портрети божевільних Жеріко пише перед самою смертю, останні одинадцять місяців він був прикутий до ліжка.
В грудні 1823 року Делакруа записує у щоденнику: «Сьогодні був у Жеріко… Він вмирає…».
26 січня 1824 року на 33 році життя Жеріко помер. «До числа найбільших нещасть, які тільки могло понести мистецтво в нашу епоху, потрібно віднести смерть дивовижного Жеріко», — гірко зазначає Делакруа.
Передчасна кончина завадила Жеріко написати вже задуману картину «Відступ французів з Росії в 1812».
Відступ з Росії. Б.. 1818.
Безсумнівно, Жеріко є провісником романтизму. Його місце в мистецтві – ніби на перетині класицизму і романтизму.
Художник, якому випало стати справжнім вождем романтизму, був Ежен Делакруа.
ЕЖЕН ДЕЛАКРУА
(1798-1863).
Делакруа. Автопортрет. 1842.
Делакруа Ежен – французький живописець і графік. У 1816–1822 навчався в Парижі в майстерні класициста П’єра Нарсиса Герена, де зблизився з Теодором Жеріко; вивчав у Луврі живопис старих майстрів (особливо Пітера Пауля Рубенса), захоплювався сучасним англійським живописом, в першу чергу роботами пейзажиста Джона Констебла. Ежен Делакруа відвідав Велику Британію (1825), Алжир (1831–1832), Марокко, Іспанію, Бельгію. Вже у ранній період творчості відчуття причетності до великих, таких, що змінюють обличчя світу, історичних подій породило громадянський пафос і драматичний запал творів Делакруа, зробило його в подальшому найбільш яскравим виразником і главою романтизму у французькому образотворчому мистецтві. Сповнена емоційного напруження і похмурого трагізму картина Делакруа “Данте і Вергілій” (“Човен Данте”, 1822, Лувр, Париж), духом активного протесту проти жорстокості і насилля, глибокого співчуття до бід грецького народу пронизана “Різанина на Хіосі” (1823–1824, Лувр, Париж). Художник віддавав перевагу сюжетам, сповненим драматизму і внутрішньої напруженості (“Смерть Сарданапала”, 1827, Лувр, Париж).