Казимир Малевич. Супрематизм. Чорний супрематичний квадрат. 1914—1915

Казимир Малевич. Косар. 1912.

.

У своїх теоретичних роботах він говорив, що у супрематизмі “про живопис не може бути й мови, живопис давно пережив себе і художник – передсуд минулого”. У прагненні абсолютної “чистоти відчуттів” він створював композиції з чорних, червоних і білих квадратів. Його “Чорний квадрат” увійшов в історію як найвищий вираз крайнощів модерністського мистецтва. У 30-ті рр. Малевич повернувся до фігуративного живопису в реалістичних традиціях.

Казимир Малевич. Селянка. 1928—1932.

Супрематизм – творча система, розроблена одним з основоположників європейського абстрактного мистецтва, К.Малевичем, біля 1913 р. Супрематизм мислиться художником як останній і кінцевий підсумок всіх пошуків в галузі безпредметного живопису, початок якого був покладений П.Сезанном. Попередники супрематизму відрізнялись певною непослідовністю у своєму запереченні предметних форм, -- так вважає К.Малевич. “Хто відчуває живопис, той менше бачить предмет, хто бачить предмет, той менше відчуває живопис”, -- писав художник у своїй брошурі “Від кубізму і футуризму до супрематизму”, що стало програмним документом тієї течії. Автор вважав, що лише тепер настав час історичного синтезу всіх пошуків в галузі абстрактного мистецтва.

Твором, що втілив програмні висловлювання К.Малевича, став його знаменитий “Чорний квадрат”, представлений на одній з виставок 1913 р. Цей “живий царствений малюк”, первісток нового мистецтва, за словами автора, з’явився у світ, щоби врятувати його, покінчивши з видимим живописом. “про живопис у супрематизмі не може бути й мови, -- стверджує К.Малевич у 1920 р. – Живопис давно зжив себе, і сам художник – забобон минулого”. Художник формулює надзвичайну за своєю зухвалістю і радикалізмом мету: “перетворитися на нуль форм”.

Хоча засновник супрематизму і мріяв про панування своєї системи, сам він при всьому радикалізмі, залишався живописцем. У 1919 р. Малевич працював у Вітебську, зробив спробу ідейного і практичного розвитку супрематизму в діяльності об’єднання Уновіс (“Утвердители нового искусства”). Передбачалась широка програма перетворення мистецтва, надання йому масового характеру. Вітебський Уновіс здійснив ряд театральних постановок, вів велику виставкову роботу. Під впливом ідей супрематизму находились Ель Лисицький, Н.Певзнер, Н.Габо, Л.Мохой-Надь та ін. майстри, які дуже скоро перейшли до виробничого мистецтва, запозичивши для нього деякі ідеї супрематизму.

У 1922 р. сам Малевич працював над застосуванням своєї супрематичної програми в архітектурі, створюючи композиції-проекти, які він називав архітектонами. Супрематизм дозволив Малевичу знайти у чистому вигляді найпростіші елементи мистецтва живопису, що складають фундамент художнього образу. За словами В.Шкловського, “супрематисти зробили в мистецтві те, що зроблено у медицині хіміками. Вони виокремили частину діючих засобів”.

Особливий напрям абстракціонізму – променизм – найяскравіше представлений у творчості Михайла Ларіонова і Наталі Гончарової. Всі предмети ці майстри бачили як суму променів, а художник, на їхню думку, був покликаний знайти перетини у певних точках променів, тобто найвиразніші лінії.