- •Тема 43. Тенденції розвитку мистецтва хх ст.
- •1. Основні риси, що відрізняють мистецтво хх століття.
- •2. Роль авангардистського живопису в образотворчому мистецтві. Фовізм.
- •Середземноморський пейзаж, 1918. Молода руда жінка. 1918.
- •Оголена на подушці. 1917.
- •Віолончеліст. 1918.
- •3. Течії і напрями у мистецтві хх століття.
- •Ернст Кірхнер. «Червона башта в Галлі». Еміль Нольде. "Схвильовані люди".
- •Василь Кандинський, "Композиція".
- •Пабло Пікассо. Авінйонські дівчата. 1907.
- •Пабло Пікассо. Портрет а. Воллара1910. Пабло Пікассо. Музичні інструменти. 1912.
- •Джорджо Де Кіріко. Тайна дня. 1914.
- •Джорджо Де Кіріко. Ностальгія за нескінченним. 1913. Башта. 1913.
- •Джорджо Моранді. Натюрморт. 1920.
- •Василь Кандинський. Будинку в Мурнау на Обермаркті. 1908.
- •Василь Кандинський. Імпровізація Кламм. 1914. Композиція VIII. 1923.
- •Василь Кандинський. Композиція VI. 1913.
- •Тео ван Дусбург. Симультанна шашкова композиція. Б. 1929—1930.
- •Піт Мондріан. Композиція з синім. 1937.
- •Піт Мондріан. Бродвей бугі-вугі. 1942.
- •Казимир Малевич. Супрематизм. Чорний супрематичний квадрат. 1914—1915
- •Казимир Малевич. Косар. 1912.
- •Казимир Малевич. Селянка. 1928—1932.
- •Михайло Ларіонов. Півень. 1912. Лучизм. Фрагмент. 1912.
- •Аршил Горкі. Печінка й гребінь півня. 1944. Агонія. 1947.
- •Джексон Поллок. Без назви.
- •Марсель Дюшан. Велосипедне колесо на табуретці.1913. Мона Ліза з вусами. 1919.
- •Марсель Дюшан. Фонтан. 1918. Франсис Пікабіа. Дитя-карбюратор. 1919.
- •Курт Швіттерс. Мерц 25a. Сузір’я.
- •Рене Магритт. Чёрная магия. 1935 Шедевр, или Мистерия горизонта. 1955.
- •Сальвадор Далі. М’яка конструкція з вареними бобами: передчуття громадянської війни в Іспанії. 1936.
- •Сальвадор Далі. Жираф, що палає. 1936.
- •Енді Уорхолл. Мерилін. 1964.
- •Віктор Вазареллі.
Василь Кандинський. Будинку в Мурнау на Обермаркті. 1908.
У 10-ті рр. він остаточно порвав з натурою і створив свою художню манеру тим, що “коли релігія, наука і мораль розкладаються, коли зовнішні підпори загрожують зруйнуватися, тоді людина відвертає погляд від зовнішнього світу до духовного, до передачі “чистого”, незалежного від матерії духовного життя”. “Чисті” кольори і лінії можуть передати внутрішнє “духовне звучання”, невиявлені почуття і передчуття. У книзі “Мова форми і кольору” художник пояснив, який колір, лінія, форма відповідають в його уявленні певним душевним станам: жовтий – колір божевілля; синій – поклик у безкраї простори, пробудження потягу до чистого; зелений – символ ідеальної рівноваги; фіолетовий несе в собі щось болюче, згасаюче і т.д. Лінія так само символічна, як і колір: горизонтальна -–пасивна, жіноча, вертикальна – активна, мужня. Багата уява, дуже тонке почуття колориту у Кандінського втілювалися у приємні для ока, насичені, динамічні кольорові композиції (“Імпровізація”, 1912).
Василь Кандинський. Імпровізація Кламм. 1914. Композиція VIII. 1923.
Василь Кандинський. Композиція VI. 1913.
Художник активно цікавився проблемами зближення кольору з музикою. Дослідники вважають, що В.Кандінський – останній представник літературно-психологічного символізму, подібно до А.Моро у Франції і М.Чюрльоніса в Литві, і разом з тим перший художник-абстракціоніст.
Піт Мондріан (1872-1944) спочатку був зв’язаний з кубізмом, довівши його принципи до простого креслення на площині. Група його послідовників у Голландії, що об’єдналися навколо журналу “Стиль” проголосила створення універсального образу світу з допомогою …прямокутників різного кольору, відокремлених один від одного лінією.
Де Стейл (Стиль)
Журнал і напрямок під цією назвою були засновані в 1917 р. у Голландії Тео ван Дусбургом і Пітом Мондріаном. Вони вважали, що мистецтво повинно прагнути до абсолютної гармонії, ясності й порядку, яких можна досягти в результаті повного очищення. Їхні твори відрізняються строгими геометричними формами, переважно квадратними. Вони складені з найпростіших елементів: прямих ліній й основних кольорів. Напрям ставив перед собою філософські завдання і базувався на думці, що мистецтво повинно відображати таємницю всесвіту та його універсальну гармонію. Цей рух припинив своє існування у 1931 р. після смерті ван Дусбурга. Течія мала величезний вплив на архітектуру та прикладне мистецтво Європи. ** Ван Дусбург, Мондріан
Тео ван Дусбург. Симультанна шашкова композиція. Б. 1929—1930.
Мондріан був буквально заполонений культом рівноваги вертикалей і горизонталей і розірвав усі зв’язки з журналом “Стиль”, коли той запровадив у 1924 р. як компонент виразної мови кут на 45 градусів.
Піт Мондріан. Композиція з синім. 1937.
Піт Мондріан. Бродвей бугі-вугі. 1942.
На його полотнах не було нічого, крім чорних прямих ліній і трьох чистих кольорів – червоного, синього, жовтого, а іноді і просто білої площини, поділеної двома-трьома лініями. Важко повірити, коли бачиш картини Мондріана, що він працює над ними багато місяців, а то й років – довго думав над кожною лінією, зсуваючи їх на сантиметр або міліметр в той чи інший бік.
Мондріану належить твердження: “…немає нічого конкретнішого за лінію, колір, площину”. В 40-ві рр. воно було підхоплене італійськими “конкретистами”.
Казимир Северинович Малевич (1878-1935) поєднав імпресіоністичний абстракціонізм Кандінського і геометричний абстракціонізм Мондріана у винайденому ним супрематизмі (від фр. supreme -- найвищий).