- •Тема 39. Російське мистецтво і пол. Хіх ст.
- •Будівля Головного Адміралтейства.
- •Креслення панорами Адміралтейства.
- •Теребньов і.І. Рельєфи фронтону Адміралтейства.
- •Теребньов і.І. Рельєфи над аркою Адміралтейства.
- •1805-1817. Зведений архітекторами Дніпропетровськ.
- •Вороніхін а.Н.Казанський собор. 1801-11. Фотографія 1890-х рр..
- •Інші роботи а.Н.Вороніхіна.
- •Вороніхін а.Н. Гірничий кадетський корпус. 1806-1811. Нині – Гірничий інститут.
- •Арка Головного Штабу.
- •Бове о.І. Великий театр у Москві.
- •Бове о.І. Церква Миколи Чудотворця. 1821. Москва.
- •Бове о.І. Тріумфальна арка. 1826-28.
- •Вигляд Ісаківського собору з пташиного польоту.
- •Західний фасад Ісаковського собору.
- •Ісус Христос. Вітраж у вівтарі Ісаковського собору.
- •Ісаківський собор - вершина творчості Монферрана.
- •Монферран а.А. Олександрівська колонна на Дворцовій площі в Санкт-Петербурзі. 1834.
- •Добування гранітної брили для колони.
- •3.Скульптура: і.Мартос (1752-1835). Ф.Толстой (1783-1873).П.Клодт (1805-1867).
- •І.П.Мартос. Пам’ятник Мініну і Пожарському. 1818. Москва.
- •І.П.Мартос. Пам’ятник герцогу де Рішельє. 1823-28. Одеса. Спільно з архітектором а.І.Мельниковим.
- •І.П.Мартос. Пам’ятник Потьомкіну-Таврійському. 1836. Відновлений у 2003. Херсон.
- •І.Мартос. Пам’ятник м. В. Ломоносову. 1826-1829. Архангельськ.
- •В. І. Демут-Малиновський. Викрадення Прозерпіни. Група перед портиком Гірничого інституту. Камінь. 1809—1811. Санкт-Петербург.
- •В.І.Демут-Малиновський, к.П.Клодт. Пам’ятник Володимиру Великому. 1853. Київ.
- •М.С.Пименов. Хлопець, що грає в бабки. 1836. Бронза. Висота 60,5 см. Третьяковська галерея, Москва.
- •Б.І.Орловський (Смирнов). Пам’ятники – героям 1812 року м.І. Кутузову і м.Б. Барклаю-де-Толлі. 1829. Відкриті у 1837. Санкт-Петербург.
- •Б.І.Орловський. Фігура ангела, що увінчує Олександрівську колону. Бронза. 1829-1834. Санкт-Петербург.
- •Ф.П. Толстой. Народне ополчення. 1816. Гіпс. 20х20 см. Третьяковська галерея, Москва.
- •Ф.П.Толстой. Душенька в саду. Іл. До поеми і. Ф. Богдановича «Душенька». 1820-33, Третьяковська галерея
- •Ф.П. Толстой. Гілка малини, метелик і мурашка. Акварель.
- •Ф.П.Толстой. Сімейний портрет. 1830.
- •Т.Г.Шевченко. Портрет п.К.Клодта. Офорт. 1861.
- •П. К. Клодт. Приборкувачі коней. Бронза. 1838—50. Аничків міст. Санкт-Петербург.
- •П. К. Клодт, н. А. Ромазанов, р.К.Залеман; арх. О.Монферран. Пам’ятник Миколі і (в наші дні).
- •1856—1859. Граніт, бронза. Ісаківська площа, Санкт-Петербург.
- •О.А.Кіпренський. Портрет а.К.Швальбе. 1804.
- •О.А.Кіпренський. Портрет лейб-гусарського полковника Євграфа Володимировича Давидова. 1809. Санкт-Петербург, Російський музей.
- •О.А.Кіпренський. Портрет хлопчика Челищева. Б. 1809.
- •В.А.Тропінін. Автопортрет. В.А.Тропінін. Портрет сина. Б. 1818.
- •Портрет скульптора і.П.Віталі. 1839.
- •В.А.Тропінін. Портрет о.С.Пушкіна. 1827.
- •Автопортрет. 1833.
- •Натурщики. 1817.
- •Останній день Помпеї. 1830—1833 гг.
- •Італійський ранок. 1823. Італійський полудень. 1827.
- •Вершниця. 1832. Портрет сестер о. Та о. Шишмарьових. 1839.
- •Аполлон, Гіацинт і Кипарис. 1831-34.
- •З’явлення Христа Марії Магдалині. Фрагмент. 1834—1836.
- •З’явлення Христа народу. 1837-1857. 540х750 см. Москва, Третьяковська галерея.
- •Гілка. Санкт-Петербург, Російський музей.
- •Вода і каміння під Палаццуола.Етюд до картини «з’явленння Христа народу».
- •Щедрін Сильвестр Федорович (1791-1830)
- •Анкор, ще анкор! 1851—1852.
В.А.Тропінін. Автопортрет. В.А.Тропінін. Портрет сина. Б. 1818.
Портрет скульптора і.П.Віталі. 1839.
В.А.Тропінін. Портрет о.С.Пушкіна. 1827.
Портрет Пушкіна – інше, оригінальне трактування поета, служителя муз. Тут романтичний настрій превалює, не дивлячись на те, що портрет виконаний в жанрі «халатного портрета», тобто в домашньому одязі, в оточенні улюблених речей і предметів, коли не потрібно підстроюватись під «благородную публику», а залишатись самим собою.
Мистецтво Кіпренського і Тропініна в значній мірі втратило безпосередній зв’язок з сановною аристократією та імператорським двором. Портрети дворянської інтелігенції – поетів, художників, меценатів – зайняли в їхній творчості найвизначніше місце. Кіпренський і особливо Тропінін рішуче стали вводити в живопис зображення народних типів. Таким чином, було зроблено новий крок на шляху демократизації російського мистецтва.
Поетичний настрій пронизує портрети Тропініна. Його зображення українських народних типів, “Портрет сина”, “Старий-жебрак з палицею”, “Мереживниця”, “Гітарист”, “Стара з куркою” належать до реалістичного напряму в мистецтві І пол. ХІХ ст.
Хлопчик з сопілкою (рос.– жалейка). В.А.Тропінін. Мереживниця. 1830-ті.
Василь Андрійович Тропінін більше половини свого життя був кріпосним графа Моркова. Дворянська держава не підтримувала Кіпренського і Тропініна і, по суті, кидала їх напризволяще.
Сімейний портрет графів Моркових. 1813..
Автопортрет з пензлями на фоні Московського Портрет Карла Павловича Брюллова. 1836.
Кремля. 1844.
Образи Тропініна несуть печатку добродушності та ідилічної простоти. В цьому відбився художник-реаліст, що відобразив у своїй творчості зрослу самосвідомість і, разом з тим, патріархальну простодушність російського селянина.
Жінка у вікні (Казначейша). 1841. Старий, що обстругує милицю. 1830-ті.
Венеціанов Олексій Гаврилович (1780-1847)
В діяльності і в творчості Олексія Гавриловича Венеціанова (1780-1847) відбилось настійне намагання створити народне реалістичне мистецтво Росії.
На очах Венеціанова відбулось вигнання кріпосних людей з Академії мистецтв у Петербурзі (1817 р.). Ця несправедливість, вочевидь, глибоко схвилювала художника-патріота.
Венеціанов на свій страх і ризик вирішив створити школу для талановитих юнаків – вихідців з народу. При цьому він висунув власну творчу і педагогічну програму.
Художник говорив, що живописець повинен дивитись на природу незалежно і свіжо: “Справа полягає в тому, щоб нічого не зображувати інакше, як тільки в натурі, і підкорятись їй одній, без будь-якого домішку якого б там не було художника, тобто не писати картини а ля Рубенс, а ля Рембрандт, але просто, так би мовити, а ля натура”.
В картинах Венеціанова “Гумно», “Чистка буряка ”, “Ранок поміщика ”, “Захарка”, “Хлопець з мітлою ”, “На пашні. Весна, “Дівчина з телям», “Пастушок, що спить ” знайшло своє відображення життя патріархального російського села. Душевне благородство, моральна чистота, доброта, працелюбність простого народу виражені у Вененціанова з справжньою художньою правдивістю.
В картинах Венеціанова немає драматичної дії, зіткнень і конфліктів. Тут панують тиша і спокій.
Гумно. 1821. Санкт-Петербург, Російський музей.
Пастушок, що спить. 1823-26. Санкт-Петербург, Російський музей.
Портрет М.А.Венеціанової. 1810-ті.
На пашні. Весна. Сер. 1820-х. Москва, Третьяковська галерея.
На жнивах. Літо. 1820-ті. ТГ.
Женці. ІІ пол.. 1820-х.
Дівчина у хустці. Олія.
Автопортрет. 1811. ДРМ.
Портрет Н.М.Карамизіна. 1828. Портрет дочки, А.А.Венеціанової (Дівчинка в
капелюшку). 1825-26. ТГ.
Селянська дівчина з телям. 1829. Захарка. 1825.
Купальниці (Розчісування волосся). 1829. Купальниці. 1829.
Портрет командира лейб-гвардії Драгунського полку П.А.Чичерина. Б. 1810. Пастель.
Серед академічних професорів, завалених церковними замовленнями, виокремлювався вільнодумством і допитливістю Андрій Іванович Іванов. Це був неабиякий педагог-вихователь двох російських художників-корифеїв – К.П.Брюллова та О.А.Іванова.
Традиції класицизму і риси романтизму поєднуються в творах Карла Павловича Брюллова.
Брюллов Карло Павлович (1799-1852)
Карло Павлович Брюллов вже в стінах Академії оволодів виключною майстерністю малюнка. Направлений до Італії для удосконалення в мистецтві, Брюллов вразив петербурзьких заступників і меценатів своїми сонячними картинами “Італійський ранок”, “Італійський полудень”. Виконана в Римі картина “Вірсавія” свідчила про уважне вивчення натури. “Вершниця” показувала чудову майстерність художньої імпровізації і блискучу техніку письма Брюллова.