Тема 14. Рішення суду першої інстанції.

Лекція (2 години).

Поняття та види судових рішень. Зміст судового рішення. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення. Законна сила судового рішення. Усунення недоліків судового рішення судом, який його виніс. Додаткове рішення. Роз’яснення рішення. Виправлення описок і арифметичних помилок. Ухвала суду першої інстанції. Види ухвал (за змістом, формою, порядком ухвалення). Законна сила судових ухвал. Доступ до судових рішень.

Практичне заняття (2години).

2. Розгляд теоретичних питань.

1.Сутність і значення судового рішення.

2.Судове рішення – акт правосуддя по цивільній справі. Виховна роль судового рішення.

3.Вимоги, яким повинно задовольняти судове рішення.

4.Зміст рішення (його складові частини).

5.Законна сила судового рішення.

6.Момент вступу рішення в законну силу.

7.Правові наслідки вступу рішення в законну силу.

8.Усунення недоліків судового рішення.

9.Виправлення описок і арифметичних помилок у рішенні.

10.Додаткове рішення.

11.Відстрочка і розстрочка виконання рішення.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Ухвала суду першої інстанції: поняття і види.

2. Окрема ухвала суду

2. Завдання для самостійної роботи.

Скласти проект заочного судового рішення.

3. Перевірка знань студентів у формі тестування.

Методичні вказівки до вивчення питань теми:

При здійсненні правосуддя суд звершує багато різних за своїм змістом і юридичним характером процесуальних дій: вирішує справу по суті, закінчує справу без ухвалення рішення, вирішує клопотання сторін, третіх осіб тощо. Судження і волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер і втілюються у відповідну процесуальну форму — форму процесуальних рішень. Судові рішення — узагальнюючий термін судових актів, які суд приймає при вирішенні будь-якого питання.

Рішення суду залежно від питання, яке вирішується судом, поді­ляються на два види: ухвали і рішення.

Ухвалами вирішуються питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених законом.

Рішенням вирішується справа по суті після її розгляду.

Судове рішення як акт судової влади — це правозастосовчий акт, ухвалений іменем України, оформлений у вигляді процесуального документа, що владно підтверджує правовідносини сторін на основі встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справи.

З питання про сутність судового рішення в літературі висловлені різні погляди. Для засвоєння цього питання слід уважно вивчити рекомендовану літературу та підручники.

Основні вимоги, яким має задовольняти судове рішення закріплені в ст. - Рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законність – одна із головних рис рішення суду. Законність – це якісний стан рішення, яке характеризується правильним застосуванням судом при розгляді и вирішенні справи норм матеріального і процесуального права.

Обгрунтованніть рішення суду - це його правильність з фактичного боку. Обгрунтованнім є рішення, як зазначено в ч.3 ст. 213 ЦПК, ухвалене на основі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому порядку. Умовою обгрунтованності судового рішення є також відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи, правам і обов’язкам сторін. Для того щоб суд досяг істини по справі, потрібно, щоб його висновок ґрунтувався на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи і правильній оцінці доказів.

Крім законності й обгрунтованності, рішення повинно бути повним.

Повнота судового рішення означає, що в судовому рішенні мають бути вирішені всі заявлені вимоги, вказано їх розмір, а також вирішене питання про негайне виконання і судові витрати.

Судове рішення повинно бути визначеним, тобто таким, у якому чітко вирішене питання про наявність або відсутність прав і обов’язків у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Рішення суду повинно біти ясним. Згідно з вимогою ясності в рішенні суд повинен вказати повну і правильну назву сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чітко сформулювати своє судження відносно їх прав і обв’язків з тим, щоб рішення суду було належним чином виконане.

До вимог, яким повинно відповідати судове рішення, належить також вимога точного викладення рішення. Точність є вимогою, яка пред’являється до змісту судового рішення. Відповідно до цієї вимоги зміст рішення повинен бути викладений безпомилково і здійснені безпомилкові підрахунки. Точне, тобто безпомилкове, викладення рішення сприяє своєчасному його виконанню.

Рішення завжди викладається в письмовій формі, воно складається з чотирьох частин : вступної, описової, мотивувальної та резолютивної (ст.. 215 ЦПК).

Кожне рішення повинно відповідати вимогам, які до нього пред’являються. При порушенні вимог суд,який ухвалив рішення, як правило, не може сам скасувати або змінити це рішення (ч.2 ст. 218 ЦПК). Допущені недоліки виправляються вищими сулами. Але деякі з них, пов’язані з неповнотою, неясністю і неточністю судового рішення, можуть виправлятися тим судом, який ухвалив це рішення, шляхом ухвалення додаткового рішення (ст..220 ЦПК). Його роз’яснення (ст..221 ЦПК), а також виправлення описок та арифметичних помилок (ст..219 ЦПК).

Додаткове рішення – це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов’язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв’язав окремі процесуальні питання.

Роз’яснення рішення суду – це уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення. Згідно із ст.. 221 ЦПК підставою для роз’яснення рішення є його незрозумілість для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця.

Описка та арифметична помилка – це помилки, які свідчать, що рішення суду є неточним. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні здійснюється тим судом, який його ухвалив, не змінюючи сутності цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до ст.. 223 ЦПК законна сила – це правова дія судового рішення, сутність якої полягає у його незмінності і виключності. Якісна характеристика судового рішення, яке набрало законної сили, проявляється і в правових наслідках, які воно викликає. Такими наслідками є: здійсненність, преюдиціальність і обов’язковість.

Суд може при ухваленні рішення надати відстрочку або розстрочку його виконання. Відстрочка виконання рішення – це перенесення виконання рішення на інший точно встановлений термін. Розстрочка виконання - це виконання рішення частинами, порядок і строки якого повинен визначити суд.