Тема 7: облік довгострокових фінансових інвестицій

Лекція 1. Облік довгострокових фінансових інвестицій.

Мета: вивчити порядок обліку довгострокових фінансових інвестицій.

План.

1.Облік фінансових інвестицій непов’язаним сторонам.

2. Облік фінансових інвестицій методом участі в капіталі.

3. Облік інвестицій, що утримуються до погашення.

4.Облік інвестицій в облігації.

Питання 1

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які здійснюються на період більше 1 року, а також це всі інвестиції, які не можна вільно реалізувати у будь-який момент (акції, облігації, внески до статутних капіталів інших підприємств тощо).

Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються в обліку як необоротні активи.

Згідно з П(С)БО № 12 фінансові інвестиції поділяються на ті, що обліковуються за методом участі у капіталі та інші інвестиції.

Для обліку довгострокових фінансових інвестицій призначено рахунок 14 з однойменною назвою, до якого відкрито наступні субрахунки:

141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі у капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».

За дебетом рахунку 14 відображають: вартість довгострокових фінансових інвестицій в цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик; статутні капітали інших підприємств.

За кредитом рахунку 14 відображають: вибуття (списання) або зменшення вартості довгострокових фінансових інвестицій; отримання дивідендів від об’єкту інвестування, коли облік інвестицій ведеться за методом участі у капіталі.

Розподіл рахунка 14 ґрунтується на двох категоріях: пов’язаності сторін і методу обліку інвестицій. При цьому під пов’язаними сторонами розуміються підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу чи впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною.

Під контролем розуміють вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності.

Фінансові інвестиції визнаються активом та відображаються на рахунках обліку та в балансі за умови того, що:

1) очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;

2) їх оцінка може бути достовірно оцінена.

Методи оцінки фінансових інвестицій на дату балансу є наступними:

1) за первісною вартістю;

2) за справедливою вартістю;

3) за амортизованою собівартістю;

4) за методом участі у капіталі.

Оцінку фінансових інвестицій доцільно здійснювати на кожному етапі їхнього обліку у інвестора (рис. 4.1).

Е тапи оцінки фінансових інвестицій

Рис. 4.1. Етапи оцінки фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції спочатку оцінюються за первісною вартістю, яка в залежності від способу її придбання включає:

1) придбання за кошти:

- собівартість інвестицій у складі ціни її придбання;

- комісійних винагород;

- мита;

- податкових платежів;

- та ін. витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням фінансових інвестицій;

2) придбання в обмін на цінні папери власної емісії: справедлива вартість переданих цінних паперів;

3) придбання на інші активи (крім коштів): справедлива вартість активу, що обмінюється.

Підприємства можуть придбавати та продавати фінансові інвестиції, виходячи з вартості:

• номінальної;

• нижче номінальної (з дисконтом);

• вище номінальної (з премією).

Справедлива вартість фінансових інвестицій – це сума, яку можна отримати від продажу фінансових інвестицій на активному ринку.

Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до їх погашення відображаються на дату балансу по амортизованій собівартості – це собівартість фінансових інвестицій з урахуванням часткового їх списання у результаті зменшення корисності, яка збільшується (зменшується) на суму накопичення амортизаційного дисконту (премії).

Зазначені методи застосовуються в залежності від об’єктів фінансового інвестування, за якими фінансові інвестиції можуть бути здійсненні:

1) винятково для продажу (переважно поточні інвестиції);

2) для їхнього погашення;

3) в асоційовані дочірні підприємства й у загальну діяльність зі створенням юридичної особи (спільне підприємство);

4) у спільну діяльність без створення юридичної особи.

Якщо інвестиції оцінюються за методом участі в капіталі, на дату балансу вони оцінюються з урахуванням зміни прибутковості підприємства емітенту, тобто його власного капіталу.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу здійснюється наступним чином (рис. 4.2).