1. Вивчити конструкцію машини постійного струму.

Основним типом сучасної машини постійного струму є її колекторний тип, інакше кажучи, така, що по суті є машиною змінного струму, але має спеціальний пристрій — колектор, який дозволяє за певних умов перетворити змінний струм в постійний (генератор) і постійний у змінний (двигун). Виходячи з того, що використання машин постійного струму все ще достатньо широке, вони виконуються для роботи в режимах генератора та двигуна в широкому діапазоні потужності, напруги, частоти обертання та конструкції (конструктивного виконання). Машина постійного струму складається з двох конструктивних частин:

• Нерухомої частини — статора, призначеної для створення магнітного потоку та конструктивного об'єднання.

• Частини, що обертається — ротора, яка ще називається якорем, за допомогою якої відбувається перетворення механічної енергії в електричну (генератор) чи електричної в механічну (двигун).

Нерухома частина машини складається з:

• станини чи корпуса,

• основних чи головних полюсів,

• додаткових полюсів,

• щіткового апарату.

Частина машини, що обертається – ротор (якір), розташовується у просторі між полюсами та являє собою циліндричне тіло, що складається з:

• осердя якоря з пазами,

• обмотки якоря, вкладеної у пази,

• колектора, змонтованого на валу.

Необхідно ознайомитися з усіма перерахованими частинами машини постійного струму, використовуючи для цього плакати, макети машини, а також машину на робочому місці.

2. Зробити зовнішній огляд машини та початкові розрахунки.

Перед початком роботи з машиною необхідно зробити зовнішній огляд, ознайомитися з паспортними даними та занотувати їх. Наприклад, генератор постійного струму ... (тип); номінальна потужність Р_н ... кВт; номінальна напруга U_н ... В, номінальний струм І_н ... А, номінальна частота обертання n_н ... хв^-1, номінальний ККД η ... %.

Виходячи з того, що в паспорті вказується номінальна електрична по­тужність, для генератора ця потужність є корисною електричною потужністю Р₂, яку він віддає, а для двигуна вона є механічною потужністю на валу.

Використовуючи співвідношення, визначити потужність Р₁. Потужність збудження Р_З=І²_ЗR_З=UI_З складає приблизно 34  від номінальної потужності машини, що дозволяє визначити орієнтовно величину струму та опору паралельної обмотки збудження.

Падіння напруги в колі якоря при номінальному струмі складає приблизно 10 від U_н, що дозволяє визначити орієнтовну величину опору якоря.

Використовуючи співвідношення Р₂=0,1047М n, можна визначити момент на валу машини в Н м.

Виконані розрахунки дозволяють більш впевнено орієнтуватись при вимі­рюванні опору обмоток машини.

3. Виконати розмітку виводів обмоток постійного струму. В сучасних машинах постійного струму окрім виводів якоря, що позначаються (Я₁ – Я₂), як правило, є виводи паралельної (Ш₁ – Ш₂) та послідовної (С₁ – С₂) обмоток збудження.

В умовах, коли відсутні позначення, необхідно шість виводів розмітити у відповідності за їх приналежністю.

Спочатку визначаються пари виводів. Для контролю у відповідності з рис.1.1 можна використовувати омметр, вольтметр чи спеціальну контрольну лампочку. Омметр чи лампочка при живленні змінним струмом дозволяють судити про величину опору кола, що перевіряється. Саме по величині опору чітко визначаються виводи паралельної обмотки збудження (Ш₁ – Ш₂). Для пошуку виводів обмотки якоря необхідно використовувати колектор чи щітки машини. У відповідності з рис.1.2, торкаючись колектора одним з наконечників, другим наконечником знаходять виводи, що мають контакт з колектором. Виводи, що залишилися є виводами послідовної обмотки збудження (С₁ – С₂).