6. Визвольна війна українського народу середини 17 ст. Утворення козацької держави

1. Причини, характер і рушійні сили.

2. Перші перемоги козацько-селянського війська.

3. Воєнні дії 1649 – 1653 рр.

4. Входження України під протекторат Московії.

5. Формування української державності.

6. Гетьманування І. Виговського та Ю. Хмельницького.

1. У середині 17 ст. відбулося велике повстання проти польсько-шляхетського поневолення за свою свободу і незалежність. Визвольну війну викликали такі передумови:

по-перше, відбувається різке посилення феодально-кріпосницького гніту на українських землях;

по-друге, продовжують загострюватись релігійні і національні стосунки;

по-третє, скасування так званою «Ординацією» значної частини козацьких привілеїв викликало серед козаків гостре невдоволення. Вони тільки чекали нагоди, аби знову вступити в боротьбу за свої вольності, які були ними втрачені в 1638 р.

Українська феодальна верхівка не могла стати на чолі національно-визвольної боротьби, оскільки на той час її більшість була вже полонізована. Тому керівна роль у визвольній війні належала козацькій старшині. Широкі верстви козацтва були основною рушійною силою повстання. Разом із козаками активну участь у боротьбі брали селяни та міщани, нижчі верстви духовенства. Важливе значення мало уміле керівництво повстанням з боку Богдана Хмельницького.

Визвольну війну можна поділити на 4 етапи:

1-й етап – 1648 р. – рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання;

2-й етап 1649 – 1653 рр., коли точилася напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом;

3-й етап 1654 – 1655 рр. – війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стало на перешкоді Віленське перемир’я Росії та Польщі 1656 р.;

4-й етап -1656 – 1657 рр., - союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків зі шведською армією.

2. Визвольну війну очолював чигиринський сотник Б. Хмельницький, який на собі зазнав свавілля польської шляхти і не знайшовши справедливості, втік на Січ, де під його керівництвом вигнали урядовий гарнізон і обрали Хмельницького гетьманом. Запорізька Січ стала базою для розгортання визвольного руху. Намагаючись придушити повстання, Польща кинула проти козаків численні війська. Козаки не тільки витримали удар, а й протягом короткого часу в 1648 р. отримали блискучі перемоги в битвах під Жовтими Водами (травень), під Корсунем (травень), під Пилявцями (вересень). Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби пояснюються двома вдалими організаційними кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами.

Бойові дії продовжилися у1649 р. 5-6 серпня в бою під Зборовим Хмельницький завдав відчутних втрат польській армії але її врятував від розгрому татарський хан, який не хотів посилення України і пішов на таємні переговори з польським королем і змусив Хмельницького укласти з поляками договір. Під тиском обставин Хмельницький змушений був піти на укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного договору. Відповідно до умов цього договору козацький реєстр зростав до 40 тис. чол., а козацька територія охоплювала Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. На цих територіях влада належала гетьману та його адміністрації. Але магнати та шляхта мали право повернутися до своїх маєтків, більшість селян знову поверталася у кріпацтво.

3. Зборівська угода не зняла протиріч між Україною та Польщею і боротьба спалахнула з новою силою. Вирішальна битва відбулася в червні 1651 р. під Берестечком, де 200 тисячному польському війську протистояли 100 тисяч козаків та 50 тисяч татар. У вирішальний момент татари не витримали артилерійського обстрілу і втекли. Коли Хмельницький зробив спробу зупинити відступаючих, то сам опинився у татарському полоні, з якого визволився через деякий час за викуп.

Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію козацької держави. Відповідно до умов нового Білоцерківського договору (вересень 1651 р.) козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чол., влада гетьмана поширювалася лише на Київське воєводство, йому заборонялися відносини з іншими державами. Шляхта повернулася до своїх маєтків.

Бойові дії продовжились і в наступному році в травні 1652 р. Б. Хмельницький у битві біля гори Батіг розгромив 20 тисячне польське військо. Близько 15 тисяч поляків загинуло. це була найблискучіша перемога Хмельницького.

4. Довготривала військова кампанія привела до відчутного виснаження сил. Україна потребувала союзника для боротьби з Польщею. В якості найбільш реальних союзників розглядалися варіанти Туреччини і Росії. Зрештою Хмельницький та більшість козацької старшини зробили вибір на користь Росії. На цей час і Москва, намагаючись розширити сферу свого впливу і використати Україну в якості буфера проти Туреччини, вирішила взяти Військо Запорізьке «під свою руку». Юридично цей акт оформлено під час російсько-українських переговорів у січні-березні 1654 р. у Переяславі. Основними положеннями договору були:

- антипольський військовий союз України і Росії;

- протекторат московського царя над Україною;

- збереження основних прав і вольностей Війська Запорізького.

Ця подія увійшла в історію під назвою Переяславська Рада. Але остаточний договір було укладено в березні 1654 р. тому документ дістав назву «Березневі статті». Згідно з цим документом Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, цілковиту незалежність у проведенні своєї внутрішньої політики. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з населення здійснювався під контролем російської сторони, заборонялися дипломатичні відносини з Польщею та Туреччиною.

1655 р. став роком найбільших успіхів українських та російських військ у боротьбі з Польщею. Були зайняті такі міста як Вільно, Ковно, Гродно, Туров, Пінськ. Було зайнято майже всю Західну Україну. Ідея возз’єднання українських земель стає реальною. Тепер здавалося війна закінчиться поразкою Польщі. Тим більше, що проти неї виступила ще й Швеція, яка зайняла значну частину польської території. Проте Росія в новій ситуації не була зацікавлена у повній поразці Польщі і посиленні за її рахунок Швеції. Тому вона укладає в 1656 р. Віленське перемир’я з Польщею, де ставиться питання про повернення України під владу Польського короля, і починає війну з Швецією. Це «ставить хрест» на російсько-українському військовому союзі.

Хмельницький, бажаючи визволити західноукраїнські землі з під влади Польщі йде на союз зі Швецією. Виникає коаліція в складі Швеції, Семигородщини, України, Молдавії та Литви. Але незабаром Польща дістала підтримку від татар і Австрії, а Швеція вийшла з коаліції через власну війну з Данією. Військова катастрофа підірвала здоров’я Б. Хмельницького і 6 серпня 1657 р. він помер.

5. У ході національно-визвольної війни відбувався процес формування української державності. За часів Хмельницького територія Української держави простяглася майже на 200 тис кв. км. і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн. чоловік. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах організуватися на боротьбу. Столицею держави було місто Чигирин. Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада. Проте Хмельницький частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Могутня влада сконцентрувалася в руках гетьмана, її підсилював величезний авторитет Хмельницького. Він очолював адміністрацію, військо, фінансову і судову систему, скликав ради, видавав нормативні акти-універсали, вів дипломатичні переговори. Генеральна старшина, перетворилася на урядових міністрів. Сюди належали генеральний писар, обозний, два осавули, двоє суддів, пізніше увійшли також підскарбій, хорунжий та бунчужний. Генеральний писар очолював гетьманську канцелярію і займався зовнішньою політикою. Іноземці часто називали його «канцлером», тобто першим міністром. Осавули були помічниками і заступниками гетьмана у військових справах, обозний очолював артилерію і займався постачанням армії. Підскарбій відав фінансовими справами, бунчужний був хранителем гетьманського бунчука, а хорунжий – прапора. Часто вони були виконавцями найважливіших гетьманських доручень.

Хмельницький проводив незалежну зовнішню політику, вів переговори з Туреччиною, Кримом, Росією, активно втручався в молдавські справи.

В Україні почала складатися своєрідна правова система. Зберігався Литовський статут, Магдебурзьке право, які діяли з польських часів. Але з’явились і нові правові акти – гетьманські універсали, зросло значення козацького, так званого «звичаєвого» права. Утворення української державності і визволення значної частини українських земель від польського гніту були найважливішими наслідками визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Разом із тим, несприятлива зовнішньополітична обстановка і нестача внутрішніх сил не дали змогу створити в цей період незалежну Українську державу. Смерть Б.Хмельницького стала поворотним моментом в історії України. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення стабільної держави, де б існувала спадкова монархія. Але трагічна загибель під час молдавського походу його сина Тимоша, який був здібним політиком і талановитим воєначальником, перешкодила здійсненню планів гетьмана.

6. Козацька старшина, віддаючи дань пам’яті Б.Хмельницькому, обирає гетьманом молодшого сина Хмельницького - Юрія .Незважаючи на прагнення продовжити справу батька, Юрій започаткував «добу Руїни» в історії України. Восени 1657 р. до влади приходить І.Виговський.

Гетьман І.Виговський у відносинах з Польщею та Росією балансує, намагаючись зберегти автономію України. Виговський спираючись на козацьку старшину та шляхту, в які сконцентровують в своїх руках велике землеволодіння, знову повертає кріпацтво, що привело до масового невдоволення. Проти політики Виговського виступають народні маси, боротьба переростає в громадянську війну. Виговський придушує повстання у травні 1658 р. під Полтавою де загинуло 50 тис. українців.

Незадоволений втручанням Росії в справи України, Виговський розпочав переговори про мир з Польщею. І 6 вересня 1658 р. між Україною та Польщею було підписано Гадяцький трактат.

Новий союз України з Польщею, підписаний Виговським призвів до вторгнення російських військ в Україну. В червні 1659 р. відбулася битва під Конотопом між українською та російською арміями, де українці перемогли. Проти гетьмана Виговського почалося нове повстання козаків і він втікає до Польщі.

У вересні 1659 р. Ю.Хмельницького знову проголошують гетьманом. В зв’язку з цим було підписано новий російсько - український договір, за умовами якого обрання нового гетьмана дозволялося лише зі згоди російського уряду. Російські війська повинні розміщатися у всіх великих містах України, гетьман не мав права на зв’язки з іноземними державами. В 1660 р. після невдалого російського походу на Львів Ю.Хмельницький підписує Слободищенський трактат з Польщею. Найтрагічнішим наслідком цього договору став початок територіального розколу України. Отже, період з 1657 по 1663 рр. приніс жахливе спустошення українських земель, громадянську війну, розкол України на Лівобережну та Правобережну – вщент зруйновану, втрати населення там досягали 70%.