- •Курс лекцій
- •Лекція 1
- •1. Вступ
- •2. Історія розвитку науки про годівлю тварин
- •3. Завдання по виробництву продуктів харчування для людей.
- •4. Інтенсифікація – основний шлях збільшення тваринницької продукції
- •5.Предмет та задачі науки
- •2. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у живленні тварин.
- •Вода Суха речовина
- •Фізіологічне значення води та поживних речовин
- •Характеристика і фізіологічне значення протеїну, вуглеводів і жирів для годівлі с.-г. Тварин
- •Прості білки
- •Біологічна повноцінність білків
- •1. Характеристика амінокислот
- •2 Біологічна цінність білків для свиней
- •Небілкові азотисті добавки
- •4 Основні джерела небілкового азоту для жуйних
- •5. Рецепти амідо-мінерального жому
- •Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин
- •Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин
- •4. Мінеральні речовини і їх значення в живленні тварин.
- •5. Вітаміни та їх значення для організму тварин.
- •6. Перетравність поживних речовин
- •7. Поживність кормів і методи її визначення
- •Лекція 2 Класифікація і стандартизація кормів
- •2 Грубі корми
- •3 Зернові корми
- •4.Корми – відходи технічних виробництв (маслоекстракційного, борошномельного, цукрового, крохмального)
- •5 Кормові добавки
- •6 Комбікорми
- •7. Потреба тварин в поживних речовинах
- •Перерахунок фактичної живої маси в обмінну
- •2. Величина основного обміну
- •3. Підтримуюча годівля(пг)
- •4. Ефективність використання обмінної енергії у жуйних для підтримки (Кm), для приросту (Кj) і лактації (Кl)
- •5. Потреба в енергії для 1 кг приросту живої маси
- •6. Добова потреба свиней різної живої маси в ое для підтримки життя
- •7. Потреба корів в енергії на тільність
- •8. Потреба в енергії на 1 кг молока корів
- •9. Оптимальна концентрація поживних речовин в 1 кг ср раціону
- •3. Особливості годівлі великої рогатої худоби
- •1.Особливості годівлі великої рогатої худоби
- •2.Годівля тільних сухостійних корів
- •2 . Годівля дійних корів
- •3 Годівля телят до 6-ти місячного віку
- •4 Годівля молодняку врх після 6-ти місячного віку
- •5 Відгодівля великої рогатої худоби
- •Особливості годівлі свиней
- •1 Годівля лактуючих свиноматок та кнурів-виробників
- •2 Годівля підсисних та відлучених поросят
- •3.Відгодівля свиней
- •Лекція 5 Особливості годівлі овець, птиці, коней і хутрових звірів
- •1 Гол/добу
- •2 Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •3 Годівля коней і хутрових звірів
- •4.Годівля птиці
- •Хххі Годівля пушних звірів
- •Кормові добавки
- •Лекція 6 Тема: Кормові добавки до раціонів с.-г. Тварин на сучасному етапі
- •1.Кормові добавки.
5. Рецепти амідо-мінерального жому
Складові рецепту |
|
||
1 |
2 |
3 |
|
Жом буряковий сухий |
79,9 |
77,0 |
80,4 |
Меляса |
10,0 |
8,5 |
4,0 |
Сечовина |
4,0 |
6,0 |
8,0 |
Діамонійфосфат |
5,0 |
- |
- |
Монокальційфосфат |
- |
6,0 |
6,0 |
Сульфат натрію |
2,0 |
1,5 |
1,6 |
В 1 кг гранульованого амідо-мінерального жому міститься 0,71-0,76 корм.од. і 224-273 г сирого протеїну. Коровам згодовують такого корму 1,5-2 кг за добу, а молодняку ВРХ 1-1,5 кг. До поїдання амідного жому тварин привчають поступово протягом 5-7 днів.
При порушенні правил згодовування НАР в тварин з’являються симптоми отруєння: пригнічений стан, мускульне дрижання, порушення координації руху, а в більш тяжких випадках – велике виділення пінистої слини. При отруєнні аміаком глибокотільних корів плід гине протягом 30-40 хв. після появи ознак отруєння.
Тваринам з ознаками отруєння необхідно забезпечити нейтралізацію лишку аміаку в передшлунках. Для цього коровам рекомендується за один прийом ввести 4-5 л кислого молока або сироватки, або 0,5-2 л 0,5% столової оцтової кислоти або молочної. Додатково до кислот слід ввести 1-1,5 л 20-30% розчину цукру або меляси. Хороший результат при отруєннях дає суміш 10% розчинів (1:1) оцтовокислого натрію і глюкози. Для молодняку ті ж самі розчини тільки в менших дозах згідно ваги.
Синтетичні амінокислоти. Найбільше поширення мають застосування синтетичних амінокислот лізину і метіоніну у вигляді домішок до комбікормі і кормових сумішок. Препарати лізину є в різному вигляді РКЛ – різкий кормовий лізин, який має 60% сухої речовини з вмістом в 1 кг 20-40 г лізину і ККЛ – кормовий концентрат лізину, який має 94-95% сухої речовини і 90-180 г лізину в 1 кг. Ці препарати містять в своєму складі і інші амінокислоти (10-14%), золні елементи 20-25%, рибофлавін 120-130 мг/кг, бетаїн (10-13 мг/кг), пікотінову кислоту до 50 мг/кг, фолневу кислоту до 20 мг/кг і інші біологічно активні речовни.
Крім мікробіологічного способу виробництва лізину існує синтетичний, хімічним шляхом із циклогексану.
Використання синтетичних амінокислот дає змогу підвищити продуктивність тварин на 15-20%.
Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин
Хімічний склад і значення вуглеводів в живленні і обміні речовин. Вміст в кормах.
Перетравлення вуглеводів. Форми проявлення їх недостачі.
Основні шляхи забезпечення тварин вуглеводами.
Ключові слова: моносахариди, дисахариди, полісахариди, глюкоза, фруктоза, галактоза, сахароза, мальтоза, лактоза, крохмаль, глікоген, інулін, клітковина, перетравність кормів, тварини, фази вегетації, глюкозидоподібні зв’язки.
Вуглеводи створюють основну масу рослинних кормів. Вони у вигляді цукрів знаходяться в солодких плодах, у вигляді крохмалю відкладаються як запасні поживні речовини, або у вигляді целюлози являються структурною речовиною рослинних клітин. В тваринних організмах вуглеводи являються джерелом легко використовуємої енергії.
В склад вуглеводів входять вуглець, кисень, водень. Емпірична формула їх Сn(H2O)m, тобто відношення кисню і водню в них відповідає відношенню останніх до води. Звідси і назва вуглеводи. В залежності від будови молекул відрізняють прості вуглеводи, або моносахариди, дисахариди і полісахариди.
Моносахариди С6Н6О6; Дисахариди – С12Н22О11; Полісахариди – (С6Н10О5)n
3 743 Глюкоза Сахароза-3945 Крохмаль-4182
Ф руктоза Мальтоза-3949 Глікоген
Г алактоза Лактоза-3948 Інулін-4190
Манноза Целлобіоза Целюлоза-4185
Найбільш важливими моносахаридами являються гексози, вони широко розповсюджені в природі, являються транспортною формою вуглеводів в організмі рослин і тварин, при їх окисленні організм отримує енергію, необхідну для всіх життєвих функцій.
В формі гексоз вуглеводи можуть бродить в залежності від зовнішніх умов бродіння може бути різним.
С6Н6О6 → 2С2Н5ОН + 2СО2 – спиртове бродіння
С6Н6О6 → 2С3Н6О3 – молочнокисле бродіння
С6Н6О6 → СН3 — СН2 *СН2 — СООН + 2СО2 + 2Н2 – маслянокисле бродіння
В природі найбільш розповсюджені d-глюкоза, d-галактоза і d-маноза, але найбільше значення має d-глюкоза, або виноградний цукор. Вона міститься в плодах і являється складовою частиною більшості дисахаридів. Більшість високомолекулярних полісахаридів побудовано із глюкоз.
Тваринний організм бідний на глюкозу, але загальний обмін вуглеводів проходить через стадію глюкози, тому значення її найбільш важливе. d-глюкоза має таку структуру:
С — Н СН2ОН
| |
Н — С — ОН С ═ О
| |
НО — С — Н ОН — С — Н
| |
Н — С — ОН Н — С — ОН
| |
Н — С — ОН Н — С — ОН
| |
СН2ОН СН2ОН
d-глюкоза d-фруктоза
d-манноза і d-галактоза являються складовими частинами вуглеводів: манноза-маннанів, а галактоза – лактози (молочного цукру). d-фруктоза міститься в багатьох плодах, разом із глюкозою створює сахарозу – буряковий цукор. Структурна формула її слідуючи: d-фруктоза є складовою інуліну.
Мальтоза – (солодовий цукор) створюється як проміжний продукт при гідролізі крохмалю і глікогену. Побудована вона із двох неповних молекул глюкози.
Целлобіоза створюється при розщепленні целюлози, вона є її будівним матеріалом, як і мальтоза складається із двох молекул глюкози.
Сахароза (буряковий цукор, тростниковий цукор), в господарському відношенні найбільш важливий цукор. Складається із молекули глюкози і фруктози. Процес гідролізу цукру називається інверсією, а одержана суміш – інвертірованим цукром. Інвертірований цукор міститься в бджолиному меді.
Лактоза (молочний цукор) міститься в молоці і може бути виділений із нього.
Із трисахаридів (С18Н32О16) інтерес представляє рафіноза, міститься в мелясі, складається із молекули глюкози, фруктози і галактози.
Полісахариди складаються із великої кількості моносахаридів, які об’єднані один із одним глюкозидними зв’язками. Це запасні вуглеводи – крохмаль (в рослин), глікоген (в тварин) в печінці і в м’язах, оболонка клітин в рослин (целюлоза), інулін (в топінамбурі).
Крохмаль – найбільш важлива резервна речовина рослин, найбільше його в зерні і картоплі.
Вміст вуглеводів в деяких кормах, % від СР (Даниленко І.А.)
Корм |
Сума легкогідролізуємих вуглеводів |
в тому числі |
|
цукор |
крохмаль |
||
Зерно: кукурудзи |
71,75 |
2,77 |
61,21 |
овес |
52,16 |
2,71 |
39,98 |
пшениця |
75,54 |
5,23 |
51,74 |
жито |
55,67 |
6,08 |
41,61 |
ячмінь |
69,85 |
3,59 |
51,03 |
горох |
58,07 |
5,12 |
36,75 |
Трава пшениці |
30,55 |
14,15 |
2,47 |
люцерни |
19,10 |
4,68 |
3,19 |
Силос кукурудзяний |
33,83 |
1,34 |
8,48 |
Буряк кормовий |
- |
56,29 |
2,94 |
Картопля |
72,70 |
7,25 |
53,23 |
Глікоген в печінці може досягати 20%, а в працюючому мускулі – 0,5%.
Крохмаль не є однорідною речовиною і складається із двох фракцій: амілози і амілопектину. Амілоза складається із 200-300 остатків глюкози і є лінійним полімером, амілопектин – розгалужена цепочка із 12 остатків глюкози в кожній гілочці. Крохмаль у вигляді амілози і амілопектину в різних співвідношеннях відкладається у вигляді зерен неоднакової форми розміром від 0,002 до 0,15 мм. Співвідношення між амілозою і амілопектином залежить від сорту рослин, виду, ази вегетації, умов вирощування і т.д.
Глікоген також побудований із розгалужених ланцюгів, тому його колоїдні молекули мають шарообразну форму. Як і крохмаль, він має в своєму складі фосфорну кислоту, але в більшій концентрації.
Клітковина (целюлоза) найбільш важлива речовина стінки рослинної клітини, ому по кількості переважає іноді інші вуглеводи. Травною системою тварин не розщеплюється, а розщеплюється ферментами бактерій, які знаходяться на рослинах. В хімічному відношенні стійка речовина.
Крім клітковини в рослинах присутні геміцелюлоза – проміжна форма між запасними і опорними речовинами. Із полісахаридів в складі геміцелюлоз знаходяться пентоза і гексоза (переважно пентозани і гексозани) пентозани містяться в соломі, висівках, а також в деревині листочкових порід, гексозани – в деревині хвойних порід.
До полісахаридів відносяться також пектини, хітин, лігнін. Поживної цінності вони не мають для тварин.
Клітковина – це частина корму, яка залишається після кип’ятіння наважки корму спочатку в розведеній кислоті, потім у лузі.
Це по суті суміш різних речовин, але одної природи, тобто полісахаридів: власне клітковини (целюлози), пентозанів, гексозанів, інкрустуючи речовин – лігніну, кутіну, суберину.
Вміст і хімічний склад сирої клітковини залежить від виду рослин, фази вегетації. В оболонці клітин молодих рослин більше целюлози, по мірі дозрівання збільшується вміст лігніну, пентозанів.
Вміст окремих фракцій сирої клітковини в сіні конюшини в залежності від фази вегетації
Фази |
В сухій речовині, % |
|||
целюлози |
лігніну |
пентозанів |
сира клітковина |
|
Кущіння |
12,4 |
5,6 |
5,3 |
23,3 |
Початок цвітіння |
18,0 |
7,5 |
8,3 |
33,8 |
Утворення насіння |
23,4 |
10,0 |
13,0 |
46,4 |
Найбільша кількість сирої клітковини міститься в соломі озимих зернових злаків- 40-45%, менше в соломі ярових злаків і сіна – 20-35%, ще менше в зерні ячменя і вівса – 5 і 10%, в зерні кукурудзи і пшениці до 5%, в коренеплодах – 0,4-2%.
Чим більший вміст сирої клітковини, тим нижча перетравність її в тварин і особливо низька перетравність клітковини у свиней, порівнюючи із іншими видами тварин.
Перетравність трави високогорного вівцями за даними І.С.Попова
Вміст клітковини в СР, % |
25,1 |
28,4 |
29,8 |
30,0 |
Перетравність органічної речовини, % |
75 |
67 |
61 |
54 |
Коефіцієнти перетравності кормів свинями і вівцями за І.С.Поповим
Тварини |
Полова пшенична |
Конюшина зелена |
Зерно ячменю |
Буряк |
||||
органічна речовина |
клітковина |
органічна речовина |
клітковина |
органічна речовина |
клітковина |
органічна речовина |
клітковина |
|
Свині |
23 |
10 |
40 |
16 |
82 |
6 |
90 |
- |
Вівці |
38 |
39 |
68 |
53 |
86 |
50 |
87 |
- |
А птиця взагалі погано перетравлює клітковину. На основі багатьох дослідів вдалося вивести рівняння регресії щодо впливу рівня клітковини на перетравність органічних речовин (r = -0,9) у різних видів тварин. ВРХ у = 90,1-0,88х; свині у = 92,1-1,68х; коні у = 97,0-1,26х; кури у = 88,1-2,33х, де
у – коефіцієнт перетравності органічної речовини;
х – вміст клітковини в СР корму, в %.
Клітковина має велике фізіологічне значення. Надмірна кількість її обмежує споживання достатньої кількості кормів за поживністю, погіршує травлення і апетит у тварин. Недостатня кількість також погіршує травлення, пригнічує перистальтику кишечника, викликає розлад травлення (запори) кератінизацію слизової оболонки кишечника, спричиняє язви.
В організмі тварин вуглеводи використовуються для одержання енергії з виділенням СО2 і Н2О, а також для синтезу жиру і глікогену. Як структурна речовина в клітинах тварин вуглеводи майже не використовуються, хоча зараз відомо, що частково вони використовуються в імунних системах.
Для одержання продуктивності на нормальному рівні необхідно, щоб корови одержували в раціоні легкорозчинні вуглеводи на рівні до 4 г/кг живої маси, в тому числі коренеплодів – 2 г/кг, а свині – 5-8 г/кг живої маси. Вважається також, що при вмісті глюкози в крові на рівні 40-60 мг% для ВРХ і овець, у свиней, коней і птиці 80-140 мг% може говорити про нормальне (достатнє) забезпечення тварин вуглеводами.