Практичне заняття №5 з теми №7

Тема:	Бюджетування капітальних вкладень.
Мета:	Закріпити теоретичні знання та виробити практичні навики бюджетування капітальних вкладень.

Тривалість практичного заняття – 2 год

Порядок проведення практичного заняття:

1. Оголошення теми і мети проведення заняття.

2. Розв’язування задач.

3. Підведення загальних результатів практичного заняття.

 Складність оцінювання проекту полягає у вимірюванні можливих ризиків. Під час виконання капітального проекту менеджери зустрічаються з найрізноманітнішими видами ризиків, які важко і передбачати, і визначати.

Аналіз чутливості (називається також аналізом уразливості) являє собою техніку розрахунків, що показують, на скільки зміниться показник чистої приведеної вартості за умови, що змінюється тільки одна змінна за незмінності всіх інших. Як вихідні змінні звичайно беруть: обсяг продажу, ціну одиниці виробу, змінні витрати одиниці виробу, ціну капіталу й інші показники. Визначається також базовий показник чистої приведеної вартості за умови нульових змін змінних для порівняння з отриманими результатами. Аналіз починається з питання «що було б, якби…?», тобто який буде показник чистої приведеної вартості, якщо обсяг продажу (або інша змінна) зросте (скоротиться)? Для відповіді на це запитання виділяються стадії дослідження. Перша полягає в розробленні шкали можливих відхилень аналізованої змінної. Наприклад, ми припускаємо, що сума продажу корпорації може змінюватися в межах від +10 % до –10 %. Друга стадія передбачає визначення базового показника чистої приведеної вартості. Третя – основна, полягає в послідовному розрахунку впливу змінних на суму чистої приведеної вартості. Четверта стадія передбачає вибір менш уразливих змінних і прийняття відповідних управлінських рішень.

Метод визначення проекту шляхом визначення чистої приведеної вартості, на думку багатьох авторів, є найбільш достовірним.

Чиста приведена вартість визначається за формулою:

або ,

де CF – грошові потоки певного періоду;

r – дисконтна процен­тна ставка.

Проект приймається в тому разі, якщо показник дорівнює нулю або вищий нуля. Це означає, що сума дисконтованих грошових потоків вища, ніж початкові інвестиції. Проект повинен бути таким, щоб вкладені в нього фінансові фонди не тільки окупалися, а й приносили додаткові грошові потоки.

Метод визначення коефіцієнтів вигоди/витрати за проектом, як відзначають канадські економісти Р. Лусцтиг і В. Шваб, найчастіше використовується під час дослідження державних або змішаних фірм. Визначаються два коефіцієнти:

• валовий (сукупний) коефіцієнт вигоди/витрати (Aggregate Ratio);

• коефіцієнт нетто вигоди/витрати (Netted Benefit/Cost Ratio).

Валовий коефіцієнт вигоди/витрати визначається за формулою:

У знаменник включаються дві суми грошових потоків:

• початкові інвестиції;

• щорічні дисконтовані операційні витрати за проектом протягом усього терміну.

Коефіцієнт нетто вигоди/витрати визначається за формулою:

Якщо відповідні коефіцієнти рівні або більше 1, то проект можна прийняти до виконання.

Метод розрахунку періоду окупності коштів, вкладених у проект, широко використовується фінансовими менеджерами корпорації. Його сутність полягає в тому, що визначається термін, протягом якого інвестиції в проект будуть дорівнювати планованим грошовим потокам від проекту. Фінансовий менеджер може прийняти проект у тому разі, якщо окупність проекту буде меншою або дорівнюватиме встановленому граничному показнику.

Період окупності визначається за формулою:

.

Метод розрахунку окупності може бути ускладнений шляхом дисконтування планованих грошових потоків від проекту.

Поняття раціонування капітальних вкладень відповідає положенню про обмеженість фінансових фондів, що перебувають у розпорядженні корпорації. Необхідність раціонування, або лімітування, виникає в тих випадках, коли необхідна сума фінансових фондів обмежена на даний період часу з об’єктивних чи суб’єктивних причин, менеджери корпорації прийняли рішення не робити нових емісій цінних паперів. При цьому ухвалені інвестиційні проекти можуть бути з позитивною чистою приведеною вар­тістю і високим коефіцієнтом прибутковості.

Розрізняються два види раціонування: жорсткий (hard) і м’який (soft). Жорсткий тип капітального раціонування може виникнути в тих випадках, коли стримуючі причини визначаються зовнішніми факторами, тоді як м’який тип відповідає внутрішнім управлінським рішенням щодо обмеження інвестиційних витрат. З теоретичного погляду в ідеальному ринку капіталів не може бути жорсткого типу раціонування, а м’який тип був би ірраціональним. Проте в реальному світі все може відбуватися інакше. Комерційні банки можуть установлювати обмеження на одержання кредиту. Материнські або холдингові компанії можуть установлювати обмеження для своїх дочірніх компаній, для котрих таке раціонування є зовнішнім.

Раціонування капітальних вкладень використовується також у разі надзвичайних обставин: у випадках глибокого спаду виробництва через втрату ринків збуту, загрози банкрутства і тощо.

Задачі:

1. Відділ бюджетування капітальних вкладень досліджує чутливість проекту до змін таких змінних: продаж одиниць виробів, змінні витрати на одиницю виробу і ціна капіталу.

Складено таблицю аналізу чутливості проекту.