1.2 Топологічні стихійні лиха

Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди навколишньому середовищу та призводять до людських жертв.

Суттєвим чинником, який сприяє збільшенню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Мова йде передусім про вирубування лісів. Після вирубування лісу інфільтраційні властивості ґрунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів.

Повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Катастрофічний випадок наприкінці 1988 та впродовж 1999 року в Закарпатті за своїми наслідками і жертвами став найбільшою після Чорнобиля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 годин у 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12000 - серйозно пошкоджені, 10680 осіб опинилися просто неба.

Повені небезпечні передусім своєю раптовою інтенсивністю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Наслідки повеней:

• затоплення шаром води значної площі землі;

• ушкодження та руйнування будівель та споруд;

• ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

• руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

• загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

• вимивання родючого шару ґрунту;

• псування та знищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

• загроза інфекційних захворювань;

• погіршення якості питної води;

• загибель людей.

Основні напрямки боротьби з повенями:

1. насадження лісозахисних смуг, збереження рослинності, схилів;

2. для середніх та великих річок досить дієвий засіб - це регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ;

3. влаштування дамб;

4. руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу в місцях утворення заторів.

Зсуви - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання осадами та підземними водами, систематичними поштовхами, нерозважливою господарською діяльністю людини тощо.

Зсуви можуть виникати на усіх схилах із нахилом у 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви класифікують на

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів за рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

• швидкі (швидкість становить декілька кілометрів за годину).

Останні можуть спричинювати катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, знаходиться в межах від кількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дієвим захистом від зсувів є запобігання ним:

а) відведення поверхневих вод;

б) штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили);

в) фіксація схилу за допомогою підпорів.

Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як інші зсувні зміщення. Сила зчеплення снігу переходить певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас по схилу.

Великі лавини виникають на схилах у 25-60° через перевантаження схилу після великого випадання снігу.

На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.

Причини сходження снігових лавин: перевантаження снігового покрову, яке виникло в наслідок пересування тварин або людей, різкий порив вітру, звукова хвиля, різка зміна метеорологічних умов тощо.

Лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю (а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси), перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від тієї, що викликає вибух великої бомби.

Існує активний та пасивний захист від лавин. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає схід невеликих, безпечних лавин, запобігаючи, таким чином, накопиченню критичних мас снігу.

Селі (від араб. сель - бурхливий потік) - потоки води, піску, глини, щебеню, уламків каміння і навіть валунів, які раптово виникають у руслах гірських річок.

Причиною селевих потоків можуть бути зливи, інтенсивне танення гірських снігів і льодовиків, а також землетруси.

Селі розрізняють за характером їхнього руху. Так звані турбулентні селі рухаються в руслі, підпорядковуючись законам руху потоку рідини. На відміну від них структурні селі становлять собою грязекам'яну масу, яка рухається по прямій, подібно до лави.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна класифікувати на:

• грязьові (суміш води з ґрунтом при небезпечній концентрації каміння, об'ємна вага становить 1,5-2 т/куб.м);

• грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага становить 2,1-2,5 т/куб.м);

• водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'ємна вага становить 1,1-1,5 т/куб.м).

У Карпатах частіше бувають водокам'яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії - грязьові потоки.

Найбільш селенебезпечними районами в Україні є Кримські гори і Карпати, але селі можуть виникати і в інших районах. Так, у Києві 13.03.1961 р. із штучного озера в Бабиному Яру, зруйнувавши дамбу завширшки 20-30 м, ринув грязьовий потік. Селевий потік зносив все на своєму шляху: трамваї, дерева, будинки та інші споруди. Рухаючись від Бабиного Яру до стадіону "Спартак", лавина зупинилася, залишивши за декілька хвилин пласт грязі висотою до 2 м .

Швидкість селевого потоку звичайно становить 2,5-4,5 м/с, але під і час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Крім руйнувань, селі завалюють камінням і деревами великі площі. Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні:

1. будівництво надійних дамб;

2. каскаду загат для руйнування селевого потоку тощо.