10.3. Порядок виконання роботи

Розрахувати облікову та явочну чисельність робітників-відрядників по професіях та розрядах та облікову та явочну чисельність ро'бітників-погодинників, тобто допоміжних робітників, необхідних для виконання на протязі року конкретного технологічного завдання, яке полягає в виготовленні виробів "А" та "Б". Розрахувати також за­гальну облікову та явочну чисельність робітників.

В даному році - 365 днів, із них 110 вихідних та святкових. Число змін - 2, тривалість зміни - 8 годин. Цілодобові втрати часу склада­ють - 9 %, а внутрішньозмінні - 0,8 %. Токарні та фрезерні роботи вико­нуються робітниками-відрядниками, а транспортні роботи та роботи по налагодженню обладнання - робітниками-погодинниками. Причому транспортні робітники обслуговують всіх токарів та фрезерувальників (всіх розрядів), а робітники по налагодженню обладнання обслугову­ють тільки фрезерувальників (всіх розрядів). На токарних роботах планується коефіцієнт виконання норм 1,06, а на фрезерних - 1,03.

№ варіанта	Вид виробу	Число виробів, тис. штук	Токарні операції				Фрезерні операції				Норма обслуговування для 1-го транспортного робітника	Норма обслуговування для 1-го робітника по налагодженню обладнання
			Трудомісткість (хв.)				Трудомісткість (хв.)
			2-го роз ряду	3-го роз ряду	5-го роз ряду	6-го роз ряду	2-го роз ряду	3-го роз ряду	5-го роз ряду	6-го роз ряду
1	А	100	3	9	7	6	12	4	8	21	3	4
	Б	200	5	8	4	6	12	13	16	20	4	2
2	А	150	6	5	12	5	16	3	8	9	5	6
	Б	156	5	8	4	3	2	8	7	5	4	7
3	А	120	5	7	4	3	8	7	5	9	5	4
	Б	110	6	8	5	7	3	5	6	7	5	8
4	А	150	8	7	6	5	8	7	6	12	5	3
	Б	200	4	6	3	12	11	10	6	7	3	7
5	А	186	5	6	7	8	5	6	7	4	5	7
	Б	200	7	5	6	4	5	3	11	12	7	4
6	А	140	9	8	7	4	5	7	6	5	4	8
	Б	160	12	12	13	15	9	9	8	6	5	8
7	А	200	11	8	5	7	4	12	8	9	8	5
	Б	140	11	16	5	7	8	9	4	6	8	4
8	А	157	6	8	4	5	6	9	8	7	5	3
	Б	160	7	4	6	2	6	7	9	7	7	3
9	А	170	4	6	8	5	9	8	7	9	7	4
	Б	200	6	8	5	7	4	7	6	8	6	3
10	А	110	3	8	5	6	7	4	9	6	5	4
	Б	210	4	8	7	6	9	3	5	8	3	9
11	А	96	6	9	12	4	6	7	8	11	6	3
	Б	120	6	8	4	9	8	6	3	7	6	9
12	А	210	5	4	3	8	7	6	9	10	9	7
	Б	157	2	5	4	7	5	9	8	3	6	3
13	А	80	7	5	6	4	2	5	4	9	3	6
	Б	100	6	4	7	8	3	5	7	9	7	4
14	А	120	7	4	5	3	9	8	12	11	8	6
	Б	130	7	8	4	6	3	5	2	8	4	7
15	А	130	8	7	9	8	5	6	8	5	6	4
	Б	220	4	7	6	8	7	9	3	4	9	7
16	А	225	7	9	6	8	5	7	4	6	5	7
	Б	210	8	6	8	4	5	3	9	8	7	9
17	А	60	5	8	7	9	8	4	6	5	9	8
	Б	320	6	5	4	3	2	7	6	5	9	8
18	А	130	6	8	9	7	5	7	6	3	9	8
	Б	150	7	8	9	6	8	5	6	7	4	6
19	А	110	9	7	8	5	7	6	8	9	5	6
	Б	230	7	9	6	7	11	12	13	6	7	9
20	А	210	8	9	7	8	6	8	7	9	4	7
	Б	300	7	6	5	7	8	6	7	5	4	9
21	А	135	6	8	5	9	8	7	6	8	9	5
	Б	200	5	3	7	2	3	4	8	7	4	5
22	А	145	8	7	4	6	3	4	7	8	6	7
	Б	220	8	4	6	5	7	3	5	2	8	6
23	А	326	7	8	5	7	4	6	3	8	5	6
	Б	180	6	8	7	9	5	7	4	6	8	7
24	А	120	5	7	6	8	7	9	8	5	8	9
	Б	130	8	7	6	8	7	6	5	9	8	6
25	А	140	7	4	8	9	5	8	3	5	9	5
	Б	130	8	6	1	2	11	3	4	11	3	6
26	А	160	7	6	5	8	4	9	7	8	4	7
	Б	170	9	6	8	4	6	3	11	16	7	8
27	А	130	6	4	8	7	3	11	18	7	6	9
	Б	120	7	9	5	7	4	6	11	12	7	8
28	А	127	5	7	9	3	6	5	9	8	6	7
	Б	190	7	8	4	9	8	6	7	9	5	8
29	А	170	6	8	4	6	3	8	7	9	8	6
	Б	130	5	7	6	9	4	6	9	3	8	5
30	А	150	4	3	7	6	5	9	6	8	7	3
	Б	230	6	8	9	6	4	6	7	8	7	5

Лабораторна робота №11

Основи розрахунку собівартості продукції

11.1. Мета роботи

Закріпити у студентів теоретичні знання та розвинути на­вики по розрахунку собівартості одиниці продукції.

11.2. Основні теоретичні відомості

Одним із найважливіших економічних понять, які характеризують виробничі та технологічні процеси, е поняття собівартості продукції. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі всі витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

На підприємствах існує багато класифікацій витрат на виробниц­тво, кожна із яких має своє призначення, мету та несе відповідні функції. Деякі з них такі:

Класифікація витрат за калькуляційними статтями - має за мету визначити собівартість одиниці продукції. До складу цієї класифікації, яка подається в спрощенному вигляді, входять:

1. Матеріали (основні та допоміжні), які використовуються для виготовлення одного виробу.

2. Сировина, паливо, енергія на технологічні цілі, які використову­ються для виготовлення одного виробу.

3. Покупні напівфабрикати, які використовуються для виготовлення одного виробу.

^.Відходи, які повертаються в виробництво (ці витрати віднімаються).

5. Основна заробітна плата основних робітників, які були зайняті виготовленням цього виробу.

6. Додаткова заробітна плата основних робітників, які були зай­няті виготовленням цього виробу.

7. Нарахування на заробітну плату основних робітників, які були зайняті виготовленням цього виробу.

8. Цехові витрати, які припадають на один виріб.

9. Загальнозаводські витрати, які припадають на один виріб.

10. Позавиробничі витрати, які припадають на один виріб.

Сума витрат з п. 1 по п. 8 дає нам цехову собівартість: сума витрат з п. 1 по п. 9 дає нам виробничу собівартість: а сума всіх витрат з п.1 по п. 10 дає нам повну собівартість виробу.

Класифікація витрат за методом перерахунку на собівартість од­ного виробу - визначає порядок розрахунку окремих витрат та Їх відне­сення на собівартість одного виробу. Згідно з цією класифікацією всі витрати й поділяються на прямі та непрямі.

1. До прямих належать всі витрати, які прямо та безпосередньо перераховуються на собівартість одного виробу. До них відносяться витрати, позначені в пунктах 1,2,3,4,5,6,7.

Так, основні та допоміжні матеріали, сировина, паливо та енергія на технологічні цілі, покупні напівфабрикати розраховуються згідно з діючими нормативами або за фактичними витратами.

Основна заробітна плата основних робітників розраховується згідно з діючими розцінками за виконання технологічних операцій.

Додаткова заробітна плата основних робітників розраховується приблизно як 10-12% від основної заробітної плати основних робіт­ників.

Нарахування на заробітну плату основних робітників розрахо­вуються по нормативах, затверджених Урядом. Так, в 1998 році вони складали 47,5 % від суми основної та додаткової заробітної плати основ­них робітників. (Конкретно: 32 % - це нарахування в пенсійний фонд, 5,5% - в фонд соцстраху та захисту від безробіття, 10 % - в Чорно­бильський фонд).

2. До непрямих витрат належать всі витрати, які перераховуються на собівартість одного виробу умовним способом. Це, зокрема, витрати, позначені в пунктах 8,9,10.

Так, цехові витрати на один виріб (ц) розраховуються:

де: О_о - основна заробітна плата основних робітників, які виготовля­ють цей один виріб;

- цехові витрати, в %, які, в свою чергу, розраховуються:

де: Ц- загальна величина цехових витрат по цеху, грн.;

З_о' - загальна основна заробітна плата всіх основних робітників цеху, грн.

Загальнозаводські витрати на один виріб (з) розраховуються:

де: β - загальнозаводські витрати, в %, які, в свою чергу, розрахову­ються:

100%,

де: 3 - загальна величина заводських витрат, грн.;

Зо² - загальна основна заробітна плата всіх основних робітників підприємства, грн.

Позавиробничі витрати на один виріб (п) розраховуються:

де: -позавиробничі витрати, в %;

В - виробнича собівартість виробу (тобто сума пп. з 1 по 9), грн. Тобто, позавиробничі витрати розподіляються пропорційно ви­робничій собівартості виробу.

Класифікація витрат в залежності від зміни обсягів виробництва -поділяє всі витрати на умовно-змінні та умовно-постійні.

Умовно-змінні витрати (V) - це такі, які прямо пропорційно зале­жать від обсягу виробництва. До них практично відносяться витрати, позначені в пп. 1,2,3,4,5,6,7.

Умовно-постійні витрати (С) - це такі, які дуже мало, або практично не залежать від обсягу виробництва. До них практично відносяться вит­рати, позначені в пп. 8,9,10.

Тоді загальну повну собівартість всієї продукції (S) можна записа­ти так:

S = V • N + С,

де: V - величина умовно-змінних витрат, грн.;

С -величина умовно-постійних витрат, грн.;

N - обсяг виробництва продукції, шт.