4. Суть і характеристика

загальної ефективності діяльності підприємства

Ефективність виробництва – це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи.

Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення.

, врахо­вує її споживну вартість, значимість для суспільства.

Показники ефективності виробництва

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

Кількісне вираження цього критерію відображається через систему показників економічної ефективності виробництва. Ця система містить такі групи показників:

І. Узагальнюючі показники економічної ефективності ви­рибництва.

ІІ. Показники ефективності використання живої прці.

III. Показники ефективності використання основних вироб­ничих фондів

IV. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

V. Показники ефективності використання фінансових коштів

VI. Показники якості продукції .

5. Резерви і фактори підвищення ефективності виробництва

Під резервами підвищення економічної ефективності вироб­ництва розуміють невикористані можливості збільшення ви­пуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ре­сурсів підприємства.

Основні фактори підвищення ефективності виробни­цтва — це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ре­сурсів та інші.

Економічна ефективність діяльності підприємства безпо­середньо пов'язана із соціальною ефективністю цієї діяль­ності, поскільки результати роботи підприємства є базою для вирішення цілого ряду соціальних проблем. Соціальну ефек­тивність слід розглядати як на рівні окремо взятого під­приємства (локальна ефективність), так і на загальнодержав­ному чи муніципальному рівні. Визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а також ті, які не піддаються прямому кількісному вираженню.

Тема 15. Реструктуризація і санація підприємства. Кризова ситуація і банкуртство підприємства

1. Необхідність, сутність і мета реструктуризації підприємства

Реструктуризація — це комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід підприємства з кризи і забезпечення його подальшого розвитку. В "Методичних рекомендаціях щодо проведення реструктуризації державних підприємств" Мінекономіки України реструктуризація під­приємства визначається як здійснення організаційно-еко­номічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Мета реструктуризації:

• відновити конкурентоспроможність і платоспромож­ність підприємства;

• домогтися виживання підприємства.

Передує процесу реструктуризації детальний аналіз тех­нічної, економічної і фінансової ситуації (який вид продукції буде випускатись після реструктуризації, як будуть викорис­товуватись вивільнені виробничі потужності, яка буде при цьому величина прибутку). Якщо виробництво не може бути відновлено, то підприємство підлягає закриттю.

Єдиного рецепту реструктуризації не існує. Вона може вестись в багатьох напрямках як паралельно, так і послідовно в залежності від конкретної ситуації на підприємстві, спе­цифіки галузі та загального економічного середовища. перепрофілювання підприємств;

виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності;

виділення окремих структурних підрозділів як нових юридичних осіб;

злиття двох і більше підприємств з утворенням нової юридичної особи.

Необхідність проведення реструктуризації може визнача­тися широким колом зовнішніх і внутрішніх причин.

Зовнішні фактори реструктуризації:

• технологічний прогрес

• міжнародна економічна інтеграція

• докорінні зміни на ринках розвинутих країнах

• зміни соціально-економічних систем

• політика уряду

Внутрішні фактори реструктуризації:

• незадовільний рівень загального менеджменту

• слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

• неконкурентоспроможність продукції

• високі затрати

• слабка робота служби маркетингу;

• конфлікт інтересів.

Основні показники реструктуризації:

• прибутковість;

• наявність позитивних грошових потоків від основної діяльності;

• зростання продуктивності праці;

• зростання продуктивності всіх видів ресурсів;

• зростання обсягів експорту.

Зміни, які проводяться в процесі реструктуризації можуть стосуватись:

1) модернізації — оновлення устаткування і технології;

2) реорганізації — зміни методів і розподілу праці; потоків інформації;

3) адаптації — пристосування елементів підприємства до поточних умов;

4) нововведень — продуктових і процесних.

Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні:

— передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);

— є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;

— може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;

— підлягає модифікації і корегуванню в ході реалізації.