Лабораторна робота №3 Розбирання, ремонт, збирання і регулювання вальничних вузлів кочення

Варіанти	Умовне визначення підшипника
1	3508
2	3514
3	3517
4	3520
5	3524
6	3534
7	3556
8	3610
9	3615
10	3618
11	3626
12	3636
13	3652
14	3680
15	3738
16	3744
17	3844
18	3850
19	3756
20	3760
21	3768
22	3880
23	3656
24	3630
25	3613
26	3580

Мета роботи: Вивчити основні дефекти, методи розбирання, ремонту, збирання і регулювання вальців кочення.

Забезпечення роботи.

1. Вальничні вузли з вільно обертаючимися валами.

2. Вимірювальний інструмент.

Теоретичне обґрунтування роботи.

Порядок виконання роботи.

1. Описати маркування вальців та охарактеризувати подані вальниці.

2. Вказати дефекти і несправності вальниць.

3. Описати прийоми розбирання вальниць кочення.

4. Вказати клас точності і посадки, які використовують для вальниць кочення і їх позначення на кресленнях.

5. Підготовка вальниць до збирання.

6. Порядок збирання вальниць кочення, надати схему.

7. Регулювання вальниць кочення, надати схему.

Хід роботи.

1. Маркування вальців кочення здійснюється семизначними цифрами:

ЧЧЧЧЧЧЧЧ

клас точності серія вальниці внутрішній діаметр вальниці

3980 – номер вальниці

39 – тип 3000 (нестандартні розміри)

клас точності – 0

2. Дефекти і несправності вальниць:

• знос та усталені руйнування доріжок кочення;

• послаблення посадок (внутрішнього та зовнішнього кілець);

• поламання кілець і тіл кочення;

• порушення співвісності під дією надмірних навантажень та неточності збирання.

3. Прийоми розбирання вальців кочення. Для розбирання вузла користуються:

• ударним методом;

• пресами (гвинтовими та гідравлічними);

• знімачами;

• нагрівом у мастилі до 90 – 100 ⁰С;

• комбінованим способом (нагрів та напресування).

4. Для вальниць кочення використовують наступні класи точності: 0, 6, 5, 4, 2 – по мірі зменшення точності

Позначення посадок на кресленнях

ø

ø 400 L0

L – поле допуску внутрішнього кільця вальниці;

0 – клас точності вальниці;

ø 400 k6

k – поле допуску шийки валу;

6 – клас точності;

ø

ø 670 Н7

Н – поле допуску отвору в корпусі;

7 – клас точності;

ø 670 ℓ0

ℓ - поле допуску зовнішнього кільця вальниці;

0 – клас точності.

Рекомендовані посадки:

отвір в корпусі - Н7;

посадочне місце валу – k, m, n, g, h, f, js.

Правило вибору посадок:

• якщо обертається вал, то внутрішнє кільце підшипника з’єднується з валом з натягом, а зовнішнє кільце із зазором;

• якщо обертається корпус – з натягом встановлюється зовнішнє кільце, а внутрішнє із зазором.

На практиці використовують перехідну посадку.

5. Після ретельного чищення гасом вальниці витирають та просушують. Вальці не допускаються до збирання, якщо виявлені тріщини, відколи, корозія, пошкодження сепараторів. Посадкові місця перевіряють правильність геометричної форми по конусності та овальності. Потім перевіряють посадкові поверхні конусів на співвісність.

6. Порядок збирання вальниць кочення.

При збиранні необхідно використовувати наступні методи і способи:

• ударні зусилля;

• преси (ручні, гідравлічні, гвинтові);

• нагрів;

• комбінований метод (нагрів з ударом або пресом)

Зусилля при напресовані необхідно прикладати до туго насаджених кілець. Перед встановленням вальниці в корпус його необхідно охолодити.

Рис. Оправки для монтажу вальниць кочення із упором на внутрішнє кільце (а), зовнішнє кільце (б) та обидва кільця (в)

Номер вальниці повинен бути повернений в бік кришки. Перевірити легкість обертання вальниць.

Дефекти при збиранні:

• заклинювання тіл кочення;

• руйнування кілець.

7. Регулювання вальниць здійснюється за допомогою прокладок, встановлення дистанційних кілець.