Аудитор здійснює оцінку величини аудиторського ризику:

1. На початковій стадії аудиторської перевірки;

2. До моменту складання договору на аудиторську перевірку;

3. На стадії дослідження;

4. На завершальній стадії.

Аудиторські процедури включаються:

1. У програму аудиторської перевірки;

2. У загальний план аудиторської перевірки;

3. У робочий план аудиторської перевірки;

4. У висновки аудиторської перевірки.

Метою аудиту установчих документів є:

1. Підтвердження законних основ діяльності суб’єкта господарювання протягом усього періоду його діяльності від моменту реєстрації до ліквідації чи реорганізації;

2. Запобігання банкрутству;

3. Перевірка їх наявності та правильності оформлення;

4. Ознайомлення з бізнесом клієнта.

Аудит в Україні вперше започатковано:

1. У 80-их роках ХХ століття.

2. У кінці ХІХ століття;

3. На початку ХХ століття;

4. У 70-их роках ХХ століття;

За кількісним складом вибірка поділяється на:

1. Звичайну;

2. Повторну;

3. Без повторну;

4. Первинну.

Ризик контролю це:

1. Ризик того, що викривленню залишків на рахунках (або класу операцій), які могли б виникнути і бути істотними, не можна буде своєчасно запобігти за допомогою системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

2. Ризик викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), який може бути істотним, окремо або разом з використанням залишків на інших рахунках (або класу операцій) якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю;

3. Міра готовності аудитора визначити, що фінансова звітність може містити істотні помилки після того, як аудит завершено і висловлено позитивну думку без зауважень;

4. Ризик того, що аудиторські процедури по суті не виявлять викривлення залишку на рахунках (або класу операцій), які можуть бути істотними, окремо або разом з викривленням на інших на рахунках (або класу операцій).

Доцільним є прийняття рішення про використання АКЗ:

1. На початковій стадії аудиторського процесу;

2. На дослідній стадії аудиту;

3. На завершальній стадії;

4. Все перелічене.

Відповідно до МСА 500 «Аудиторські докази» для одержання доказів щодо підтвердження точності відображення операцій на рахунках обліку використовуються спеціальні прийоми:

1. Підрахунок;

2. Інспекція;

3. Нагляд;

4. Аналітичні процедури.

Які з названих прийомів відносяться до методу аудиту:

1. Опитування.

2. Індукція;

3. Дедукція;

4. Синтез;

Стосовно аудиту термін «стандарт» означає:

1. Документально оформлені правила, дотримання яких забезпечує відповідний рівень якості аудиту і супутніх йому послуг;

2. Звичайний порядок дії аудитора;

3. Рекомендації, дотримання яких є необов’язковим;

4. Все перелічене.

Внутрішній контроль це:

1. Правила та процедури, запроваджені керівником підприємства;

2. Правила та процедури незалежного контролю;

3. Правила та процедури внутрішнього аудиту;

4. Інвентаризація.

Аудиторські тести складають :

1. Аудитори;

2. Запрошені експерти;

3. Керівник підприємства;

4. Головний бухгалтер.

Яким чином повинна бути оформлена облікова політика на підприємстві?

1. У вигляді наказу по підприємству;

2. У вигляді виписки з протоколу загальних зборів;

3. У вигляді методичних рекомендацій МФБ;

4. У вигляді переліку елементів облікової політики, прийнятих на підприємстві.

Офіційно аудит в Україні запроваджено з прийняттям:

1. Закону України «Про аудиторську діяльність».

2. Кодексу професійної етики аудитора;

3. Національних нормативів аудиту;

4. Міжнародних стандартів аудиту;

За послідовністю здійснення вибірка поділяється на:

1. Первинну.

2. Представницьку;

3. Імовірнісну;

4. Не імовірнісну;

Відповідно до МСА 315 «Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень» аудитор повинен виявити і оцінити ризики суттєвого викривлення:

1. На рівні фінансових звітів, на рівні твердження за класами операцій, залишками на рахунках, на рівні розкриття інформації.

2. На рівні фінансових звітів;

3. На рівні твердження за класами операцій, залишками на рахунках;

4. На рівні розкриття інформації;

Онлайнові комп’ютерні системи розкрито у ПМПА:

1. ПМПА № 1002;

2. ПМПА № 1000;

3. ПМПА № 1001;

4. ПМПА № 1003.

Відповідно до МСА 500 «Аудиторські докази» для визначення груп операцій підприємства, які мають підвищений ризик помилок і перекручень використовуються спеціальні прийоми:

1. Запит і підтвердження;

2. Інспекція;

3. Нагляд;

4. Аналітичні процедури.

Прийнятний (допустимий) аудиторський ризик це:

1. Міра готовності аудитора визначити, що фінансова звітність може містити істотні помилки після того, як аудит завершено і висловлено позитивну думку без зауважень;

2. Ризик викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), який може бути істотним, окремо або разом з використанням залишків на інших рахунках (або класу операцій) якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю;

3. Ризик того, що викривленню залишків на рахунках (або класу операцій), які могли б виникнути і бути істотними, не можна буде своєчасно запобігти за допомогою системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

4. Ризик того, що аудиторські процедури по суті не виявлять викривлення залишку на рахунках (або класу операцій), які можуть бути істотними, окремо або разом з викривленням на інших на рахунках (або класу операцій).

За допомогою концепцій аудиту можна:

1. Визначити напрями розвитку теорії аудиту;

2. Можна засвоїти стандарти аудиту;

3. Визначити якість і порядок роботи аудиторів;

4. Сформулювати сутність аудиту.

Структура внутрішнього контролю складається з таких елементів:

1. Контрольна сфера;

2. Система управління;

3. Економічний аналіз;

4. Фінансова звітність;

Аудиторські тести складають за принципами:

1. Від загального до конкретного;

2. Від конкретного до загального;

3. За принципами зворотного зв’язку;

4. За вільним принципом.

Які основні методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності повинні бути відображені в обліковій політиці підприємства?

1. Оцінка вибуття запасів, методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів, метод нарахування амортизації основних засобів, величина вартісного критерію віднесення матеріального активу до малоцінних необоротних активів тощо.

2. Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

3. Принципи бухгалтерського обліку: обачність, повне висвітлення, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності;

4. Події або операції, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

Формами економічного контролю є:

1. Аудит.

2. Внутрішньовідомчий контроль;

3. Муніципальний контроль;

4. Незалежний контроль;

Які з названих прийомів відносяться до методу аудиту:

1. Опитування.

2. Індукція;

3. Дедукція;

4. Синтез;

Ризик не виявлення (РН) визначається за формулою:

1. РН = АР / Властивий ризик * Ризик контролю;

2. РН = Властивий ризик * Ризик контролю / АР;

3. РН = (АР - Ризик контролю) / Властивий ризик;

4. РН = Властивий ризик / (АР - Ризик контролю).

До складу програмного забезпечення, яке використовується в аудиті, належить:

1. Операційна система, обслуговуючі програми, прикладне програмне забезпечення;

2. Тільки системне програмне забезпечення.

3. Тільки програмне забезпечення;

4. Все перелічене.

Для підтвердження дебіторської заборгованості доцільним є:

1. Все перелічене.

2. Отримання прямого підтвердження планується, якщо величина дебіторської заборгованості суттєва і є підстави розраховувати на отримання відповіді від дебіторів;

3. Виконати альтернативні процедури, якщо аудитор вважає, що на відповідь від дебіторів розраховувати не можна;

4. Провести інвентаризацію дебіторської заборгованості;

Процедури забезпечення контролю включають:

1. Перевірку результатів, фізичний контроль, розмежування обов’язків, обробку інформації (перевірка точності, повноти та санкціонування).

2. Перевірку результатів;

3. Розмежування обов’язків;

4. Обробку інформації (перевірка точності, повноти та санкціонування);

Конкретні аудиторські процедури вказуються в наступних документах:

1. Робочій програмі аудиторської перевірки.

2. Аудиторському висновку;

3. Акті виконання робіт;

4. Загальному плані аудиторської перевірки;

За відношенням до об’єкту аудиторські процедури поділяються на:

1. Часткові;

2. Основні;

3. Погоджені;

4. Незалежні.

В процесі аудиту установчих документів аудитор встановлює наступні відомості:

1. Організаційно-правову форму господарюючого суб’єкта; засновників; структурну побудову менеджменту та повноваження керівників;

2. Розмір статутного капіталу; вид і розмір часток засновників у статутному капіталі;

3. правильність відображення операцій щодо формування статутного капіталу та правильність;

4. Відображення цих операцій на бухгалтерських рахунках;

5. Правила входу у склад керівництва підприємства та виходу з нього.