1. рентабельності трудових ресурсів;

2. коефіцієнту оборотних активів;

3. Величини чистого прибутку;

4. рентабельності реалізації.

94. До необоротних активів належать:

1. основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та ін.;

2. виробничі запаси, МШП, тварини на вирощуванні, готова продукція, товари, незавершене виробництво, напівфабрикати;

3. грошові кошти та їх еквіваленти.

4. запаси.

95. Для оцінки стану та руху основних засобів використовують коефіцієнти:

1. вибуття;

2. ритмічності;

3. рівномірності;

4. ліквідності.

96. Коефіцієнт оновлення основних засобів визначають як відношення:

1. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;

2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;

3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;

4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.

97. Коефіцієнт вибуття основних засобів визначають як відношення:

1. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;

2. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;

3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;

4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.

98. Коефіцієнт придатності основних засобів визначають як відношення:

1. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.

2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;

3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;

4. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;

99. Коефіцієнт зносу основних засобів визначають як відношення:

1. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;

2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;

3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;

4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.

100. Коефіцієнт інтенсивності використання обладнання визначають як відношення:

1. фактичного обсягу випуску продукції до кількості відпрацьованих машино-годин;

2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;

3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;

4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.

101. Фондовіддача основних засобів – це відношення:

1. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;

2. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;

3. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період.

4. суми прибутку до фондоозброєності.

102. Фондомісткість основних засобів – це відношення:

1. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;

2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;

3. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період.

4. суми прибутку до фондоозброєності.

103. Джерелом інформації для аналізу основних засобів є:

1. баланс;

2. форма №3 - торг;

3. форма №1-торг;

4. форма №1-ПВ.

104. Усі основні засоби за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяють на:

1. 4 амортизаційні групи;

2. 3 амортизаційні групи;

3. 5 амортизаційних груп;

4. 6 амортизаційних груп.

105. Коефіцієнт приросту основних засобів визначають як відношення:

1. вартості приросту основних засобів, до вартості основних засобів на початок періоду;

2. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;

3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;

4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.

106. Фондоозброєність – це відношення:

1. середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до середньоспискової чисельності робітників.

2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;

3. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;

4. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період;

107. Рівень технічної озброєності – це відношення:

1. середньої вартості активної частини основних до середньоспискової чисельності робітників.

2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;

3. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;

4. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період;

108. Завершальним етапом аналізу основних засобів є:

1. підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення обсягу випуску продукції і фондовіддачі;

2. аналіз ефективності використання основних засобів;

3. аналіз стану та руху основних засобів.

4. оцінка динаміки зміни середньорічної вартості основних засобів.

109. До резервів зростання фондовіддачі відносять:

1. збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних засобів;

2. зростання середньорічної вартості основних засобів;

3. зростання чисельності працівників.

4. зменшення обсягу виробництва продукції.

110. Аналіз основних засобів починають із:

1. оцінки стану та руху основних засобів;

2. оцінки ефективності використання основних засобів;

3. з оцінки фондоозброєності;

4. з оцінки динаміки зміни середньорічної вартості основних засобів.

111. Виробнича собівартість продукції – це:

1. затрати, пов’язані з виробництвом подукції.

2. затрати на виробництво та реалізацію (збут) продукції;

3. затрати на розширення виробництва;

4. матеріальні затрати;

112. Одним з елементів операційних витрат є:

1. амортизація;

2. змінні витрати;

3. постійні витрати;

4. витрати на збут.

113. У залежності від зміни обсягу реалізації затрати групуються як:

1. змінні і постійні;

2. матеріальні;

3. трудові;

4. альтернативні.

114. Затрати на 1 грн. товарної продукції визначаються за таким розрахунком:

1. повна собівартість продукції / вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства;

2. вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства / обсяг товарної продукції в натуральних цінах;

3. виробнича собівартість товарної продукції / вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства;

4. вартість реалізованої продукції в оптових цінах підприємства / повна собівартість реалізованої продукції.

115. На зміну затрат на 1 грн. товарної продукції не впливає:

1. зміна обсягу продукції в натуральних одиницях.

2. зміна оптових цін на продукцію;

3. зміна асортименту продукції;

4. зміна структури асортименту продукції;

116. Зміна собівартості порівняної товарної продукції залежить від:

1. зміни обсягу випуску порівняної продукції;

2. зміни оптових цін на готову продукцію;

3. зміни асортименту порівняної продукції;

4. підвищення фондовіддачі основних засобів.

117. Підвищення продуктивності праці сприяє:

1. економії витрат на оплату праці працівників підприємства.

2. збільшенню суми витрат на оплату праці на підприємстві;

3. зменшенню середньої заробітної плати одного працівника;

4. збільшенню чисельності працівників;

118. На перевитрати фонду оплати праці впливає:

1. зниження продуктивності праці;

2. зниження обсягу випуску продукції;

3. зменшення чисельності працюючих;

4. зниження цін на матріали та сировину.

119. До складу витрат на виробництво продукції не включаються:

1. витрати на збут;

2. вартість матеріалів та сировини;

3. амортизація основних виробничих засобів;

4. заробітна плата робітників.

120. При збільшенні обсягу реалізації сума перевитрат за умовно-постійними статтями витрат визначається як:

1. різниця між фактичною сумою постійних витрат та їхньою скоригованою величиною;

2. різниця між скоригованою сумою постійних витрат та їхньою плановою сумою;

3. різниця між фактичною і плановою сумою постійних витрат;

4. різниця між плановою сумою постійних витрат та їхньою фактичною величиною.

121. За способом віднесення на собівартість виробу витрати поділяють на:

1. прямі і непрямі;

2. змінні і постійні;

3. витрати на збут;

4. загальні і середні.

122. Зміни цін на продукцію як фактор, що впливає на зміну обсягу реалізації, у звітному році порівняно з попереднім, визначається:

1. як різниця між фактичним обсягом реалізації звітного року у діючих оптових цінах підпримства і фактичним обсягом реалізації у порівняних цінах;

2. як різниця між фактичним обсягом реалізації звітного року у порівнянних цінах і фактичним обсягом реалізації звітного року у діючих оптових цінах підприємства;

3. як різниця між фактичним обсягом реалізації звтного року і фактичним обсягом реалізації попреднього року;

4. як різниця між обсягом реалізації попереднього року і обсягом реалізації за звітний рік.

123. Яким чином зміниться критичний обсяг реалізації продукції при зростанні постійних витрат на 50 тис. грн.:

1. критичний обсяг реалізації збільшиться;

2. критичний обсяг реалізації зросте на 50 тис. грн.;

3. критичний обсяг реалізації знизиться;

4. критичний обсяг реалізації не зміниться.