7. Ієрархічна структура цивільного законодавства.

Законодавству притаманна своя структура — спосіб зв 'язку між її елементами. Система законодавства має декілька структурних «зрі­зів» (аспектів), виокремлення кожного з яких містить у своїй основі той чи інший критерій. Залежно від цих критеріїв вирізняють функціо­нальну, горизонтальну, ієрархічну (вертикальну) структури.

Залежно від функціонального призначення нормативно-правових актів можна виокремити:

1)  головні нормативно-правові акти, які виконують основну функ­цію інтегратора (носія) певної сукупності нормативно-правових при­писів. Це базові нормативно-правові акти, представлені своєю первин­ною редакцією, як, наприклад, основи законодавства, кодекси;

2)  допоміжні нормативно-правові акти, тобто такі, які вносять часткові зміни в чинні (головні) нормативно-правові акти. За своєю формою це найрізноманітніші акти — від одиничних, які вносять змі­ни в одну статтю або припис, до таких, що являють собою викладення певного акта в новій редакції;

3)  нормативно-правові акти, які виконують оперативну функцію припинення юридичної сили окремих нормативних положень або їх первинних структурних частин — статей, приписів, підпунктів, абзаців тощо. Особливістю цього виду актів є те, що вони містять тільки єди­ний припис про визнання нечинними тих чи інших нормативних актів, їх структурних частин.

За обсягом нормативного матеріалу вирізняють такі елементи го­ризонтальної структури законодавства:

1)   нормативно-правовий припис, тобто письмове викладення пра­вила поведінки, принципу, дефініції та інших елементів системи права. За своєю формою це граматично, логічно та юридично завершена частина нормативно-правового акта, виражена в його структурних текстових підрозділах — статтях, пунктах, підпунктах, параграфах, абзацах тощо. Нормативно-правові приписи є головними елементами змісту нормативно-правового акта як форми права. Структура нормативно-правових приписів закономірно зумовлюється в кожному окремому випадку структурністю норми права;

2)   нормативно-правовий акт — це письмовий акт-документ дер­жавного органу, який містить сукупність нормативно-правових при­писів, спрямованих на регулювання окремої групи суспільних відно­син. В одних випадках нормативно-правові акти містять норми тільки певної галузевої належності (так звані цільні акти), в інших — норми права різних галузей права (комплексні);

3)   інститут законодавства, який являє собою сукупність вза-ємопов' язаних та взаємодоповнюючих нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання відповідної уособленої сукупності сус­пільних відносин. Він може бути галузевим або міжгалузевим;

4)   галузь законодавства, яка є взаємопов' язаною системою за­конодавчих актів.Головне призначення і цінність галузей законодавства в тому, що всі вони виступають як офіційна форма, тобто засобом організації, існуван­ня і зовнішнього виразу структури змісту права на рівні його галузей. У цьому полягають не тільки відносна самостійність і різниця між га­лузями права та галузями законодавства, а й їх внутрішня єдність. Тому в реальній дійсності в суспільстві і державі функціонують не окремі розрізнені системи, а єдина нормативно-правова регулятивна система.

Галузі законодавства і галузі права співвідносяться таким чином:

-      галузь законодавства за обсягом може повністю збігатися з га­луззю права, що має місце в кримінальному праві;

-      на базі однієї галузі права можуть існувати декілька галузей за­конодавства, як то є в конституційному або цивільному праві;

-      більшість приписів галузі законодавства є формою однієї із га­лузей права, становлячи, проте, лише певну частину цієї галузі (на­приклад, у законодавстві про охорону здоров'я і народну освіту одні приписи (їх більше) належать до адміністративного права, другі — до трудового, цивільного та інших галузей права);

-      галузь законодавства може поєднувати в собі норми декількох галузей права.

Залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, яка ви­значається місцем правотворчого (правоустановчого) органу в держав­ному апараті, вирізняють ієрархічну вертикальну структуру вітчизня­ного законодавства, до якої входять такі складові:

1)  Конституція України. Головне місце в ієрархічній системі за­конодавства посідають Конституція України і закони, що встановлюють відправні засади правового регулювання (конституційні закони). Вона має найвищу юридичну силу і становить першооснову усього зако­нодавства;

2)  закони та кодекси — кодифіковані закони усередині законодав­ства. їх головне призначення — забезпечення на основі науково об­ґрунтованих принципів комплексного, всебічного та цілісного вирі­шення тих чи інших завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Кодифіковані закони здебільшого функціонують як стриж­неві акти, що надає формальної визначеності нормам певної галузі права і є активним центром регулювання суспільних відносин;

3)  нормативні укази і розпорядження Президента України — під-законні акти, що видаються відповідно до Конституції України;

4)  підзаконні нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади — постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази і інструкції міністерств, державних комітетів Укра­їни;

5)   акти місцевих органів виконавчої влади — місцевих державних адміністрацій;

6)   акти органів місцевого самоврядування щодо здійснення функ­цій, які їм делеговані державними органами.

Наведена структура вітчизняного законодавства не є вичерпаною. Усередині цієї ієрархічної структури залежно від юридичної сили нормативно-правові акти можна поділити на два види: закони і підза-конні нормативно-правові акти.

Функціональна, ієрархічна та горизонтальна структури зако­нодавства забезпечують внутрішню узгодженість, юридичну єдність і цілісність законодавства.