- •1.Місце цивільного права в системі галузей права.
- •2. Предмет і метод цивільного права
- •2. Джерела цивільного права
- •3. Визначення і система цивільного права.
- •4. Юридичне значення Постанов Пленуму Верховного Суду України та судової практики.
- •5. Аналогія права і аналогія закону.
- •6.Загальна характеристика цивільного законодавства.
- •7. Ієрархічна структура цивільного законодавства.
- •8. Дія цивільного законодавства у просторі та за колом осіб.
- •9.Дія цивільного законодавства у часі.
- •10. Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •11. Види цивільно-правових відносин.
- •12. Елементи цивільно-правових відносин.
- •13. Поняття цивільної правоздатності і дієздатності фізичних осіб.
- •14. Поняття та види цивільної дієздатності фізичних осіб.
- •15.Види цивільної дієздатності фізичної особи.
- •18. Оголошення фізичної особи померлою.
- •19. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •20. Поняття і ознаки юридичної особи.
- •21. Види юридичних осіб.
- •22. Порядок виникнення юридичної особи.
- •23. Порядок припинення юридичної особи.
- •24. Субєкти цивільних правовідносин.
- •25. Обєкти цивільних правовідносин
- •1) Залежно від оборотоздатності:
- •2) Залежно від можливості переміщення у просторі:
- •26. Поняття та види господарських товариств.
- •27. Класифікація речей як об’єктів цивільного права.
- •Поняття та види об’єктів цивільного права.
- •29. Поняття і види правочинів Стаття 202. Поняття та види правочинів
- •30. Умови дійсності правочинів.
- •31. Сторони в правочині
- •32. Вимоги щодо форми правочинів Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •33. Єдність волі та волевиявлення субєктів як умова дійсності правочину.
- •34. Правові наслідки недійсності правочинів. Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •35. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •36. Фіктивні і удавані правочини. Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину
- •Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину
- •37. Поняття та види представництва. Стаття 237. Поняття та підстави представництва
- •38. Представництво за довіреністю. Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •39. Поняття, види та форма довіреності. Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •Поняття та види цивільно-правових строків. Строки та терміни. Стаття 251. Поняття строку та терміну
- •Стаття 252. Визначення строку та терміну
- •Види цивільно-правових строків (термінів)
- •41. Поняття та види позовної давності. Стаття 256. Поняття позовної давності
- •Стаття 257. Загальна позовна давність
- •Стаття 258. Спеціальна позовна давність
- •Зупинення та переривання перебігу строків позовної давності. Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності
- •Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності
- •43. Поняття власності і права власності. Стаття 316. Поняття права власності
- •44. Зміст права власності. Стаття 317. Зміст права власності
- •45. Форми власності.
- •Стаття 325. Право приватної власності
- •Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •46. Способи набуття і припинення права власності. Стаття 328. Підстави набуття права власності
- •Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •47. Загальна характеристика права державної власності.
- •49. Загальна характеристика права комунальної власності. Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •Характеристика об’єктів державної та комунальної власності Суб'єктом права державної власності є держава, а суб'єктами права комунальної власності - територіальні громади села, селища, міста
- •48. Загальна характеристика права приватної власності. Стаття 325. Право приватної власності
- •50. Поняття та види спільної власності. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •51. Право спільної часткової власності Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •52. Право спільної сумісної власності. Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •53. Загальна характеристика права сумісної власності подружжя. Лекція!
- •54. Речові права на чуже майно – поняття та види.
- •55. Право володіння чужим майном. Стаття 397. Суб'єкти права володіння чужим майном
- •56. Сервітути – поняття, підстави встановлення та зміст. Стаття 401. Поняття користування чужим майном
- •57. Емфітевзис – поняття, підстави виникнення, строк. Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Стаття 408. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •58. Суперфіцій – поняття, підстави виникнення, права та обовязки сторін.
- •59. Поняття та загальна характеристика права інтелектуальної власності.
- •60. Поняття і зміст авторського права.
- •61. Суміжні права – поняття, обєкти та субєкти.
- •62. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.
- •63. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.
- •64. Правові форми участі держави та територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •65. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.
- •66. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
63. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.
Стаття 492. Торговельна марка
1. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Чинне цивільне законодавство України надає правову охорону такому об'єкту інтелектуальної власності, як торговельна марка. Відповідні правові норми містяться у таких нормативно-правових актах: ЦК, Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" тощо. Міжнародна спільнота розробила цілу низку міжнародних договорів з окресленого питання: Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (1891), Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (1957), Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів (1973), Договір про закони з товарних знаків (1994) тощо.
Торговельна марка — це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що виробляють (надають) іншими особи. Такими позначеннями можуть бути: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Можуть бути випадки належності інтелектуальної власності на торговельну марку одночасно кільком фізичним та/або юридичним особам.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Відповідна заявка подається до патентного відомства і має містити заяву, зображення торговельної марки та перелік товарів, робіт і послуг, для яких реєструється відповідний знак. На основі поданих документів приймається рішення, і протягом місяця з дня його прийняття заявник отримує свідоцтво.
До майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку належать: право на її використання, виключне право дозволяти використання, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права, відповідно до ЦК, належать володільцеві відповідного свідоцтва, володільцеві міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку — 10 років з дати, наступної за датою подання заявки в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом. Володілець свідоцтва про право інтелектуальної власності на торговельну марку вправі продовжити 10-річний строк, який сплинув, щоразу на 10 років, відповідно до законодавства.
Майнові права на торговельну марку може бути припинено достроково у таких випадках:
1) якщо торговельна марка перетворилась на загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг;
2) за ініціативою володільця свідоцтва, за умови, що це не суперечитиме умовам договору або закону.
Права інтелектуальної власності на торговельну марку може бути визнано недійсними у порядку встановленому законом. Наприклад, у разі невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони чи наявності в свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було подано у заявці.