18. Організаційно-керівна роль гіда-провідника у туристичному поході

На керівника туристської групи покладені контроль і відповідальність не лише за свої вчинки, а й за дії кожного учасника походу і всієї групи в цілому. Це додаткове навантаження викликає перевтому. У зв’язку з цим слід по можливості звільняти керівника від частини спільних робіт і чергувань, щоб усунути можливість прийняття ним помилкових рішень з питань, важливих для всієї групи. Психологічний клімат у туристському колективі багато в чому залежить від керівника групи. Дамо керівникові кілька рекомендацій, які допоможуть йому створити в групі атмосферу дружби і взаєморозуміння. Керівник не повинен перебивати, зупиняти, дорікати учасникові походу в присутності інших членів групи. Вдаватись до таких засобів припустимо лише у виняткових обставинах. У спілкуванні з людьми суворість і вимогливість повинні поєднуватися з коректністю і тактовністю. Керівник повинен уникати винесення доган і застосування покарань як засобів управління групою. Керівник має бути пунктуальним і точним. Того самого він повинен вимагати і від учасників. Повсякденною нормою повинен бути контроль за виконанням учасниками розпоряджень і завдань керівника. В ситуаціях, що граничать з екстремальними (наприклад, різке погіршення погодних умов, сильна перевтома учасників і т. п.), керівник особистим прикладом повинен показувати, що і як треба робити, своїми діями підтримувати членів групи.

19. Формування авторитету лідера в очах туристичної групи

Постать керівника і питання керівництва стали об'єктом пильної уваги сучасних психологів у 70-х роках двадцятого століття, коли, на думку зарубіжних вчених, відбулася революція в управлінні, яка виразилася у: розширенні сфери управління; вдосконаленні методів управління та їх використанні у практиці; впровадженні нових технологій тощо. Все це обумовило зміни нормативних вимог до керівників та їх управлінської діяльності.

Дослідження особистості керівника з позицій соціальної психології орієнтовані на пошук сукупності стійких рис керівників. У зв'язку з цим вивчається сутність стилю керівника, який за своїм змістом є соціально-психологічною категорією, зроблена спроба розглянути можливості вдосконалення стилю керівництва, його змінність, цілеспрямоване формування В дослідженнях виокремлюються і аналізуються якості особистості керівника, його комунікативні можливості, вміння взаємодіяти із соціальним оточенням.

Керівник відіграє певні ролі в тій установі, в якій працює. Він наділений правом приймати рішення, впливати на підлеглих. Його діяльність передбачає також певний тип відносин у взаємостосунках з іншими людьми. Особистісний авторитет керівника і офіційні повноваження є тим підґрунтям, на якому формується його реальний вплив на навчально-пізнавальну діяльність студентів. Керівник повинен не тільки знати про характер взаємовідносин в групі, але й про чинники, що сприяють формуванню позитивного морально-психологічного клімату.

20. Природа конфліктів способи їх уникнення та розвязання

Конфлікти і конфліктні ситуації в туристському поході. Управління конфліктною ситуацією. Вирішення конфліктів. Прагнення людини до виживання обумовлюється наявністю у неї фізіологічних і психосоціальних потреб. Фрустрація і психологічні конфлікти. У кожній конкретній ситуації людина, спонукувана певними потребами, спрямовує свої зусилля на досягнення їх задоволення. Вона сподівається, що її дії приведуть до зміни даної ситуації у відповідності з її потребами. Можна виділити чотири типи ситуацій, що спричиняються до фрустрації:

1) фізичні перешкоди, що заважають задоволенню потреб (в'язень не може вийти з камери; вахтер не пропускає в будинок без перепустки і т.ін.);

2) відсутність об'єкта, необхідного для задоволення потреб (ви хочете випити холодного пива, а його немає);

3) біологічні обмеження, що перешкоджають задоволенню потреб (фізичні вади);

4) соціальні умови, що перешкоджають задоволенню потреб (оточуючі не виявляють поваги, коханий або кохана не любить і т.п.). Розрізняють кілька різновидів внутріособистісного психологічного конфлікту:

Конфлікт потреб. Скажемо, учасник походу хоче подолати навісну переправу чи стрибнути за допомогою гальмівної системи під час спуску по вертикалі (потреба в ризику) і одночасно відчуває сильний страх (потреба в безпеці).

Конфлікт між потребою і соціальною нормою. Наприклад, у поході склалася ситуація, коли чоловік має надати медичну допомогу жінці (чи навпаки) при травмі певної частини тіла, і тут виникає проблема необхідності подолання певних загальноприйнятих норм поведінки.

Конфлікт між різними соціальними нормами. Наприклад, керівник, який повів у похід своїх підлеглих, розуміє, що повинен показувати приклад іншим, і боїться, що може втратити свій авторитет.

Коли на нашому шляху виникає перешкода, коли мета, до якої ми прямували, не досягнена, ми накопичуємо психічне і фізичне напруження, яке з досягненням критичної точки може виплеснутись на поведінковому або фізіологічному рівні.