7.Особливості організації пішого туризму

Пiшохiднi туристськi спортивнi походи можна проводити в усях репонах Украiни Одночасно слiд зазначити, що територiя Украiни, за винятком двох гiрських масивiв (Украiнськi Карпати та Кримськi гори), мае рiвнинний рельеф i на нiй майже вiдсутнi iстотнi природнi перешкоди, що обумовлюють категорiю складностi спортивних пiшохiдних маршрутiв. Через це у бiльшостi регiонiв Украiни можливо здйснювати спортивнi походи лише до I категорii складностi включно, а походи II та Ш категорii можуть здйснюватись лише в Украiнських Карпатах та Кримських горах. Погоднi умови дозволяють здiйснювати пiшохiднi мандрiвки у рiвниних районах Украiни з березня по листопад, а при сприятливих умовах на протязi всього року.

8. Маркування туристських маршрутів

Маркірування маршрутів призначене перш за все для оптимального використання туристами рекреаційних і пізнавальних можливостей даного маршруту і часу подорожі. Туристське маркірування – це дорожні знаки для туриста, що являють собою чітку систему спеціальних умовних позначень, і наносяться на місцеві об’єкти або встановлюються для розмітки рекомендованих маршрутів туристських подорожей, екскурсій, прогулянок.

Маршрутна марка, як правило, має форму прямокутника, де на білому полі нанесена кольорова смуга або квадрат

Марка з горизонтальною смугою використовується для позначення багатоденних маршрутів. Марка з кольоровим квадратом, поставленим на вершину трикутника означає одноденний маршрут. Колір смуги чи квадрата інформує про тривалість і складність маршруту. Червона смуга означає багатоденний категорійний маршрут із значними природними перешкодами, подолання яких вимагає певної підготовки і спеціального спорядження. Червоний квадрат – одноденний маршрут з окремими перешкодами довжиною понад 15 км . Синій квадрат – загальнодоступний одноденний маршрут, що перевищує 10 км. Зелений квадрат – загальнодоступний нескладний одноденний маршрут довжиною не більше 10 км. Жовтий квадрат – нескладний екскурсійний маршрут, який не перевищує 5 км.

Наявність маркірування в туристських центрах є свідченням турботи суб’єктів туристського обслуговування про туристів і надає їм всебічну консультативну, організаційну і природоохоронну інформацію, будучи показником рівня туристського обслуговування в цілому.

13. Нестандартні ситуації та нещасні випадки під час заняття активним туризмом,шляхи їх попередження

Туристські походи і подорожі безпосередньо пов’язані з небезпекою виникнення екстремальних ситуацій. Учасники туристських походів і подорожей протягом тривалого часу перебувають в умовах, що різко відрізняються від звичних, повсякденних. Уже сама ця обставина є екстремальним фактором, що обумовлює підвищену небезпеку виникнення нещасних випадків і аварійних ситуацій, які вимагають значного фізичного напруження і психологічної мобілізації.

Екстремальна ситуація – будь-яка подія, що спричинює різку зміну нормальних умов життєдіяльності людини. Серед екстремальних ситуацій виділяють позаштатні ситуації, аварії і нещасні випадки.

Позаштатна ситуація – будь-яка пригода, що містить у собі загрозу для здоров’я людей, призводить до виникнення аварії, значно ускладнює виконання програми походу. Іноді для її означення використовується аналогічний за змістом термін “надзвичайна пригода”.

Аварійна ситуація, аварія – вихід з ладу будь-якого механізму, пристрою, спорядження в ході його використання, під час пересування на маршруті.

Нещасний випадок – пригода, що завдала шкоди здоров’ю людини і трапилася з незалежних від неї причин.

Дати вичерпні рекомендації на випадок усіх екстремальних ситуацій, які трапляються, практично неможливо. Крім виключно суб’єктивних чинників підвищеного ризику існують ще й тактико-технічні фактори: помилки в орієнтуванні на місцевості, недооцінка перешкод і переоцінка власних сил, недостатній нічний відпочинок через невдалий вибір місця базування, поспішність, порушення графіка, темпу, ритму і тривалості руху, неправильний розподіл вантажу тощо. Не треба скидати з рахунку також природні фактори, що в разі неправильних дій учасників походу являють собою підвищену небезпеку. Основні з них такі: круті ділянки скельних, снігових, осипних і трав’яних схилів, гірські річки із швидкою течією; низька температура повітря; сонячна радіація;.

Під час туристських походів і подорожей, пов’язаних з перебуванням у природному середовищі, фактор ризику присутній завжди. Найбільш імовірними в природних умовах є аварійні ситуації, пов’язані з помилками в орієнтуванні; втратою групового та індивідуального спорядження внаслідок пожежі, сходу лавини, хуртовини, переправи через водні; різким погіршенням погодних умов і виведенням з ладу спорядження.

14. Орієнтування на місцевості. Під орієнтуванням на місцевості слід розуміти сукупність дій, спрямованих на визначення місця свого перебування відносно навколишніх об’єктів чи певних орієнтирів, сторін світу. Орієнтування передбачає також уміння швидко і точно запам’ятовувати незнайому місцевість, упевнено рухатись наміченим маршрутом, а в разі необхідності відшукувати зворотний шлях. Вміння орієнтуватись дозволяє пройти маршрут без відчутних відхилень від наміченого напрямку, від графіка руху і дозволяє раціонально використати час для продуктивної роботи і повноцінного відпочинку.

Вміння туриста орієнтуватись є ознакою доброї технічної підготовки. Подорожувати незнайомою місцевістю при відсутності компаса, картографічних матеріалів і без попереднього вивчення даної території неприпустимо. Необхідні туристові вміння орієнтуватись на місцевості, користуватись картою і компасом він здобуває в період підготовки до походу і під час тренувань. З усієї різноманітності об’єктів, що зустрічаються на місцевості на шляху туриста, з метою набуття навичок орієнтування використовують природні або штучні предмети-орієнтири – точкові, лінійні і площинні.

Точкові орієнтири - об’єкти, що зображуються на топографічних картах позамасштабними умовними позначеннями, а на місцевості локалізуються у вигляді точки (окремі вершини, пункти геодезичної мережі, домінантні споруди, вежі тощо).

Лінійні орієнтири - об’єкти, що мають значну довжину і зображуються на карті лінійними позначеннями (річки, канали, шляхи сполучення, лінії зв’язку та електропередач, лісові просіки, яри та урвища, берегова лінія тощо).

Площинні орієнтири - об’єкти, що мають чітко окреслені контури і займають значну площу (озера, болота, лісові галявини, ділянки сільськогосподарських угідь, населені пункти тощо).

Розрізняють загальне і детальне орієнтування на місцевості.

Щодо матеріалів для орієнтування, то найкраще використовувати великомасштабні топографічні карти. Доповнюють картину матеріали аерофотозйомки, схеми земле- і лісовпорядкування, лоції водних об’єктів, туристські карти і схеми. Мало придатні для орієнтування рукописні копії, фрагменти карт чи їх любительські фотокопії без позначення масштабу, матеріали окомірної зйомки, зарисовки, виконані по пам’яті, тощо.