- •Об’єкт і предмет історії соціології. Основні етапи розвитку
- •Історичні та ідейно теоретичні умови виникнення соціології як науки
- •Методологія позитивізму в працях Сен-Сімона і о. Конта
- •Загальна характеристика та основні принципи натур соціології. Школи натур соціології в другій половині 19 ст.
- •Методи соціології в працях о. Конта
- •6. Теорія еволюції Герберта Спенсера
- •3 Етапи еволюції
- •7) Ідеологія соціал-дарвінізму в соціології Роберта Мальтуса
- •8) Теорія етноцентризму та амальгамації в соціології л.Гумпловича, г. Ратценхофера та в. Самнера (соціальні дарвіністи)
- •9) Теорія підкорення в соціології держави л. Гумпловича
- •10) Географічний детермінізм в соціології 19 ст. Позиції європоцентризму в працях Хантінгтона
- •11)Французький поссібілізм та американський інвайронменталізм
- •13) Механічний напрямок у натурсоціології 19-20 ст
- •14) Криза еволюціонізму та антипозитивістські течії 19-20ст.
- •15) «Моральна статистика» і «соціальна гігієна»
- •17) Соціальна статистика Кетле. Статистичні закономірності соціальних величин
- •18) Закон Енгеля
- •19) Принцип економічного детермінізму в соціології Маркса і Леніна
- •20) Теорія комуністичного суспільства в працях Маркса
- •21) Соціально-класова структура суспільства та теорія класової боротьби Маркса і Леніна
- •22) Соціологія держави в працях Леніна
- •23) Ленінське вчення про партію та основи партійного будівництва
- •24) Соціал-демократичний варіант розвитку марксизму в працях е. Бернштейна
- •25) Е. Бернштейн про класи та класову боротьбу в умовах капіталізму. Теорія середнього класу е. Бернштейна
- •26) Теорія соціальної дії Макса Вебера
- •27) Концепція бюрократії Вебера
- •28) Поняття раціональності Вебера
- •29) Розуміюча соціологія Вебера
- •30) Політика і етика в соціології Макса Вебера
- •31) Соціальна норма і патологія е. Дюркгейма
- •32) Соціологія суїциду е. Дюркгейма
- •33) Метод соціологізму Дюркгейма
- •34) Проблема цінностей Дюркгейма
- •35) Психологічний соціологізм 19-20ст. : загальна характеристика та основні напрямки розвитку
- •37) Теорія наслідування Тарда
- •48) Вільфредо федеріко парето (1848-1923)
- •Предметна царина соціології: нелогічні дії
- •Суспільство як соціальна система
- •50) Інтеракціонізм ч.Кулі
9) Теорія підкорення в соціології держави л. Гумпловича
Розглядаючи суспільство та його історію як постійну боротьбу між різними соціальними групами, Гумплович висуває свою концепцію походження суспільства. Суть її полягає в тому, що людство не єдине за своїм походжен-ням, і генетично різні групи походять від різних джерел, що й зумовлює його гетерогенність (неоднорідність). Уче-ний не обтяжує себе аргументацією цієї гіпотези; навпаки, він побіжно зауважує, що не варто надавати особливого значення проблемі першопочатку людства. Але він вислов¬лює це припущення, маючи цілком конкретну мету: його гіпотеза підсилює аргументацію ненависті і боротьби за па¬нування, що притаманні, на його думку, всім соціальним групам суспільства.
Найдавнішими групами людей були орди, між якими постійно велися війни. Переможці знищували переможе-них. Поступово сильніші групи починають використовува-ти переможених як рабів чи підданих, експлуатуючи їх працю. З цими процесами Гумплович пов'язує виникнен¬ня держави як знаряддя для закріплення своєї влади і панування над переможеними групами. Інститут держави як апарат насильства є продуктом боротьби груп за свої інтереси.- Історія, зазначає Гумплович, не дає жодного прикладу, коли б держава виникала без'насильства, без підкорення однієї групи іншою. З часом у межах держави виникають під впливом сумісного проживання інші форми взаємин між пануючою і підкореною групами. У цих про-цесах набуває великого значення культура, що об'єднує різнорідні соціально-структурні елементи в певну ціліс-ність ір перетворює їх у єдиний народ. Та це не значить, що в даному суспільстві зникає боротьба. Вона лише ускладнюється і виявляється як у внутрішній поляризації у зв'язку з поділом людей на касти, стани, класи і їх боротьбою за панування між собою, так і в намаганні однієї держави підкорити собі іншу. Таким чином, з появою дер-жави боротьба ведеться у двох формах — зовнішній та внутрішній.
Гумплович розглядає боротьбу між групами як природ-ну і вічну. Головною причиною цієї боротьби є матеріальні потреби кожної групи, намагання задовольнити їх за ра-хунок багатства і засобів існування інших груп та вико-ристання праці поневолених. Це прояв природного закону боротьби за існування в його соціальній формі, де мате-ріальні потреби виступаютьяк суто економічні, як у Марк-са, хоча першоджерела цих потреб у обох мислителів різні. Заради задоволення матеріальних потреб воюють держави, заради цього ж ведеться боротьба за владу все-редині держави. Кожна група, кожен клас намагаються захопити владу задля панування над іншими, що не тіль¬ки викликає зворотну реакцію і відповідні дії для самоза-хисту, а й приводить до зміни свого підневільного стано-вища з боку підлеглих.
10) Географічний детермінізм в соціології 19 ст. Позиції європоцентризму в працях Хантінгтона
географічний детермінізм, що отримав в соціальній науці широке поширення. Питання про вирішальну роди географічного середовища у житті суспільства вперше поставив батько історичної науки Герадота, а у філософії 147-18 століть - Ш. Монтеск 'є англієць Г. Бокль, французький), російська антропогеографії, соціолог Лев Мечников. Загальна ідей географічного детермінізму-природа в цілому, клімат, грунти, рельєф, ландшафт, наявність великий географічних річок, флора і фауна є визначальними факторами суспільної історії людей, становлення і розвитку свідомості народів, їх духу, політичного устрою в державах. Під географічним середовищем розуміється частина природи, що причетна до процесу соціального розвитку, суспільного виробництва.
Абсолютизація значення географічного чинника призвела до виникнення геополітики, вчення, згідно з яким політику держави визначає фізична географія країни. Хоча термін «геополітика» введено в науковий обіг шведським соціологом - государствоведов Ю. Челеном (1854-1922 рр..), Але основні питання геополітики були поставлені німцем Ф. Ратцель (1844-1904 рр.).. У 1857 році він написав роботу «Політична географія», в якій з'єднував соціогеографію, біологію та етнографію і намагався встановити причинні зв'язки між властивостями просторового середовища і людської практики, продуктивними силами, політикою, історією, культурою.
Умови життя людей - море і рівнина викликають у них тугу по простору, дух експансії і сміливих починань, а гори, навпаки, виробляють просторову замкнутість, достаток малим, вузький націоналізм. Гори і море призводять до правління ізольованих соціальних груп зі слаборозвиненою політичною владою, а рівнини до централізованої сильної влади, що важливо для захисту держави від набігів кочівників, войовничих сусідів. Ратцель вводить поняття життєвого простору для народів, їх місцезнаходження. Загальна ідея Ратцеля - виживання нація чи культур пов'язане з їх здатністю до експансії і поліпшенню свого географічного положення.
Німецький реакційний геополітик Карл Хаусхофер (1864-1946 рр.) зробив цю концепцію - політичній доктрині закінчені форми. Недостатність життєвого простору у якої-небудь країни (і перш за все Німеччини)-основа для розв'язання війни. Війну, як спосіб вирішення геополітичних конфліктів оспівував мілітаристськи налаштований письменник Юнгер, який вважає, що тільки той народ гідний виживання, який розширює свою географічну середу.
У американській соціальній науці найбільшим представником географічного детермінізму та геополітики («енвіроменталізм») був Еллсуорт Хантінгтон (1876-1947 рр.).. Прогрес чи занепад цивілізації пояснюється їм залежністю не тільки від території, але і від клімату.
1. Клімат впливає на здоров'я населення.
2. На фізичну і розумову активність, продуктивність праці, на ділову та економічну активність індивідів.
3. Висловлюється їм думка і про те, що зміни клімату в Африці призвело до переміщення («дрейфу») цивілізації з Африканського континенту на північний захід Європи, де більш прохолодний, різноманітний клімат, який сприяє індивіду перейти від стану сонливості, розслабленості розуму (Африка) або «замороженого» фізичних і розумових сил людини (північно-східна Азія і Північна Америка), створює оптимальні умови для розвитку виробництва та культури.