- •Об’єкт і предмет історії соціології. Основні етапи розвитку
- •Історичні та ідейно теоретичні умови виникнення соціології як науки
- •Методологія позитивізму в працях Сен-Сімона і о. Конта
- •Загальна характеристика та основні принципи натур соціології. Школи натур соціології в другій половині 19 ст.
- •Методи соціології в працях о. Конта
- •6. Теорія еволюції Герберта Спенсера
- •3 Етапи еволюції
- •7) Ідеологія соціал-дарвінізму в соціології Роберта Мальтуса
- •8) Теорія етноцентризму та амальгамації в соціології л.Гумпловича, г. Ратценхофера та в. Самнера (соціальні дарвіністи)
- •9) Теорія підкорення в соціології держави л. Гумпловича
- •10) Географічний детермінізм в соціології 19 ст. Позиції європоцентризму в працях Хантінгтона
- •11)Французький поссібілізм та американський інвайронменталізм
- •13) Механічний напрямок у натурсоціології 19-20 ст
- •14) Криза еволюціонізму та антипозитивістські течії 19-20ст.
- •15) «Моральна статистика» і «соціальна гігієна»
- •17) Соціальна статистика Кетле. Статистичні закономірності соціальних величин
- •18) Закон Енгеля
- •19) Принцип економічного детермінізму в соціології Маркса і Леніна
- •20) Теорія комуністичного суспільства в працях Маркса
- •21) Соціально-класова структура суспільства та теорія класової боротьби Маркса і Леніна
- •22) Соціологія держави в працях Леніна
- •23) Ленінське вчення про партію та основи партійного будівництва
- •24) Соціал-демократичний варіант розвитку марксизму в працях е. Бернштейна
- •25) Е. Бернштейн про класи та класову боротьбу в умовах капіталізму. Теорія середнього класу е. Бернштейна
- •26) Теорія соціальної дії Макса Вебера
- •27) Концепція бюрократії Вебера
- •28) Поняття раціональності Вебера
- •29) Розуміюча соціологія Вебера
- •30) Політика і етика в соціології Макса Вебера
- •31) Соціальна норма і патологія е. Дюркгейма
- •32) Соціологія суїциду е. Дюркгейма
- •33) Метод соціологізму Дюркгейма
- •34) Проблема цінностей Дюркгейма
- •35) Психологічний соціологізм 19-20ст. : загальна характеристика та основні напрямки розвитку
- •37) Теорія наслідування Тарда
- •48) Вільфредо федеріко парето (1848-1923)
- •Предметна царина соціології: нелогічні дії
- •Суспільство як соціальна система
- •50) Інтеракціонізм ч.Кулі
25) Е. Бернштейн про класи та класову боротьбу в умовах капіталізму. Теорія середнього класу е. Бернштейна
Бернштейн являлся сторонником борьбы за улучшение условий труда и жизни рабочего класса в капиталистическом обществе. его реформизм: Бернштейн выступал за реформы, которые, как он полагал, приведут к врастанию капитализма в социализм. Бернштейн призывал к ревизии (пересмотру) тех положений марксизма, которые не соответствовали новой эпохе, к свободе критики теоретической части программы социал-демократии, составленной в духе марксизма естественной эволюции общества, протекающей по объективным законам, присоединяется понятие переворота, навязывания обществу программы, сочиненной революционной партией.
Классовую борьбу Бернштейн рассматривал как одну из сторон исторического процесса, наряду с которой существует возможность сотрудничества классов во имя общего национального дела.
"новый средний класс" имел особое политическую подоплеку - формировалась определенная теория "революции среднего класса»: этот класс якобы поглощает большую часть как пролетариата, так и буржуазии. Следовательно, по мнению авторов этой теории, создается бесклассовое общество, то есть ликвидируется общество капиталистическое.
он утверждал, что социализм уже становится реальностью, а потому нет никакой необходимости в революции. Оценивая рабочий класс (а это 90-е годы XIX века), Э. Бернштейн писал: "Мы должны принимать рабочих такими, какие они есть. Они, во-первых, уже совсем не так все обнищавшие, как это можно было бы представить с "Коммунистического манифеста", а, во-вторых, далеко не лишились предрассудков и пороков, как хотят нас в том уверить их апологеты ". Такая концепция противоречила пониманию роли пролетариата, произведенной К. Марксом и развитую В. Лениным в его теории о диктатуре пролетариата как форму власти рабочего класса. Теория "среднего" и "нового среднего класса" не просто противоречит марксистско-ленинскому учению о классах - она прямо ее отвергает.
26) Теорія соціальної дії Макса Вебера
Теорія соціальної дії - соціологічна парадигма, що вивчає поведінку людей, котрі вкладають у свої дії певний суб'єктивний сенс. Поняття "соціальна дія" є центральним у "розуміючій соціології" М. Вебера. За М. Вебером, дія людини, шо є осмисленою та спрямованою на інших людей, називається соціальною. Завдання соціології- адекватно зрозуміти та витлумачити суб'єктивну мотивацію, що становить зміст соціальної дії.
Перераховуючи можливі види соціальної дії, Вебер указує чотири:
1) цілераціональна;
2) ціннісно-раціональна;
3) афективна;
4) традиційна.
За Вебером, соціальна дія, як і усяка дія, може бути визначена:
• цілераціонально, тобто через очікування визначеної поведінки предметів зовнішнього світу й інших людей і при використанні цього очікування як "умови" чи як "засобу" для раціонально спрямованих і регульованих цілей (критерієм раціональності є успіх);
• ціннісно-раціонально, тобто через свідому віру в етичну, естетичну, релігійну чи будь-яку інакше осмислену безумовну власну цінність (самоцінність) визначеної поведінки, узятої просто як таку і незалежну від успіху;
• афективно, особливо емоційно — через актуальні афекти і почуття;
• традиційно, тобто через звичку.
Два останніх види дії не є, за Вебером, соціальними діями в прямому розумінні, оскільки тут ми не маємо справу з усвідомленим і покладеним в основу дії змістом.
Тільки ціннісно-раціональні і цілераціональні дії — суть соціальні дії у веберівському значенні цього слова, де головну роль, звичайно, грає цілераціональна дія.
Як необхідну передумову соціології Вебер ставить не "ціле" (суспільство), а окремого раціонально (осмислено) діючого індивіда. Згідно з Вебером, суспільні інститути — право, держава, релігія — повинні вивчатися соціологією в тій формі, у якій вони стають значимими для окремих індивідів, у який останні реально орієнтовані на них у своїх діях. Він заперечував ідею, що суспільство "первинне" від складових його індивідів, і "вимагав" виходити в соціології з дії окремих людей. У цьому зв'язку можна говорити про методологічний індивідуалізм Вебера.