Естетичні принципи абстракціонізму виклав основоположник цього напряму російський художник в. Кандинський (1866-1944) у книзі «Про духовне в мистецтві»
(1911) [1, с. 307]. Абстракціоністи (лат. abstractus − відокремлений) цілковито відокремилися від реалістичного зображення предметів і явищ навколишнього світу, намагаючись передати якісь ідеї, боролися проти сюжетності в живописі [1, с. 307-308]. Такий безпредметний живопис великої уваги надавав семантиці кольорів. В. Кандинський вважав, що білий − колір добра, радості, щастя, асоціюється зі святістю, чистотою; зелений − символ надії, синій − викликає тяжіння до чогось надприродного; червоний викликає почуття тривоги; фіолетовий має в собі щось хворобливе, чорний − колір смутку, жовтий − абсолютний колір.
Життя В. Кандинського пов'язане з багатьма країнами, відповідно, він зазнав впливу багатьох мистецьких напрямів − імпресіонізму, фовізму, експресіонізму. Художник народився в Москві, середню освіту здобув в Одесі, навчався в Московському університеті, згодом жив за кордоном − у Німеччині та Франції. У своїй творчості послідовно відходить від відображення реального світу до напівабстракцій та абстракціонізму, намагаючись виразити глибинні істини буття, гармонійно поєднуючи плями, лінії, кольори, що впливають на людські почуття .
Абстракціонізм набув поширення в російському та українському живописі напередодні Першої світової війни. Російський художник, поляк за походженням К. Малевич (1878-1935), який народився в Києві, став засновником супрематизму − одного з напрямів абстракціонізму. Програмним твором цього напряму стала його картина «Чорний квадрат»
(1913 р.). Твори супрематизму являють собою комбінації кольорових геометричних фігур (квадрат, трикутник, коло); зображують світ, позбавлений об'ємів і відтінків, звільнений від побутовості. Супрематисти прагнуть знайти досконалу форму, яка, у поєднанні з кольором, є знаковою.
Ідеї супрематизму поділяли О. Розанова, Л. Попова, О. Родченко, Е. Лісицький, В. Татлін тощо. На початку 1919 р. К. Малевич переїжджає до Вітебська, працює викладачем у художній школі, якою керував М. Шагал. Тут К. Малевич створює групу «Уновис» («Утвердители нового искусства»), об'єднавши своїх однодумців.
Художники-супрематисти працювали в різних галузях і малювали плакати, вивіски, продовольчі картки, створювали малюнки для тканин, декорували будівлі і транспорт.
У 1922 р. К. Малевич очолює інститут художньої культури в Петрограді, але ідеї художника не могли втілюватися за умов, коли мистецтво стало частиною загальнопролетарської справи. Після організації персональної виставки в Німеччині К. Малевич був арештований.
Після виходу з ув'язнення Малевич-художник повертається до предметності («Дівчата в полі», «Сінокіс»), але не до реалізму. Для його полотен характерний монументалізм, а постаті без рис обличчя (натомість кольоровий овал) − відгомін сумної тоталітарної епохи, коли особистість пригнічувалася і нівелювалася.
Ще одним основоположником геометричного абстракціонізму був голландський художник Піт Модріан (1872-1844), для творів якого характерні композиції з кольоро-вими прямокутниками і квадратами («Композиція з синім та жовтим»).
В історії модернізму ХХ ст. значне місце належить такому явищу, як авангард (від фр. avant garde − передовий загін).
До авангарду можна уналежнити художні течії модернізму, що декларують найрішучіший розрив із цінностями попередньої культури, активно і навіть агресивно пропагують свої погляди, вдаються до епатажу, акцій протесту, поєднують мистецьку діяльність із необхідністю соціального переустрою тощо, хотіли докорінно оновити художню практику, шукали новаторські засоби вираження форми і змісту творів, боролися за все нове в мистецтві.
Авангардистськими були численні течії модернізму, але поняття «авангард» як самостійне художнє явище закріпилося лише за художніми угрупованнями дореволюційної Росії та Радянського Союзу, що діяли в 1910 - середині 1930 років.