- •1. Предмет історії української культури.
- •2. Етногенез українців як чинник унікальності української культури.
- •3.Культурно-історична своєрідність реґіонів України.
- •4. Основні заняття і матеріальна культура українців.
- •5. Українські духовні традиції.
- •6. Календарні свята та обряди українців.
- •7. Українська сімейна обрядовість.
- •8. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян.
- •9. Язичницькі вірування східних словян.
- •10. Причина та історія прийняття християнства на Русі.
- •11. Наслідки та значення християнизації Русі.
- •12. Писемність на Ріусі: зародження та розвиток.
- •13. Усна народна творчість, билини (9-13 ст.).
- •14. Перекладна та житійна література (9-13 ст.)
- •15. Літописання. „Повість времяних літ”(9-13 ст)
- •16. Філософсько-богословська публіцистика. „Слово про закон і благодать”(9-13 ст.).
- •17. ”Слово о полку Ігоревім”-видатна памятка давньоруської літератури.
- •18. Освіта та наукові знання (9-13 ст.).
- •19. Архітектура Давньої Русі.
- •20. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •21. Дикоротивно-ужиткове мистецтво (9-13 ст.).
- •22. Історичні умови розвитку Культури в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •23. Наука і оствіта в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •24. Розвиток книжкової справи в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •25. Література Литовської доби.
- •26. Архітектура в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •27. Образотворче мистецтво в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •28. Передумови і труднощі культурного піднесення (16-18 ст.).
- •29. Особливості релігійної ситуації в Україні під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.)
- •30. Книгодрукування і література під владою Речі Посполитоїта Росії (16-18ст).
- •31. Братські школи.
- •32. Острозька академія.
- •Сьогодення Острозької академії
- •33. Киево-Могилянська академія.
- •34. Нові галузі під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.).
- •35. Життевий та творчий шлях г.С. Сковороди.
- •36. Образотворче мистецтво під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.).
- •37. Розвиток Архітектури під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.)
- •38. Музичне мистецтво під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.).
- •39. Театр та вертеп під владою Речі Посполитої та Росії 16-18 ст.).
- •40. Історичні умови розвитку у 19 ст.
- •41. Освіта і наука у 20 ст.
- •42. Особливості українського літературного процесу у 19ст.
- •43. Розвиток образотворчого мистецтва та скульптури у 19ст.
- •44. Театральне мистецтво у 19ст.
- •45. Розвиток архітектури у 20ст.
- •46. Руська трійця.
- •47. Кирило мифодіївське товариство.
- •48. Громадівський рух.
- •49. Москвофіли та народовці.
- •50. Загальні особливості Української культури у 20 ст.
- •51. Культура України в 1900-1917рр.
- •52. Культурний розвиток доби національно-визвольних змагань 1917-1921рр
- •53)Культурний розвиток в Україні в період Українізації 20-і рр. 20 ст. „Розстріляне віродження”.
- •54. Міжвоєнний період на західноукраїнських землях.
- •55. Культурні процеси в період Великої Вітчизняної Війни.
- •56. Ідеологічний тиск 1945-1953рр.
- •57. Шестидесятники.
- •58. Протиріччя культурного процесу 60-80-х років.
- •59. Культура Української діаспори у 20 ст.
- •60. Формування нової соціальної дійсності та її риси.
- •61. Україна в світовому культурному просторі.
- •62. Книгодрукування та бібліотека в сучасній Україні.
- •63. Сучасна українська література.
- •64. Сучасне мистецтво.
- •65. Театральне мистецтво та кінематорграф в сучасній Україні. Б. Ступка
- •66. Освіта та наука в сучасній Україні.
7. Українська сімейна обрядовість.
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і
похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути,
які виникли в різні епохи і повинні були забезпечити щастя, багатство,
благополуччя сім'ї і захистити її членів від злих сил.
Родильні (пологові) обряди. Народження дитини було принциповою
подією, тому, що ставало фактичним визнанням сім'ї. Бездітна сім'я традиційно
вважалася неповноцінною. Жінки старалися приховати вагітність від злих очей
(наприклад, старих дів), намагалися за прикметами визначити стать дитини.
Особливо бажаними були хлопчики. Заздалегідь вирішувалося питання про
повивальну бабку, від якої багато в чому залежав успіх пологів. Як правило,
повитуху запрошували, коли пологи вже починалися, і вона приходила з хлібом,
освяченою водою і цілющими травами - “зiллям”. Вона здійснювала в хатині
цілий ряд магічних дій, як вважалося, корисних для породіллі, - навстіж
розчиняла вікна, відкривала замки, розв'язувала всі вузли. Все це пророблялося
для полегшення пологів. Досвідчена повитуха надавала і практичну допомогу.
При необхідності вона робила масаж, компреси, розтирання. Сам момент появи
малюка на світ також супроводжувався обрядами, бо саме тепер намагалися
визначити його характер, майбутній рід занять. Тому пуповину у хлопчиків
перерізали на сокирі, у дівчаток - на веретені або гребені для прядіння. Відомі
випадки, коли пуповину перерізали на книзі - хотіли, щоб дитина була
письменною. Пуповину і послід звичайно закопували в землю, але іноді шматочки
висушеної пуповини або “сорочки”, в якій народилася дитина, використовували
як оберіг або вірний засіб від безплідності. Потім наставала перша купіль, яка
мала і гігієнічне, і магічне значення. У воду для дівчаток додавали “свячене
зiлля”, мед, квіти або молоко, щоб ті були красивими, корінь оману для хлопчика
- щоб був сильним. Малюка обсушували біля печі, яка топилася, прилучаючи
нового члена сім'ї до домівки. Сина загортали у сорочку батька, дочку - в
материнський одяг. Безліч найнезвичайніших предметів використовували як
обереги, які клали в колиску, у повивальник - шматочок вугілля, декілька зерен,
сіль, підсолений хліб, ножиці та ін.
Дуже важливим був момент надання немовляті імені, оскільки добре
вибране ім'я забезпечувало малюку щастя і благополуччя. Було прийнято давати
імена за святцями (в межах 8 днів до і 8 днів після народження). Відомі випадки,
коли незаконнонародженим дітям давали немилозвучні імена. Давні обряди
вибору імені були повністю замінені церковним хрещенням – обрядом, який
виконується на знак прилучення людини до Бога, християнської віри, очищає
душу від первородного гріха. В цьому обряді величезну роль відігравали хрещені
батьки дитини - куми. Їх звичайно вибирали серед близьких родичів (кума
обов'язково повинна була мати дітей). Саме вони приймали малюка з рук священика, вносили його в будинок і клали на вивернену овчину - символ
здоров'я і благополуччя, потім обов'язково обдаровували новонародженого.
Інститут кумівства в Україні був дуже поширений. Хрещені батьки шанувалися
нарівні з рідними і зобов'язані були всіляко піклуватися про хрещеників. Вони
відігравали почесну роль на весіллях, брали участь у вихованні сиріт, але
головною вважалася їх духовна спорідненість.