64. Сучасне мистецтво.

Як розвивається сучасне мистецтво в Україні та які проблеми виникають сьогодні на його шляху? Ці питання обговорювали на зустрічі студенти та викладачі Національної металурнійної академії із куратором Центру сучасного мистецтва Пінчук-Арт-Центр Олександром Соловйовим, який спеціально для цього приїхав з Києва. Зустріч організувала професор металургійної академії Софія Пінчук. Уже три роки як у виші існує її власний проект «Інтелектуальна вітальня». Це просвітні лекції-розмови, які дають студентам технічного вишу всебічні знання, а також підвищують їхній культурний рівень. Сьогодні зустрічі в Інтелектуальній вітальні професора Софії Пінчук збирають чимало зацікавлених. Відвідувачів стало так багато, що аудиторія, де зазвичай збирались студенти на цікаві розмови, стала замалою. Тому саме цю зустріч професор Софія Пінчук організувала у просторому конференц-залі Дніпропетровської металургійної академії. Тема досить цікава — «Сучасне мистецтво в Україні». І вже вдруге взяти участь в її обговоренні Софія Пінчук запросила Олександра Соловйова, куратора Центру сучасного мистецтва Пінчук- Арт- Центр, розташованому в Києві. Він каже, що залюбки приїжджає до Інтелектуальної вітальні, бо з повагою ставиться до цього проекту. Кожної середи для студентів металургійної академії чи будь якого іншого вишу двері Інтелектуальної вітальні професора Софії Пінчук відкриті. І кожна зустріч тут не схожа на попередню. Олександр Соловйов розповів, що у Центрі сучасного мистецтва Пінчук-Арт-Центр створені всі умови для розвитку мистецтва в нашій країні. Вже рік як функціонує унікальна галерея центру, в якій днями завершилась виставка «Рефлекшин». Відвідати її можна було безкоштовно й на ній побувало більше ста шістдесяти п«яти тисяч громадян не тільки з України, а й з інших країн. Гість інтелектуальної вітальні привіз слайди виставкових експонатів, щоб той, хто не бачив унікальної виставки, все ж таки зміг ознайомитись із роботами, які там були представлені. За час інснування Інтелектуальної вітальні професора Софії Пінчук тут встигли погостювати ще чимало відомих людей. Ті, хто постійно приходить до Інтелектуальної вітальні професора Софії Пінчук, завжди дізнаються багато нового. За словами самої Софії Пінчук, відвідувачі обов«язково залишають приємні відгуки, часто у письмовій формі. Й саме вдячність прихильників надихає професора металургійної академії організовувати все нові й нові зустрічі у своїй Інтелектуальній вітальні.

65. Театральне мистецтво та кінематорграф в сучасній Україні. Б. Ступка

Народився 27 серпня 1941 у селі Куликів. До сцени звик змалку, батько його співав у хорі в оперному театрі, старший мамин брат був там же солістом, тітка — головним концертмейстером. За кулісами Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Козловського і Лемешева.

Богдан вирішив вступати на хімічний факультет «за покликом доби», але іспити склав невдало. Тому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку. А потім перекваліфікувався на філолога — заочно вчився у Львівському університеті.

У 1961 році Ступка закінчив акторську студію при Львівському театрі імені Марії Заньковецької (тут він тривалий час працював), а в 1984 році — заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Його наставником протягом усього творчого життя був Сергій Данченко, який у 1978 році очолив київський театр імені І. Франка й переманив туди Ступку. Після смерті Данченка Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка очолив його учень Богдан Ступка.

1961 — Закінчив студію при Львівському театрі ім. М.Заньковецької.

1984 — Закінчив КДІТМ (театральний факультет, театрознавче відділення).

1999—2001 — міністр культури і мистецтв України.

Дружина Лариса, випускниця Бакинського хореографічного училища. Син Остап.

У кіно Богдан Сильвестрович вперше випробував свої сили у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971). Ступка тоді зіграв Ореста Дзвонаря, на цю роль претендував і Миколайчук. Але оскільки стрічка була на заборонену в радянські часи тему — боротьбу загонів УПА, то влада не хотіла, аби вояком повстанської армії був Іван Миколайчук. Тож затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж, але його трактування образу виявилося настільки вдалим, що роль Ореста (воїна УПА, в якого закохалася головна героїня, красуня Дана (Лариса Кадочникова), і досі одна з найкращих у списку актора.

Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та більш ніж 50 на сцені.

У його послужному списку — ряд історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада») та Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).

У 2006 році на екрани вийшла російська стрічка «Заєць над безоднею» Тиграна Кеосаяна, де Ступка зіграв генсека Бежнєва (Брежнєва без літери «р»). Він знявся також у Романа Качанова в комедійному детективі «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Ґурченко). У 2007 році знявся у фільмі режисера Володимира Бортка «Тарас Бульба» (прем'єра фільму відбулася у 2009 році), де виконав головну роль.