- •1.Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- •2.Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- •3.Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- •4.Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- •5.Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- •6. Поняття і види органів виконавчої влади
- •7. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- •8. Президент України і система органів виконавчої влади
- •9. Кабінет Міністрів України
- •10. Центральні органи виконавчої влади
- •11. Місцеві органи виконавчої влади
- •12.Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- •13. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •14. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- •15. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- •16. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- •17. Зміст державного керівництва в сфері економіки
- •18. Система центральних і місцевих органів управління в сфері економіки, їх компетенція
- •19. Правове регулювання управління економікою
- •20. Державний контроль і нагляд у сфері економіки
- •21. Організаційно-правові засади управління власністю
- •22. Система й правове становище органів управління власністю
- •23. Організаційно-правові засади управління обороною
- •25. Комплектування Збройних Сил України
- •26. Військова служба
- •27. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу
- •28. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •29. Служба в органах внутрішніх справ
- •31. Громадські формування з охорони громадського порядку й державного кордону
- •32. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху
- •33. Дозвільна система
- •34. Організаційно-правові засади управління національною безпекою
- •35. Державний кордон та його охорона
- •36. Внутрішні війська
- •37. Адміністративне правопорушення, його склад
- •38. Система та види адміністративних стягнень
- •39. Загальні правила й строки притягнення до адміністративної відповідальності
18. Система центральних і місцевих органів управління в сфері економіки, їх компетенція
Одним із основних напрямів державного керівництва економікою залишається вдосконалення системи органів виконавчої влади у цій сфері, встановлення їх правового статусу на всіх рівнях. Процес формування системи цих органів і законодавства про них відбувається під впливом розмежування предметів відання між центром і місцями, підприємствами, установами, організаціями, підвищення управління в галузях економіки.
Серед органів управління економікою визначальне місце посідає Кабінет Міністрів України, який розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, здійснює управління об'єктами державної власності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Функції та повноваження Кабінету Міністрів у законодавчих актах, крім Конституції, не закріплено. Практика ж його діяльності свідчить про те, що він забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання економіки України, сприяє розвиткові підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та забезпечення соціальної спрямованості економіки, вживає заходів щодо демонополізації та антимонопольно-го регулювання економіки, розвитку конкуренції.
Важливими напрямами діяльності Кабінету Міністрів є забезпечення розробки й виконання програм структурної перебудови в галузях економіки, державної аграрної політики, задоволення продовольчих потреб населення, проведення земельної та інших реформ. Деякі повноваження й функції Кабінету Міністрів спрямовано на здійснення заходів, пов'язаних із реалізацією промислової політики, визначенням пріоритетності галузей промисловості для прискореного їх розвитку, обсягів продукції (робіт) для державних потреб, порядку формування та розміщення замовлень на її виробництво тощо.
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки є Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України (далі — Мінекономіки України), утворене 21 серпня 2001 р.1. Відповідно до Положення про Міністерство економіки України від 23 жовтня 2000 р. зі змінами від 9 липня 2003 р.2 Мінекономіки України організовує виконання актів законодавства України та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними його завданнями є розробка пропозицій щодо формування державної економічної політики; визначення пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України; забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної економічної політики щодо інтеграції України в світову економіку; комплексних економічних державних програм; координація діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з виконанням цих програм; створення організаційно-економічного механізму поглиблення економічної реформи; опрацювання пропозицій щодо державного регулювання економіки та ін.
З питань реалізації економічної політики рішення Мінекономіки України є обов'язковими до виконання центральними й місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності.
В областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах утворено управління економіки відповідних місцевих державних адміністрацій. Свої повноваження вони здійснюють згідно з Типовим положенням про управління економіки обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації від 12 січня 1996 р. (зі змінами від 13 травня 1996 р.)1 та Типовим положенням про управління економіки районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій від 8 червня 1996 р.2, затвердженими відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Основними завданнями управлінь економіки є реалізація державної економічної політики України та її регіональних напрямів; сприяння комплексному економічному й соціальному розвиткові області (міста), району, вдосконаленню розміщення продуктивних сил, розвиткові міжрегіональних і міжнародних економічних зв'язків; проведення державної політики в галузі ціноутворення. У межах цих завдань управління економіки наділено відповідними повноваженнями.
Безпосереднє управління державними підприємствами й організаціями, що діють у сфері економіки, здійснює керівник — генеральний директор (директор), який очолює адміністрацію відповідного суб'єкта. Свої функції керівник організації, установи, підприємства здійснює згідно зі статутом (положенням).