2. Закономірності держави і права як предмет теорії держави і права

Класичний підхід до характеристики предмету теорії держави і права пов’язується із закономірностями становлення функціонування та розвитку державно-правових категорій. Характеристика закономірностей як предмету теорії пов’язується з вирішенням 2 завдань:

1. Визначення категорій закономірності.

2. Характеристика функціонального призначення закономірностей через їх різновиди.

1. Закономірності що є предметом теорії – це об’єктивно існуючі, постійні, необхідні зв’язки між державою і правом, що випливають з їх внутр. Природи та визначають їх сутність.

Закономірності, що вивчаються теорією характеризуються наступними ознаками:

• Це об’єктивно існуюча категорія

• Вони підлягають пізнанню

• Мають загальний характер

• Торкаються державно – правових категорій

• Впливають на процес функціонування д і пр.

• Розкривають взаємозв’язок між д і пр.

• Визнають взаємодію д пр. і сусп.

• Характеризують процес еволюції державно-правових категорій

2. Закономірності, що є предметом теорії торкаються 3 аспектів державно-правових явищ:

1. Виникнення

2. Функціонування

3. Розвитку

Закономірності виникнення д і пр. характеризують процес формування цих категорій та визначають їх залежність від суспільного розвитку. Серед них: закономірності розвитку економічної сфери сусп.; формування політ відносин; зміни історичних типів д і права; з. відповідності типу держави та типу права.

З. функціонування д і пр. пов’язані із регулятивним впливом д і пр. на суспільство. Серед них: з. взаємообумовленості елементів форми держави; з. відповідності д і пр. загальнолюдським цінностям; з. правового регулювання з т.з. вдосконалення його механізмів та способів; з. мех. держави з т.з. становлення та вдосконалення демократичних інститутів; з. взаємодії держави, права і суспільства.

З. вдосконалення держави і права, що визначають основні напрямки та шляхи розвитку д і пр. як динамічних категорій, що відображають особливості об’єктивно-існуючих потреб суспільства. Серед них: з. становлення інститутів демократії; з. загально соціальних функцій д і пр.; з. формування громад сусп.; з. становлення правової держави; з. підвищення ефективності державно-правових інститутів; з. розвитку правової культури та правосвідомості.

3. Особливості предмету теорії держави і права

Класичний підхід до характеристики предмету теорії держави і права як закономірностей виникнення, становлення та розвитку д-пр. категорій не відображає повною мірою ні повноти уявлень про цю науку, ні існуючих підходів до її характеристики як самостійної. Подолання цієї тенденції можливе за умови виокремлення певних особливостей, що характеризують предмет теорії держави і права. У сучасній науці таких особливостей нараховують 7:

1. Оскільки держава і право функціонують в межах суспільства, взаємодіючи з іншими суспільними структурами, то предметом теорії д і пр. є закономірності розвитку суспільства, як соціальної системи, що певним чином відображається на функціонуванні держави і права.

2. Оскільки основу життєдіяльності суспільства складають економічні відносини. Які є базовими та впливають на функціонування д і пр., то предметом теорії є закономірності взаємовпливу та взаємодії держави, права і економічних відносин;

3. Оскільки д і пр. є елементами більш широких систем, до яких вони належать, то це обумовлює таку особливість предмету теорії як закономірності визначення місця держави в політичній системі суспільства, а також визначення місця права в системі засобів соціального регулювання;

4. Оскільки держава і право є самостійними категоріями, що взаємодіють в процесі забезпечення суспільного порядку, то предметом теорії є закономірності, що характеризують державу і право окремо та з. , що притаманні їм одночасно;

5. Оскільки предметом вивчення теорії є держава і право, незалежно від їх національного, географічного, історичного характеру. То предметом теорії є закономірності держави і права як логічно завершених категорій;

6. Оскільки призначенням державно-правової сфери є регулювання взаємодії суб’єктів суспільних відносин, то предметом теорії є категорії, що забезпечують надання об’єктивним юридичних явищам характеру суб’єктивних. Мова йде про так категорії як: правовідносини, правова культура, правосвідомість, правова под., правопорядок, юридична відповідальність.

7. Оскільки д і пр. є динамічними категоріями, що за певних умов розвиваються і вдосконалюються, то предметом теорії є закономірності становлення і розвитку таких якісних за ступенем розвитку категорій як громадянське суспільство та соціальна, правова держава.

Предмет та метод будь-якої науки є основними факторами, що характеризують її самостійність. Традиційно предмет ТДіП визначається як загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування та вдосконалення держави і права.

Див. в конспекті ТДіП про предмет ТДіП, особливості.

Предмет ТДіП складає система теоретичних знань про загальні та специфічні закономірності зародження, виникнення, функціонування та розвитку держави і права як суспільних категорій. Особливості предмету полягають в дослідженні:

1. закономірностей розвитку суспільства як соціальної системи;

2. визначення закономірностей взаємодії держави, права та економічної системи;

3. визначення закономірностей взаємодії держави з іншими елементами політичної системи, а також визначення місця права в системі засобів соціального регулювання;

4. категорій, які обов’язково пов’язані з суб’єктом (правовідносини, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність, законність та правопорядок);

5. закономірностей, що не залежать від діяльності певних суб’єктів, осіб, відображають рівень розвитку суспільних відносин;

6. держави і права як логічно завершених категорій;

7. вивчає відносну самостійність держави і права, а також їх взаємодію в процесі регулювання суспільних відносин.

Сучасна юридична наука дещо переосмислює зміст предмета ТДіП.

1. Характерним для сучасної науки є питання щодо статусу порівняльного правознавства. Більшість науковців вважають його складовою частиною ТДіП, що має статус методу наукового дослідження. Однак, за переконанням Тихомирова Ю.О. та проф. Батлера порівняльне правознавство є самостійною юридичною наукою, забезпечує порівняльне дослідження національного і міжнародного права, а також дослідження різних галузей в межах національного права.

2. Проф. Бабаєв дещо розширює предмет ТДіП, включаючи до нього логіку права. Це зумовлено дослідженням держави і права як логічно завершених категорій, що і визначає необхідність характеристики законів та закономірностей логіки стосовно держави і права.

3. Проф. Файзієв до предмету ТДіП включає проблеми філософії права, соціології права та позитивне право. Це пояснюється тим, що на його думку в межах теорії права вивчається не природне право, а те, що прийняте державою.

4. Проф. Малько дещо звужує визначення предмету ТДіП, відносячи до нього лише проблеми сутності державно-правових категорій. Це пояснюється вивченням держави і права з точки зору їх гносеології безвідносно до історичних та національних особливостей.

5. Байтін заперечує проти самостійного характеру політології, оскільки на його думку питання сутності та призначення влади є предметом ТДіП.

6. Представники галузевих дисциплін (Йоффе) вважають, що дослідження в межах ТДіП повинні базуватись на позитивному праві, а тому вивчення інших підходів до розуміння держави і права повинно бути віднесено до історії політичних і правових вчень.

7. Представники сучасної ТДіП (Скакун О.Ф.) вважають, що предмет ТДіП повинен бути доповнений питаннями юридичної техніки.

8. Представники процесуального права (Горшеньов В.М.) вважає, що предметом ТДіП є також питання теорії юридичного процесу.

9. Проф. Матузов вважає, що окремим напрямком вивчення теорією є філософія держави, хоча інші науковці називають її політологією.

Таким чином, особливості розуміння предмету ТДіП свідчать про можливість доповнення традиційних поглядів на цю проблему. Всі зазначені погляди на предмет ТДіП можуть бути об’єднані тим, що характеризують теорію як науку. Це зумовлено наступним:

• дискусійним залишається питання про первинність держави чи права, тому поширеним стає погляд на одночасність їх виникнення, що зумовлює особливості розуміння предмету теорії.

• одночасність еволюційного розвитку держави і права теж характеризує теорію як науку і зумовлює особливості розуміння її предмету.

• Взаємодія та взаємозалежність держави і права в процесі їх функціонування та неможливість їх існування ізольовано теж впливає на розуміння предмету теорії.

• Вищезазначені підходи до характеристики предмету ТДіП характеризують її як науку, оскільки визначають можливі напрямки її розвитку в майбутньому.

ДОДАТКОВО ДО ПИТАНЬ 2 і 3

Таким чином, у загальному вигляді предмет теорії держави і права складають загальні закономірності держави і права як динамічних категорій. Однак, ці ж закономірності характеризують і інші науки, що належать до теоретико-історичних (загальнотеоретичних). Це визначає необхідність виокремлення особливостей предмету теорії держави і права, які конкретизують закономірності; наближають державу і право до суспільства; характеризують теорію держави і права як самостійну науку. На наш погляд, особливості предмету теорії держави і права можуть бути зведені до наступного:

1. Функціонування держави і права в межах суспільства обумовлює вивчення загальних закономірностей його функціонування як певним чином організованої соціальної системи. Однак, різноплановий характер закономірностей суспільства обумовлює необхідність значення для процесу функціонування держави і права. Як правило, це закономірності економічних відносин (підвищення ролі приватної власності, рівноправність всіх форм власності та інші), розвитку політичної системи (підвищення службової ролі держави і права, формування інститутів демократії, підвищення ролі самоврядування у державі та суспільстві) та соціокультурного характеру (визнання прав людини вищою соціальною цінністю, підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення, відношення суспільства до державно-правових явищ, самооцінка поведінки суб’єктів).

Таким чином, важливим аспектом предмету держави і права є загальні закономірності розвитку суспільства, які значною мірою впливають на функціонування держави і права.

2. Належність держави і права до суспільної надбудови обумовлює взаємозалежність цих категорій з базовими, економічними відносинами, адже інститути держави і права виникають у відповідності до економічних потреб і стають важливим чинником формування соціально-економічних відносин. Належність економічних відносин, наряду із соціально-політичними, до суспільних викликає необхідність дослідження співвідношення державно-правових та економічних категорій. Воно засновується на наявності спільних та відмінних рис. Однак, самостійність цих суспільних явищ не заперечує їх взаємодії та взаємного впливу, адже, з однієї сторони, рівень розвитку економічних відносин обумовлює не лише розвиток держави і права, а і їх ефективність, з іншої сторони, держава за допомогою права закріплює економічні відносини, необхідні для розвитку суспільства, розвиток і охорона яких обумовлюється суспільними інтересами і потребами. Зазначене обумовлює належність до предмету теорії держави і права проблем взаємодії і взаємовпливу державно-правових інститутів та економічної системи суспільства.

3. Третя особливість предмету теорії держави і права обумовлена характером держави і права. Ці категорії мають самостійний характер і з теоретичної точки зору є самодостатніми, адже кожна з них має власну природу, сутність, функціональне призначення та місце в системі суспільних категорій. Однак, в процесі впливу на суспільство ці категорії є нерозривними і складають єдине ціле. Адже держава є основним суб’єктом правоутворення, а право, в свою чергу, не лише закріплює державну політику і робить загальнообов’язковим державні рішення, воно є важливим засобом обмеження впливу держави та визначення статусу державно-владних інституцій. Саме тому в процесі розвитку та взаємодії для держави і права характерні закономірності, притаманні кожній з цих категорій окремо. Прикладом можуть бути закономірності підвищення регулятивної ролі права, закріплення суб’єктивних прав людини і громадянина, виникнення нових джерел права та галузей в системі права. Державу характеризують закономірності забезпечення суспільного компромісу, визначення верховенства інтересів суспільства, проголошення прав людини вищою соціальною цінністю, взаємної відповідальності держави та особи та ін. Та в процесі впливу на суспільство з’являються закономірності, властиві як для держави, так і для права. Прикладом може бути зростання ролі правового закону, верховенство права, обмеженість правом діяльності держави, правове закріплення демократичних інститутів. Це означає, що предмет теорії держави і права складає вивчення закономірностей, притаманних державі і праву окремо як самостійним категоріям, та закономірностей, що притаманні державі і праву спільно.

4. Особливістю предмету теорії держави і права є вивчення загальних закономірностей держави і права як логічно завершених категорій. Адже теорія держави і права повинна забезпечувати об’єктивність знань закономірностей держави і права. Це означає заснованість дослідження на фактах об’єктивної дійсності, недопущення суб’єктивного викладу наукових ідей та врахування історичного досвіду функціонування державно-правових інститутів і існуючих наукових ідей та концепцій, які пройшли випробування практикою та складають емпіричну основу юриспруденції. Закономірності, що є предметом теорії держави і права, мають загальний характер, тобто аналізують державу і право як логічно завершені категорії без врахування особливостей їх розвитку в історичному, національно-культурному, географічному аспекті. Ці закономірності є предметом історичних правових наук. Завдання теорії полягає у забезпеченні на основі використання законів і категорій формальної логіки обґрунтування знань про державу і право як юридичні категорії, що мають певні ознаки, риси та особливості. Це надає можливість визначити природу і сутність цих категорій, їх місце в системі суспільно-політичних явищ, забезпечити єдині підходи до визначення держави і права на категоріальному рівні та єдність юридичної науки в цілому. Наукові ідеї та концепції, які є результатом теоретичних досліджень, конкретизуються галузевими і міжгалузевими юридичними науками, що забезпечує створення методологічної основи юридичної практичної діяльності.

5. Самостійність держави і права не означає їх ізольованості від суспільних процесів. Ці категорії є одночасно складовими більш широких системних утворень, що забезпечує узгодженість їх діяльності з іншими елементами суспільної структури та підвищує рівень ефективності їх регулятивного впливу. Як відомо, держава є елементом політичної системи суспільства, призначенням якої є створення противаги авторитарному впливу держави та забезпечення участі інститутів громадянського суспільства у процесі прийняття та реалізації владних рішень. Не дивлячись на те, що держава є центральним елементом політичної системи суспільства, який визначає статус інших суб’єктів політичних відносин, вона перебуває під впливом політичних партій, рухів, громадських об’єднань, які у відповідності до установчих документів та з метою реалізації інтересів суб’єктів цих інституцій спричиняють вплив на політику держави та сутність і зміст прийнятих нею рішень. Як і держава, право не є ізольованим від інших засобів суспільного впливу, які створюють систему соціальних норм. В межах цієї системи відбувається постійна взаємодія та взаємовплив. Особливо це торкається норм права і моралі, адже право повинно відповідати справедливості, яка є виміром моральності, а моральні принципи отримують правове закріплення і стають загальнообов’язковими.

Таким чином, державно-правові інститути займають особливе місце в системах, елементами яких вони є, що надає їм можливість відігравати особливу роль у суспільному розвитку. Це визначає важливу особливість предмету теорії держави і права, яка полягає у визначенні місця держави у політичній системі суспільства та місця права в системі засобів соціального регулювання.

6. Наступна особливість предмету теорії держави і права випливає із соціального призначення держави і права, що полягає у регулюванні суспільних відносин. Це регулювання здійснюється у межах суспільних відносин та передбачає наявність певних суб’єктів. Ця обставина обумовлює необхідність визначення статусу суб’єктів, який структурно складається із суб’єктивних прав як можливої поведінки суб’єктів та юридичних обов’язків як міри необхідної поведінки. Зазначене вимагає соціалізації державно-правових категорій шляхом індивідуалізації їх змісту до діяльності суб’єктів права. Це обумовлює належність до предмету теорії держави і права категорій і понять, що забезпечують правове регулювання та втілюються у поведінці суб’єктів права. Мова іде про такі категорії, як правовідносини, правотворчість, реалізація права, тлумачення права, правова поведінка, правова культура, правосвідомість, правопорушення, правомірна поведінка, законність, правопорядок, юридична відповідальність. Ці категорії мають конкретний зміст, відображаються у поведінці суб’єктів права та забезпечують можливість досягнення правового результату шляхом правомірної поведінки суб’єктів.

7. Динамічний характер держави і права визначає важливу особливість предмету теорії держави і права, яка полягає у дослідженні категорій правова соціальна держава та громадянське суспільство. Ці категорії визначають вищий, ідеальний ступінь розвитку суспільства та держави і права. Відповідність конкретної національної держави та права ознакам правової держави визначає ступінь її розвинутості та відповідність загально-суспільним цінностям та ідеалам.

Отже, предмет теорії держави і права складають об’єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ¹. Предмет теорії держави і права є історичним, оскільки змінюється в міру зміни суспільних відносин, залучення до сфери позначення нових наукових ідей і теорій та вилучення теорій, які мають помилковий характер.

Наявність самостійного предмету, що має визначені особливості, підтверджує не лише самодостатність теорії держави і права як науки, а і її фундаментальне значення для юриспруденції.