28) Українська тема в творчості гоголя «Вечори на хуторі»

Витоки творчості Миколи Гоголя — в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород».

Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи твори М. Гоголя. Як справжній дослідник, він ознайомлює читача з мовою, якою говорять біля Диканьки, навіть подає словничок найбільш уживаних слів. Описує природу, розповідає про людей, їхні звичаї, вірування. І все це пройнято такою великою любов'ю, таким захопленням, таким замилуванням, що неможливо лишитися байдужим.

Україна, як вона постає зі сторінок "Вечорів", зовсім не реально-історична, та й годі шукати в творах Гоголя реалізму. Якщо вже реалізм, то гротескний, скроєний із фантастики, бароковий, заснований на поєднанні непоєднуваного. Отож, і Україна його "Вечорів на хуторі біля Диканьки" — гротесковий край, де зібрані майже опереточні любовні пари, персонажі народного анекдоту, вертепу, нечиста сила, романтично-містичні й фантастичні образи-символи, включно з відсутнім в українському фольклорі королем гномів Вієм.

Близькість і взаємну проникність бісівського й людського, що властиві українському фольклорові, Гоголь трактує як ствердження постійної і довічної боротьби двох сил — Бога і диявола. Якщо уявити собі сценічно цю боротьбу, напрошується аналогія з містерією — середньовічним театральним дійством, де за душу людини борються персоніфіковані маски-алегорії злих і добрих духів. Ранні повісті-казки з "Вечорів на хуторі біля Диканьки" нагадують також старовинний український вертеп — популярний народний ляльковий театр, де на верхньому ярусі розігрувалися містерія про народження Христа, сцени із Святого Письма, а на нижньому — сценки з життя за участю Хороброго Запорожця, Хитрого Жида, Ляха-хвалька, Смішного Чорта, Велемовного Дяка. Так само за реальними картинками з народного життя у "Вечорах" проступало заднє тло священної боротьби Добра і Зла.

Образ України можна легко уявити собi, читаючи твори М. Гоголя. Як справжнiй дослiдник, вiн знайомить читача з мовою, якою говорять "поблизу Диканьки", навiть подає словничок найбiльш уживаних слiв. Описує природу, розповiдає про людей, їхнi звичаї, вiрування, їхнi радощi i скорботи. I все це пройняте такою великою любов'ю, таким захопленням, таким замилуванням, що неможливо лишитися байдужим: "…Полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге. Обнимая и сжимая прекрасную в воздушных объятьях своих" ("Сорочинський ярмарок").

Неможливо лишитися байдужим i до людей, про яких пише автор. Коваль Вакула з повiстi "Нiч перед Рiздвом" щиро i вiддано кохає красуню Оксану i ладен на все заради неї, навiть дiстати черевички, що носить цариця. I горда красуня розумiє, що немає кращого хлопця, нiж Вакула, i не треба їй вже царициних черевичкiв.

Гоголь нiби збирає голоси своїх героїв i говорить разом з ними мовою, що схожа на пiсню. I разом зi своїма героями вiн створює чудову книгу, сповнену любовi до людей, живих почуттiв, яскравого свiтла i страшної темряви.

Т. Шевченко був палким шанувальником "Вечорiв на хуторi поблизу Диканьки". Саме вiн вiдзначав, що фантастичнi, майже казковi повiстi розкривають глибокий, самобутнiй розум автора i його нiжну любов до людей.

I все ж образ, що створює Гоголь, не iдеальний. Автор бачить одвiчну боротьбу добра i зла в рiзних проявах. Людям протистоять темнi сили, що псують людськi стосунки, визначають протистояння людей.

У повiстi "Тарас Бульба" Гоголь зображує гордих, смiливих людей, для яких свобода i честь - найдорожчий скарб. Сама природа породжує такi характери: безкраї степи, широкi рiки, небесний простiр.

Образ України у Гоголя романтичний. Україна вражає читача своїми людьми, сильними i пристрасними, своєю природою, яскравою i барвистою. Це край, де можливо все, де боротьба добра i зла одвiчна, але люди стають на бiк добра i тому перемагають зло.