- •1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- •4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- •5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- •6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- •9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- •13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- •14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- •15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- •16. Структура і джерела романо-германського права.
- •17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- •19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •20. Філософія права. Галузі філософії права.
- •21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- •23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- •24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- •25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- •27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- •28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- •29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- •30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- •31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- •36.Поняття та класифікація принципів права.
- •37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- •39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- •40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- •43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- •46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- •47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- •52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- •58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- •59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння
- •65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- •66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- •68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- •69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- •71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- •72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- •73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- •74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- •76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- •77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- •79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії
- •81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба. Проходження державної служби
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- •90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91.Податкова політика сучасної держави
- •92.Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- •95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- •97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- •98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- •99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.
30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормою права, змістом яких є суб’єктивні юридичні права та обов’язки їх учасників.
Структура правовідносин – основні елементи правовідносин і спосіб юридичного зв’язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.
Правовідносини складаються з наступних структурних елементів:
1) Суб’єкти (суб’єктний склад) – як мінімум два суб’єкти права, один з них є управомоченою особою (носієм права), інший – зобов’язаною особою (носієм обов’язку).
2) об’єкт – реальне благо, з приводу володіння яким або захисту якого суб’єкти вступають у правовідносини;
3) зміст. Розрізняють юридичний та фактичний зміст правовідносин.
Юридичний зміст є суб’єктивними правами та юридичними обов’язками учасників правових відносин. Суб’єктивне право – передбачена правом лінія дозволеної поведінки особи. Юридичний обов’язок – наказана правом лінія належної поведінки особи. У кожному правовідношенні суб’єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов’язок іншого учасника.
Фактичний зміст правовідносин – це конкретні дії учасників правовідносин, в яких реалізуються їхні права та обов’язки.
Юридичний зміст є завжди типовим для певного виду правовідносин, а фактичний зміст – завжди унікальний, неповторний.
31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
Юридичний факт — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
За вольовою ознакою юридичні факти поділяють на події та дії.
Події — юридичні факти, не залежні від волі людини. До них належать дії сил природи, народження і смерть людини, сплив строків. Події розділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні події ніяк не пов'язані з поведінкою людей (землетрус, яким зруйнований будинок), а відносні все ж таки пов'язані з поведінкою людей. Наприклад, пожежа — це подія, оскільки процеси горіння, що відбуваються при цьому, не підвладні людині, але підпал — це протиправна дія, оскільки залежить від волі людини. Тому пожежа від удару блискавки є абсолютною подією, а пожежа, що виникла в результаті підпалу, — відносною подією.
Дії — юридичні факти, залежні від волі людини. Юридичні факти-дії — найбільш значущий для буття права вид юридичних фактів. Власне, заради них здійснюється все правове регулювання. Особливим різновидом дій визнаються факти-стани - триваючі дії (наприклад, перебування у шлюбі, стан громадянства).
Дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні.
Правомірні дії поділяють на дві групи: юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — це правомірні дії дієздатної особи з метою досягти якогось правового результату (договір, заповіт, судове рішення). Юридичні вчинки — це дії, що привели до юридичних наслідків незалежно від волі людини, що вчинила їх (знахідка кладу, створення літературного або художнього твору, наукове відкриття).
Неправомірні дії (правопорушення) розділяються на наступні групи:
за ступенем суспільної небезпеки — на проступки та злочини.
за об'єктом — посягання на особистість, власність, суспільну безпеку, громадський порядок тощо;
за видами юридичної відповідальності — кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні, міжнародно-правові;
4) за формою вини — умисні та необережні. Інші класифікації юридичних фактів:
1) за суб'єктом — дії фізичних осіб, юридичних осіб державних органів, органів місцевого самоврядування тощо;
за галузевою належністю — конституційні, цивільно-правові, процесуальні, трудові тощо;
за способом виразу — документ, усна заява, мовчання, жест;
за характером юридичних наслідків — правоутворю-ючі, право змінюючі, правоприпиняючі.
Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.
Прості фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах однієї галузевої приналежності (наприклад, всі факти, необхідні для укладення шлюбу, належать до сімейного права). Складні фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах різної галузевої приналежності (наприклад, для винесення постанови про проведення обшуку необхідні факти, що належать до кримінального і кримінально-процесуального законодавства).
Фактичні склади слід відрізняти від утворень іншого характеру — складних юридичних фактів. Головна їх відмінність полягає в тому, що фактичний склад — це система юридичних фактів, а складний юридичний факт — система ознак одного факту (наприклад, склад правопорушення).