- •Походження терміну "масова комунікація". Визначення масової комунікації. Теорія масової комунікації у колі інших наук.
- •Основні проблеми теорії масової комунікації початку хх ст. Розвиток теорії масової комунікації у кінці у другій половині хх ст.. Сучасний стан справ у теорії та соціології масової комунікації.
- •Предмет, об'єкт, завдання і методи теорії масової комунікації.
- •Методи дії масової комунікації, її техніка. Соціальне спілкування. Інформація та її аспекти. Спілкування за допомогою засобів масової комунікації.
- •Загальна формула масової комунікації г.Д.Лассвелла, її складові. Діяльність засобів масової комунікації, її властивості.
- •Поняття "громадська думка". Фактори, що впливають на формування громадської думки: тип суспільства, ступінь розвитку демократичних свобод.
- •Об'єкт і суб'єкт громадської думки. Об'єктивні та суб'єктивні інтереси. Динаміка громадської думки.
- •Роль засобів масової комунікації у формуванні громадської думки. Преса і міжособистісне спілкування. Процес сприйняття інформації.
- •Аудиторія засобів масових комунікацій. Розвиток досліджень аудиторії. Аудиторія як об'єкт досліджень.
- •Сутність аудиторії. Її характеристики, основні форми і типи. Реальна і потенційна аудиторія. Різниця в поняттях "передплатник" і "читач".
- •Спеціалізована і масова аудиторія. Цільова аудиторія. Напрямки вивчення аудиторії. Специфіка аудиторії окремих засобів масових комунікацій.
- •Засоби масової комунікації: поняття, концепції діяльності, функції. Типологічні особливості засобів масових комунікацій.
- •Видові риси, переваги й особливості окремих каналів комунікації. Координація і взаємодія між різними засобами масових комунікацій.
- •Завдання засобів масових комунікацій. Особливості каналів комунікації різних рівнів.
- •Структура засобів масових комунікацій. Поділ каналів комунікації за часом виходу і особливості, що випливають з цього. Створення матеріалів для окремих груп аудиторії.
- •2. Модель Лотмана
- •3. Модель комунікації Умберто Еко.
- •4. Семіотичні моделі реклами
- •Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда. Модель аналітичної психології Карла Юнга. Модель структурного психоаналізу Жака Лакана. Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда
- •Модель аналітичної психології Карла Юнга
- •Модель структурного психоаналізу Жака Лакана
- •Модель нейролінгвістичного програмування. Моделі групової психотерапії.
- •Іміджеві моделі комунікації. Підходи р. Барта, а. Гулиги, к. Леві-Строса, б. Малиновського, г. Почепцова, в. Топорова, к. Юнга. До проблематики створення міфів.
- •Поняття політичної пропаганди. Методи пропаганди: анонімний авторитет; «буденне оповідання»; коментарі; констатація факту. Приклади.
- •Методи пропаганди: відволікання уваги; перспектива; повторення; підміна. Приклади.
- •Методи пропаганди: принцип контрасту; психологічний шок; сенсаційність або терміновість; зсув акцентів. Приклади.
- •Методи пропаганди: створення асоціацій; удар на випередження; отрутний сендвіч; солодкий сендвіч. Приклади.
- •Сутність і феномен глобалізації. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі.
- •4.2. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу
- •4.3. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі
- •Регіональні та національні комунікаційні моделі інформаційного суспільства. Інтернет - моделі масової комунікації. Інтерактивність та гнучкість.
- •Рейтинги та індекси змк. Прес-індекс та його застосування у формуванні масової свідомості. Соціальні мережі як складова масової комунікації.
Поняття "громадська думка". Фактори, що впливають на формування громадської думки: тип суспільства, ступінь розвитку демократичних свобод.
Взагалі, більшість вчених сходяться на тому, що громадська думка — це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності. Громадська думка виступає у експресивній, консультативній, контрольній та директивній функціях — займає визначену позицію, дає поради, виносить рішення з тих чи інших питань, регулює поведінку індивідів, соціальних груп і установ, підтримуючи чи відкидаючи ті чи інші уявлення, цінності, норми. У залежності від змісту висловлювань громадська думка виражається в оціночних, аналітичних та директивних судженнях.
Процеси формування і функціонування громадської думки можуть протікати стихійно, але у сучасному суспільстві найчастіше на них впливають численні соціальні установи — політичні партії, мас-медіа тощо. (фактори)
На сучасному етапі принципово важливе значення мають процеси демократизації суспільства, що відбуваються у нашій країні, у зв'язку з чим посилюється роль громадської думки як соціального інституту і активно діючого об'єкта соціального управління. Як показують соціологічні дослідження, сила громадської думки, її здатність регулювати суспільні відносини використовуються ще не повністю. Органи управління не турбуються про реальне включення громадської думки у процес прийняття політичних, економічних та ін. рішень. Соціологія громадської думки виходить із завдань удосконалення врахування громадської думки і орієнтується перш за все на аналіз цільових умов (причин, процесів), від яких залежить ріст її фактичного значення, укріплення її статусу, реалізація її соціальних функцій. Цими умовами є: регулярне виявлення громадської думки державними органами, громадськими організаціями, науковими центрами тощо, вільний вираз громадянами в найрізноманітніших формах своїх оцінок, суджень (референдуми, обрання органів влади, збори, маніфестації, листи в органи управління і масової комунікації, вибіркові опитування, обстеження, зондажі та ін.), позиції з різних питань громадського життя, ставлення до подій і фактів соціальної дійсності, постійне використання громадської думки державними органами і громадськими організаціями на базі нормативних актів, які б забезпечували її включеність у систему соціального управління, систематичне і широке обнародування результатів вивчення громадської думки.
Об'єкт і суб'єкт громадської думки. Об'єктивні та суб'єктивні інтереси. Динаміка громадської думки.
Громадська думка діє практично в усіх сферах життя суспільства, але висловлюється далеко не з кожного приводу. У поле зору громадської думки потрапляють лише ті проблеми, які викликають громадський інтерес, виділяються актуальністю і в принципі допускають багатозначне тлумачення, можливість дискусії. У якості суб'єкта — носія громадської думки виступають як ті чи інші соціальні спільності в цілому, так і сектори, що їх складають, в незалежності від змісту і знаку висловлюваних ними суджень, від того, чи складають вони "більшість" чи "меншість". У відповідності з цим громадська думка за своєю структурою може бути моністичною, одностайною чи плюралістичною, складеною з різних, не співпадаючих точок зору. У кожному конкретному випадку ці та інші характеристики громадської думки визначаються дією багатьох факторів — складом спільності, мірою збігу інтересів прошарків і груп, що входять до неї, характером обговорюваного питання тощо.
Громадська думка завжди має підставою громадські інтереси, які обумовлюють появу колективних суджень. Інтерес як явище свідомості існує у різних формах, наприклад, у вигляді програм, доктрин, теорій тощо. Громадська думка є також однією з форм прояву суб'єктивного інтересу. Таким чином, інтерес у свідомості може існувати і зовні громадської думки, але сама громадська думка завжди існує тільки на базі інтересу. Це перша ознака.
Звичайно, сам інтерес має різні форми актуалізації. У науковій літературі зустрічається різна кваліфікація цих форм актуалізації інтересу, наприклад, аморфний, широкий і, нарешті, стержневий інтерес.
Громадська думка виникає у результаті складання численних і різних поглядів людей. Тому другою ознакою виділення об'єкта громадської думки є дискусійність. На наш погляд, дискусійність у даному випадку пов'язана з сутністю інтересу, який включає обумовлений соціальною дійсністю спосіб його реалізації.
Вирішення питання про критерії виділення об'єкта громадської думки тісно пов’язане з визначенням його суб'єкта. При аналізі проблеми суб'єкта необхідно перш за все розуміти різницю між суб'єктом громадської думки і його виразником. У якості останнього можуть виступати і окремі індивіди, і групи людей.
При вивченні проблем громадської думки необхідно окремо зупинитися на її динаміці. Сучасні дослідники у більшості випадків фіксують свою увагу на функціонуванні громадської думки як явища, що вже склалося. Звичайно, вивчення громадської думки у статичному аспекті цілком закономірне, але недостатнє для всебічного пізнання цього складного явища духовного життя суспільства. Між тим методологія вивчення динаміки громадської думки є теоретичною підставою для проведення дуже важливих з практичної точки зору емпіричних досліджень, пов'язаних з тенденціями змін у громадській думці, прогнозуванням напрямків, швидкості її формування тощо.
Тепер перейдемо до питання, на що ж спирається індивід чи соціальна група при формуванні думок з приводу подій, явищ, котрі являють актуалізований громадський інтерес. Основною базою для виникнення думок служать знання, уявлення про оточуючий світ (про дане конкретне явище), почуття, пізнані як у результаті власної практичної діяльності, так і в процесі міжособистісного спілкування чи спілкування за допомогою мас-медіа.
Вплив мас-медіа на громадську думку набуває у сучасних умовах особливого значення. Мас-медіа є важливими джерелами відомостей про події в країні та за кордоном, про що свідчать дані про споживання інформації преси, радіо і телебачення різними групами населення. Таким чином, мас-медіа виступають, перш за все, як джерело тих знань, уявлень і почуттів, які служать ґрунтом для оцінки великого кола явищ, для формування індивідуальної та громадської думок.
Аналізуючи взаємодії громадської думки з мас-медіа, можна відзначити, що преса, кіно, радіо і телебачення впливають на основні характеристики громадської думки. А така властивість мас-медіа як регулярність розповсюдження повідомлень, повторюваність матеріалів, сприяє виникненню стабільної громадської думки.