Структура засобів масових комунікацій. Поділ каналів комунікації за часом виходу і особливості, що випливають з цього. Створення матеріалів для окремих груп аудиторії.
Структура журналістики різноманітна. До її системи входять також видання, програми, які відрізняються часом свого виходу — денні, вечірні, недільні. Ця, на перший погляд, формальна ознака є суттєвим фактором, який визначає специфіку запитів аудиторії, умов читання чи перегляду і, таким чином, завдання видання, якість, форму матеріалів. Конкретною соціологією накопичені деякі відомості про це. На жаль, відповідних досліджень українських видань немає, але за модель можна взяти дослідження центральних видань колишнього Радянського Союзу. Так, протягом кількох років соціологи проводили за замовленням редакційної колегії газети "Известия" опитування читачів її недільного додатка — "Неделя". У результаті цієї роботи сформувалося уявлення про читача недільного додатку, запити, очікування, умови читання якого відрізняються від аудиторії щоденної преси. Цей читач читає газету, як правило, у сімейному колі (83% читачів — люди сімейні). Він нікуди не поспішає, читає не "на бігу", не по дорозі на роботу чи в обідню перерву. Іноді йому хочеться обговорити прочитане. Він має можливість перечитати більшість матеріалів номеру. Автори дослідження приводять такі цифри: біля двох третин учасників опитування витрачають на читання чергового номера більше півтори години. Змінюються і запити читачів. Це і відпочинок за читанням, але відпочинок глибоко змістовний. Тут реалізується потреба подумати над соціальними проблемами, пов'язаними з особливістю людини, сім'єю. Це і бажання через газету познайомитися з цікавою людиною та ін. Аналогічні запити, як правило, адресуються і до телевізійних програм вихідного дня.
У зв'язку з цим не можна не погодитися з висновком дослідників "Недели", які проаналізували недільні додатки ста обласних і міських газет. Вони вважають, що в багатьох редакціях не дуже чітко уявляють собі як саму специфіку інтересів недільного читача, так і ті багаті резерви, які відкриваються перед недільним номером для різноманітної роботи.
Аналогічні проблеми постають і перед редакціями вечірніх видань, вечірніх програм. В основу пошуків обличчя вечірнього видання мають бути покладені два основних орієнтири: своєрідність запитів вечірнього читача і принцип строгої координації з потоком денної інформації. У результаті склалася модель щоденної вечірньої газети — особлива увага до інформації, репортажів, довідкова служба, інтерв'ю з цікавими людьми тощо.
Ще одна важлива ланка у системі журналістики — видання, програми, які розраховані на визначені групи аудиторії. За своїм значенням особливо велика роль молодіжних видань. Молодь — це своєрідність духовних запитів, в тому числі й тих, що звернені до теле-, радіопрограм і до своєї молодіжної газети. Специфіка молодіжної преси, безумовно, існує і визначають її не просто вік читачів, а ті особливості сприйняття життя, котрі відрізняють молодь. Отже, необхідні відповідні методи, стиль роботи журналіста, який звертається до цієї категорії читачів. Чи повною мірою враховується це редакціями? Чи завжди усвідомлюють журналісти, які йдуть у молодіжні видання, що ця робота ставить до них особливі вимоги?
На кафедрі теорії та практики преси Уральського держуніверситету детально вивчали цю проблему. Для перевірки правильності гіпотези про те, що зростання впливу журналіста на молодого читача залежить від засвоєння ним психології спілкування, довіри читача, вміння бути для нього співбесідником, помічником у вирішенні складних питань, а взагалі від врахування і розуміння специфіки завдань молодіжної газети були проведені опитування в редакції обласної молодіжної газети і серед її читачів. Отримана інформація дозволила побачити, який образ журналіста молодіжної газети існує у її читачів, а також проаналізувати те уявлення про читача, яке склалося у журналістів. На питання анкети: "Ким, на Вашу думку, має бути журналіст для молодого читача?" — читачі дали такі відповіді:
Двоступенева модель комунікації. Спіраль мовчання. Модель дифузної теорії. Модель брамника. Модель “Структура новини”.
1. Двоступенева.
Має вигляд “лідери громадської думки — мас-медіа — споживачі”.
Але існує ще одна версія двоступеневої моделі комунікації. Якщо версія “лідери громадської думки — мас-медіа — споживачі” характеризується передаванням впливу, то версія “мас-медіа — лідери громадської думки — споживачі” на першому етапі може розглядатися як передача інформації, а на другому — як передача впливу.
2. Спіраль мовчаня
Її гіпотеза полягає в тому, що мас-медіа можуть маніпулювати громадською думкою за рахунок надання слова представникам меншості і замовчування думок більшості. В основі цього явища лежить страх залишитися в меншості.
3. Модель дифузної теорії.
Суть цієї моделі полягає в аналізі процесу комунікації диференційовано, у контексті різної готовності людей до інновацій.На думку американського дослідника Е. Роджерса , за ступенем сприйняття нових ідей і товарів виокремлюють п’ять груп людей:
Інноватори (2,5 %), які швидко “схоплюють” абстрактні ідеї, є мобільними ікокабельними, схильними до ризику.
Ранні приймаючі (13,5 %), які мають певний авторитет і вплив у суспільстві.
Рання більшість (34 %), що приймає нові ідеї ще до засвоєння їх пересічними громадянами. Ця група часто орієнтується на думку попередньої групи (лідерів
Пізня більшість (34 %) є скептично налаштованою і сприймає нове після того, середньостатистичні громадяни вже сприйняли ці новації.
Пізні приймаючі (6 %) є традиціоналістами і консерваторами, що погоджуються сприйняти нове в останню чергу.
Дифузія нових ідей здійснюється нерівномірно в різних сегментах суспільства.
На думку Е. Роджерса, для досягнення пропагандистської мети треба, щоб про ваші ідеї дізналося 50 % населення. Якщо 5 % населення вам вдалося переконати, вважайте, що “процес пішов”. А за умов досягнення 20 % ефективності рекламної кампанії “процес” зупинити вже неможливо.
4. Модель брамника.
“Брамник” (datekeeper) - це людина, що приймає рішення. Отже, “брамник” у цій моделі — той, хто контролює потік новин, препарує його, повторює, розширює інформацію, здійснює її цензуру.
5. “Структура новини”
Основна ідея полягає в тому, що це послідовність подання інформації, наповнення різними фактами, цифрами, з метою формування у приймача певного уявлення, думки , яка на пряму не висловлюється у повідомленні. В основі такого впливу лежить принцип емерджентності.
Модель комунікації Романа Якобсона. Модель комунікації Юрія Лотмана. Модель комунікації Умберто Еко. Семіотичні моделі реклами.
1. Модель комунікації Романа Якобсона
Модель мовної комунікації у вигляді шести факторів:
Кожному з цих факторів, на думку Р. Якобсона, відповідає певна функція мови:
Емотивна — пов’язана з адресантом, який передає своє експресивне ставлення до певної події чи явища на рівні інтонацій, які однозначно зчитуються аудиторією.
Конативна — відображає орієнтацію на адресанта і висловлює безпосередній вплив на співрозмовника: “Подайте, будь-ласка, мою парасольку”.
Фатична — спрямована на підтримку не інформації, а контакту: “Сьогодні чудова погода, с-е-е-р...”
Метамовна — пов’язана з кодом, який дозволяє дізнатися про значення слова за допомогою метафор: “Тигр — це велика кішка, дуже схожа на нашого Мурчика”.
Поетична — орієнтується більше на форму, ніж на зміст повідомлення: “Ніч яка місячна, зоряна, ясная, видно — хоч голки збирай...”
Реферативна (когнітивна) — робить акцент на контекст і є посиланням на об’єкт, про який йдеться у повідомленні.
Р. Якобсон вважав, що для візуальних знаків найважливішим є просторовий вимір, а для слухових — часовий. Усі знаки (ікони, індекси, символи — за Чарльзом Пірсом), на його думку, мають загальні риси, а різниця в перевазі однієї характеристики над іншими.
Символічний компонент в іконічних (візуальних) знаках може тлумачитися по-різному. Якщо на картині одна людина зображена більшою за інших, то можливі три варіанти:
вона дійсно має більші фізичні габарити;
перебуває ближче до глядача;
відіграє важливішу роль.