- •Вступ до курсу «Історія педагогіки»
- •1.1. Значення, предмет, завдання та структура навчального курсу «Історія педагогіки»
- •Навчальні заклади до 18 ст в європі та росії
- •3Джерела історії педагогіки
- •4.Особливості виховання на різних етапах розвитку первісного суспільства
- •5.Педагогічна думка в рабовласницькому суспільстві
- •6.Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху Середньовіччя
- •18Розвиток університетської освіти в епоху середньовіччя
- •52 Освіта за часів гетьманату та дирикторії
- •55 Система шкільної освіти до 1930
- •57 Структура систеит шк осв запров в 1934
- •59. Перебудова навчально-виховної роботи в школах України 1931- 1941з
- •61 Особливості роботи під час великої вітчизняної війни в 41 -45
- •60 Основні напрперебуд навч вих. Роб в школах 43-45
- •62 Відбудова і розвиток шк.І пед укр. В 45-58
- •63. Запровадження системи платного навчання в укр. 40-50 рр.
- •64.Розвиток педагогіки в контексті закону про зміцнення звязку школи з життям
- •65. Характерні риси радянської тоталітарної школи
- •65. Проблеми розвитку пед. В 60 – 90 рр.
- •67.Освітня та педагогічна діяльність сковороди
- •63.Педагогічні погляди та освітня діяльність ломоносова
- •71. Освітня та педагогічна діяльність Пирогова
- •68.Педагогічні ідеї о.В. Духновича
- •70.Педагогічні погляди т.Г. Шевченка
- •77. Освітня та педагогічна діяльність Толстого
- •78.Педагогічні ідеї м.Корфа
- •72. Загалгогічні ідеї Ушинський к.Д.
- •73. Ідея народного виховання ушин
- •74. Про моральне виховання як складову частину гармонійного розвиткуУшинський
- •75. Дидактичні погляди і вказівки Ушинський
- •76. Проблема вчителя та підготовки в працях Ушинський
- •81.Педагогічне значення творів п. А.Грабовського
- •82.Пантелеймон куліш на ниві освіти України
- •83.Педагогічна діяльність драгоманова
- •84.Педагогічна діяльність с. Ф. Русової
- •85. Проблема освіти, школи та педагогічної думки в творч спад Франка
- •86. Педагогічні ідеї грінченка
- •88. Педагогічні ідеї лесі українки
- •89. Педагогічна діяльність с. В. Васильченка
- •90.Творець проекту української радянської системи освіти григогій гринько
- •91.Новаторська педагогічна діяльність макаренка
- •92.Трудове виховання молоді в педагогічній спадщині
- •93.Освітнє і виховне значення естетичного виховання
- •94.Проблема –сімя школа
- •95.Проблема морального виховання
- •96.Суперечності в педагогічних поглядах макаренка, сучасні погляди на його творчу спадщину
- •97.Педагогічна діяльність і.Огієнка
- •98. Педагогічні погляли блонського та с. Т. Шацького
- •99. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина в.Сухомлинського
- •100. Народна педагогіка – основа творчої спадщини в. О. Сухомлинського
- •101. Педагогічна діяльність григорія ващенка
5.Педагогічна думка в рабовласницькому суспільстві
Особливості спартанської виховної системи. Виховання у Спарті мало яскраво виражений військово-фізичний характер. Його головним завданням виступала підготовка мужнього, фізично розвинутого, здорового, загартованого i витривалого воїна – захисника земельної аристократії.Виховання було державним і строго нею контрольованим. Контроль держави над виховання починався з перших днів життя дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці, що називалося лесха. Тільки здорові діти поверталися батькам.До 7 років здійснювалося сімейне виховання. З 7 і до 18 років хлопчики перебували у спеціальних закладах інтернатного типу – агелах, а в проміжок часу від 18 до 20 років переходили у групу ефебів Виховання дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків.
Особливості афінської виховної системи. Тут виховання мало виражений індивідуалістичний характер. Афіняни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Кінцевою метою виховання виступала гармонійно розвинута особистість. Ця мета визначалася грецьким поняттям "калокагатiя" (внутрішня і зовнішня досконалість). Ідеальна людина – той, хто прекрасний тілом i душею.Сімейне виховання для хлопчиків тривало до 7 років, а для дівчаток – до заміжжя. Виховання дiвчаток було обмеженим i замкнутим. Вони перебували в окремих частинах житлових приміщень – гінекеях. Хлопчики після 7 років починали відвідувати школу. Школа (“схоле“) з грецької означає спокій, дозвілля. У подальшому цим словом називали бесіди філософів з учнями, а ще далі – i шкільні заняття взагалі.Школи були приватними i платними. Окремо існували мусичнi i гімнастичні (палестри) школи. Перші давали всебічний інтелектуальний розвиток, а другі – таку ж культуру тіла.На відміну від грецького виховання в освітньо-виховній системі Риму знаходиться місце i для бідного, але вільного населення. Для дітей плебеїв були доступні початкові школи.
У Римі школи набувають значного поширення у другій половині республіканської епохи (II-I ст. до н. е.). Всі вони були спочатку приватними та платними i тільки в епоху імперії поступово перетворились на державні Заможні римляни надавали перевагу домашньому початковому навчанню своїх дітей.У середині II ст. до н. е. виникають граматичні школи для дітей найбільш заможного населення. Сюди поступали хлопчики 12-рiчного віку, які отримали попередню домашню підготовку, i вчились тут до 16 років. Це були школи підвищеного типу, їх прототипом стали афінські гiмнасiї. У них вивчали грецьку i латинську мови, теорію словесності, грецьку літературу й історію. У другій половині республіканської епохи (II-I ст. до н. е.) виникають риторичні школи, які були вищим ступенем шкільної римської освіти. Вони готували юнаків із найбільш заможних сімей до майбутньої державної діяльності. Тут за досить високу плату оволодівали ораторським мистецтвом, вивчали у великому об’ємі філософію, риторику, правознавство, давалися деякі відомості з математики, астрономії, музики. виключене фізичне виховання i майже відсутня музика.
У кінці Римської імперії, коли християнство стає панівною релігією, на посади вчителів все більше попадають представники християнського духовенства. Навчально-виховна робота набуває поступово релігійного характеру. Оскільки християнська церква не підтримувала освітньо-виховних ідеалів античності, то до кінця епохи древнього світу (IV-V ст.) значно знизився той рівень освіченості, який було досягнуто у стародавніх Греції і Римі.