3.3.4.2. Структура даних edifact. Загальні синтаксичні правила (стандарт іso — 9735)

Повідомлення EDIFACT належать до прикладного (7-го) рівня еталонної моделі OSI/ІSO. Усі повідомлення мають уніфікований формат, який стандартно регламентує розташування управляючих полів і спеціальних знаків, сегментів даних, складені й прості значення елементів даних.

У структурі повідомлень EDIFACT визначені такі загальні синтаксичні правила (рис. 3.10):

а) два рівні кодування повідомлень: рівень А — 7-бітовий код відповідно до ISO 646; рівень В — 8-бітовий код у відповідності з ISO 8859 або ISO 6937;

б) управляючий сегмент даних UNA править за ідентифікатор початку кожного блоку повідомлень. Сегмент UNA визначає також типи використовуваних у даному блоці розподільників (управляючих знаків) та їхнє функціональне значення;

в) другим за UNA йде UNB — кореневий сегмент даних користувача. У цьому сегменті вказується версія формату EDIFACT, організація, яка відповідає за супроводження даної версії. Також у сегменті UNB визначаються джерело й одержувач повідомлень, дата і час передачі повідомлень, дата погодження паролів та інша службова інформація;

г) кожний набір (пакет) повідомлень користувача (набір фінансових, комерційних або адміністративних документів) починається з третього сегмента UNG. Сегмент UNG є обов’язковим і містить інформацію про всі наступні повідомлення: джерело й отримувач набору повідомлень, класифікаційні індекси повідомлень тощо;

д) кожне окреме повідомлення (документ) починається з сегмента UNH, який є заголовком повідомлення. Заголовок повідомлення містить його посилальний номер, тип повідомлення, номер версії або редакції;

е) кожне повідомлення закінчується сегментом UNT — ідентифікатором кінця повідомлення; у сегменті UNT дається інформація про кількість сегментів у даному повідомленні, посилальний номер повідомлення;

ж) набір повідомлень закінчується сегментом UNE, у якому вказується кількість повідомлень, посилальний номер набору повідомлень;

з) блок повідомлень закінчується сегментом UNZ, у якому вказується кількість повідомлень або наборів повідомлень.

Рис. 3.9. Ієрархічна структура повідомлень ЕDIFACT

На рис. 3.9 наведена загальна ієрархія повідомлень і структурних елементів EDIFACT.

Розподільники, які визначаються в сегменті UNA, можуть мати, наприклад, такий вигляд (табл. 3.3):

Таблиця 3.3

Позиція сегмента UNA	Тип розподільника	Розподільник
1	Розподільник компонентів елементів даних	:
2	Розподільник елементів даних	+
3	Десяткова крапка	.
4	Індикатор відміни синтаксису	?
5	Резерв для майбутнього використання
6	Розподільник сегментів	,

Деяке повідомлення може мати такий вигляд:

UNA:+.?!UNB+UNOA:1+125252+251218+910106:1228+DA1!UNH

Ідентичні за змістом сегменти (тобто сегменти з однаковими позначками) можуть отримувати різні значення за допомогою кваліфікаторів або кодів. Наприклад, якщо NAD — позначка адресного сегмента, то в сегменті NAD+BY може міститись адреса покупця (BY — buyer), а в сегменті NAD+SE — адреса продавця (SE — seller). Поле з позначкою PFF (посилальний покажчик) міс­тить покажчик (наприклад BY або SE), який визначає значення полів у цьому сегменті. Наприклад, FII містить дані про банк і рахунок продавця, якщо RFF визначений як SE.

Розроблені детальні довідники сегментів, кодів і кваліфікаторів, довідники елементів даних, які визначають семантику повідомлень EDIFACT.

Наприклад, довідник елементів даних визначає основні платіж­ні реквізити (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Сегмент EД	Значення EД	Формат	Код EД
NAD	Назва, поштова адреса	Сим., 1...35	3945
BNK	Назва банку, місто	Симв., 1...17	3918
BNK	Код за SWIFT	Симв., 1...11	3957
PAT	Строки платежу	Симв., 1...35	4276
PAT	Строки платежу, кодовані	Симв., 1...17	4277
PAI	Гарантія платежу, кодована	Кодов., 2	4837
PAT	Строки платежу, тип	Кодов., 2	4839

У стандартному повідомленні визначаються чотири розділи даних:

1. Заголовок.

2. Позиційна секція.

3. Субпозиційна секція.

4. Секція підсумкових даних.

До заголовка повідомлення включаються дані, які описують комерційний або фінансовий документ у цілому. Наприклад, для платіжного рахунка або накладної вказуються відомості про банк, вид валюти, дата платежу, ім’я і адреса платника, інформація про сплату податку, дані про транспортування товару, дані про упаковку тощо.

У заголовку сегментна група 1 містить загальну адресну інформацію про продавця або покупця:

NAD — ім’я і адреса;

LOC — ідентифікатор району (місцевості);

PFF — посилальний покажчик;

CTA — контактні дані (адреса, телефон);

FII — інформація про фінансову організацію.

На рис. 3.10 наведено приклад опису за допомогою стандарту EDIFACT такого комерційного документа, як рахунок.

а) Бланк вхідного документа

Сегмент EД Значення EД

BGM — BEGINNING OF MESSAGE (ПОЧАТОК ПОВІДОМЛЕННЯ)

NAD — NAME AND ADDRESS (НАЗВА ТА АДРЕСА)

LIN — LINE ITEM (РЯДОК ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ)

MOA — MONETARY AMOUNT (ГРОШОВА СУМА)

FTX — FREE TEXT (ВІЛЬНИЙ ТЕКСТ)

б) Приклад подання вхідного документа у вигляді сегментів

Рис. 3.10. Подання за допомогою стандарту EDIFACT документа (повідомлення) «Рахунок»