- •С учасні засоби створення автоматизованих інформаційних технологій на підприємствах
- •3.1. Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація
- •3.2. Автоматизоване робоче місце — засіб автоматизації роботи кінцевого користувача на підприємстві
- •3.3. Сучасні засоби побудови комп’ютерних інформаційних технологій на підприємствах
- •3.3.1. Комп’ютерні мережі
- •3.3.2. Інтегровані технології у розподілених системах опрацювання даних
- •3.3.3. Глобальні комп’ютерні мережі
- •3.3.3.1. Архітектура internet
- •3.3.3.2. Правила роботи в internet
- •3.3.3.3. Способи доступу до internet
- •3.3.3.4. Ресурси internet
- •3.3.4. Електронна пошта на базі стандарту х.400
- •3.3.4.1. Принципи електронного обміну комерційними та фінансовими даними
- •3.3.4.2. Структура даних edifact. Загальні синтаксичні правила (стандарт іso — 9735)
- • Стандартні повідомлення
- • Довідники міжнародного стандарту
- •3.3.4.3. Архітектура х.400-систем
- •3.3.4.4. Впровадження un/edifact у діяльність підприємств (організацій)
- •3.3.5. Застосування штрихового кодування в інформаційних технологіях на підприємстві
- •3.3.6. Програмні агенти та використання їх в інформаційних системах на підприємствах
Стандартні повідомлення
Повідомлення — це набір сегментів у послідовності, яка задана в довіднику повідомлень. Повідомлення починається із заголовка повідомлення і закінчується кінцем повідомлення (службовими сегментами UNH і UNT).
Довідник повідомлень — це перелік ідентифікованих заданих повідомлень, які описані й мають найменування.
Кожному стандартному повідомленню надається ТИП — шестизначний ідентифікатор з латинських літер. Наприклад, INVOIС — рахунок, ORDERS — замовлення, CUSDEC — митна декларація. Цей ідентифікатор обов’язково вказується у службовому сегменті заголовка повідомлення UNH (елемент даних 0065 — an..6).
Поряд з типом стандартне повідомлення характеризується ще й статусом (0, 1 або 2):
статус 0 — повідомлення, які пройшли стадію розробки;
статус 1 — повідомлення, які одержали право на експериментальне використання;
статус 2 — повідомлення, які рекомендуються для міжнародного застосування.
Статус повідомлення пов’язується з роком випуску, наприклад, експериментальне повідомлення (статус 1), яке опубліковане Робочою групою WP4 у 1991 р., матиме номер випуску 911 (три цифри). «Паспортні дані» кожного повідомлення вказуються в довідниках UNSM у тому вигляді, в якому вони обов’язково мали бути наявними в службовому сегменті UNH заголовка повідомлення.
Довідники міжнародного стандарту
Розробка і супроводження стандарту UN/EDIFACT здійснюється під контролем двох організацій:
1. Європейської економічної комісії ООН (UN/ECE), в рамках якої створена спеціальна (4-та) робоча група спрощення процедур міжнародної торгівлі (WP4).
2. Міжнародної організації з стандартизації (ISO), де функціонує спеціальний (154-й) технічний комітет, який займається документами і елементами даних для адміністрації, комерції і виробництва (ТС 154).
Робоча група WP4 здійснює розробку і супроводження стандарту UN/EDIFACT у вигляді двох основних складових — систем довідників UNTDED і UNTDID.
Довідник комерційних елементів даних UNTDED являє собою основу стандарту, він випускається під редакцією Європейської економічної комісії ООН UN/ECE і конференції ООН з торгівлі й розвитку UNSTAD.
Міжнародною організацією із стандартизації (ISO) встановлено, що розділи 1, 2, 3, 4 і 9 довідника UNTDED мають статус міжнародного стандарту. В п’ятому розділі UNTDED коди назв країн закріплені ISO 3166, а коди валют — ISO 4217.
Довідник з обміну комерційними даними UNTDID являє собою повний комплект документації з стандарту. До нього включені:
Єдині правила ведення обміну даними по UN/EDIFACT — UNCID;
Керівні принципи розробки повідомлень UN/EDIFACT — MDG;
Синтаксичні правила UN/EDIFACT — ISO 9735;
Керівництво щодо застосування синтаксису UN/EDIFACT — SIG;
Довідник стандартних повідомлень — UNSM;
Довідник сегментів — UNEDSD;
Довідник складених елементів даних — UNEDCD;
Довідник елементів даних — UNEDED;
Довідник кодів — UNEDCL.
Таким чином, довідник UNTDID включає в себе низку розділів, які мають статус стандарту ISO, а також містять нову інформацію, необхідну для розробників і користувачів систем електронного обміну даними на базі UN/EDIFACT.