2. Історія створення збірки „Листя трави” в. Вітмена, її провідні теми і мотиви.

Творчість поета-демократа Волта Вітмена, що захищав своїми творами демократичні ідеали народних мас, великою мірою пов'язана з найважливішим в історії Сполучених Штатів Америки періодом громадянської війни між Північчю і Півднем. Вітмен — син бідних фермерів, що жили недалеко від Нью-Йорку. З дитинства поет почав заробляти собі на життя, змінивши безліч професій: посильного, складача, шкільного вчителя. У війні між Північчю і Півнем Вітмен брав участь як санітар армії мешканців півночі. І перед війною, і під час неї поет в своїх віршах пристрасно закликав до боротьби за відміну рабства.

Гуманізм Вітмена, його віра в світле майбутнє народу, пошану до праці, яку він поетизує в своїх віршах, і до розуму людини надають творчості поета оптимістичний, життєстверджуючий характер. Теми віршів Уїтмена дуже різноманітні: фермерське і міське життя, пейзажі, любов, революційні події в Європі, боротьба проти рабства в Америці. З дванадцяти віршів і поем у цілком новому стилі Уїтмен уклав збірку з такою ж, як і самі вірші, дражливою назвою: «Листя трави». Хто ще ніколи не бачив у трави листя, може, просто погано вдивлявся в природу, не злився з нею до такої міри, щоб і самому стати лише листком трави?.. Адже листя трави — реальність «трансцендентна»...

Роки, що передували публікації першого видання збірки „Листя трави”, були для Вірмена дуже напруженими. Він брав активну участь у політичному життя США, вивчав філософію, естетику, музику, живопис, астрономію, навіть єгипетську старовину, писав багато рецензій. Велику роль у творчій еволюції Уїтмена відіграла його подорож до США (1848). Тоді він відвідав Нью-Орлеан, Чикаго і західний фронтир. Все побачене надзвичайно вразило Уїтмена й спричинило цілковиту зміну його поетичного стилю. Саме відтоді він почав писати верлібром. Протягом 1850 – 1855 років остаточно сформувалися майже всі його світоглядні принципи: віра в пророче покликання Поета, у святість безпосереднього життя, у всесвітнє братерство народів і Демократію. Уїтмена переповнювали рішучі оптимістичні наміри змінити весь звичний устрій світу, відкинути старих богів і на їхнє місце поставити геніальну, вільну Людину. Отож склались усі духовні передумови, аби головна книжка Уїтмена – поетична збірка „Листя трави” – побачила світ.

Ця знаменна подія сталася 1855 р. Тоді до збірки увійшло 12 віршів і поем без назв: відсутність назв у творах мала підкреслити цілісність і наскрізність поетичного задуму. Не менш вагомою, ніж самі поезії, була передмова, в якій поет висловив свої філософські, естетичні, політичні та літературні погляди. Збірка „Листя трави” започаткувала якісно новий період в історії американської поезії. Ось що писав з приводу книжки Уїтмена Р. У. Емерсон: „Я не сліпий і прекрасно бачу всю цінність збірки „Листя трави”. Я вважаю цю книжку найоригінальнішим витвором розуму і мудрості, який коли-небудь дарувала світові Америка…” На жаль, у 1855 році Р. У Емерсон був єдиним поціновувачем книжки, якій згодом судилося стати одним із символів оновлення поетичної мови.

Уся подальша творчість У. Уїтмена пов’язана головним чином із переробкою і доповненням збірки „Листя трави”. Її суть сам поет характеризує так: „Листя трави” – це переважно спроба виразити мою власну емоційну та особисту природу… спроба докладно – від початку й до кінця – відтворити Особу, людське єство, і зробити це вільно, вичерпно і правдиво”. Тобто змістом книжки є духовний шлях самого Поета, Уолта Уїтмена, але не тільки його особисто. Це духовний шлях Людини, яка безупинно шукає свого місця у Всесвіті, прагне охопити його весь, перебудувати наново. „Листя трави” є велетенською, не баченою доти за епічним розмахом хронікою діянь духу з його перемогами й втратами, злетами й падіннями.

Ліричний герой «Листя трави» відрізняється від типових для романтизму героїв — самотніх, розчарованих, зневажених, занурених в інтимні переживання. Уїтмен зображує свого героя в усій повноті не лише приватного життя, а й у подробицях суспільних і політичних. Поет виявляє глибокий інтерес до подій соціального життя сучасників, усвідомлюючи власну, причетність до подій епохи, відчуваючи себе краплиною «океану натовпу», рядовим учасником суспільного життя. Ліричний герой «Листя трави» є представником «всіх епох і всіх земель», і тому автор прагне за допомогою завершених циклів різних за жанром віршів і поем розкрити його в усьому розмаїтті часових і просторових взаємозв’язків від народження і до самої смерті, розповісти про об’єктивну дійсність, яка існує поза людиною, замислитись над призначенням людини у всесвіті, виявити в «звичайній людині» безсмертну її сутність.

Лише після п’ятого видання збірки (1871) до Уїтмена прийшло визнання американських ї англійських критиків. Протягом останніх 20 років життя на долю поета випали тяжкі випробування. У 1873 році його розбив параліч (він ніколи вже повністю не одужає), значно погіршилось матеріальне становище. За свідченнями біографів, він ледь не злидарює.

Саме Уїтмен почувається в повоєнній Америці не дуже затишно. У його поезіях вчуваються гіркі ноти. Подеколи поет гостро критикує свою батьківщину. Знижується і вся його творча активність. Але віра в Людину і життєлюбство не залишають Вітмена навіть за тяжких для нього років. Удосконалюється його поетична майстерність, поглиблюється філософська насиченість думки, складнішими стають ритм і звукопис, з’являються нові цикли збірки „Листя трави”. Тепер він надає перевагу коротеньким поезіям, філософським віршам-роздумам і замальовкам. Перед смертю поет устиг прочитати і внести правки до останнього прижиттєвого видання своєї великої поетичної книжки (400 поезій різного обсягу).