47 Суспільно-географічна характеристика субрегіону «Центральна Європа».

Суспільно-географічні положення та місце в світі. (Азербайджан - Білорусь - Болгарія - Вірменія - Грузія - Естонія - Казахстан - Киргизстан - Латвія - Литва - Молдова - Польща - Росія - Румунія - Словаччина - Таджикистан - Туркменістан - Угорщина - Узбекистан - Україна – Чехія) Економіко-географічне положення (ЕГП) Східної Європи вирізняється такими особливостями:межування на заході з високорозвинутими країнами, а на сході й південному сході – з Росією і країнами Південно-Східної Європи – потенційними ринками збуту для Східної Європи;проходження через регіон транс’європейських транспортних магістралей меридіонального і широтного напрямків. Перші з них зв’язують Скандинавські країни та Фінляндію з країнами Дунайського басейну і Південної Європи, а другі забезпечують зв’язок між сходом і заходом материка; центральне положення між заходом і сходом європейського масиву країн;вихід до морів (Балтійського, Чорного та Азовського), що забезпечує пряму вигоду для транспортно-торговельних зв’язків;велика протяжність території регіону з півночі на південь, різноманітність природних умов, що істотно впливає на спеціалізацію сільського господарства, геологічна та тектонічна будова території – на розміщення різних видів мінеральної сировини.За останні 15 років на ЕГП району істотно вплинули такі події на політичній карті світу:розпад СРСР, утворення незалежних країн; об’єднання Німеччини;розпад Чехо-Словаччини, внаслідок чого утворились дві самостійні держави: Чехія і Словаччина;поява на південних кордонах „нестабільних” щодо військово-політичного стану сусідів – балканських країн. Усі країни регіону входять до ООН. Росія Україна й Білорусь – до СНД. До складу ЄС та НАТО входять Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія. Оцінка природно-ресурсного потенціалу. Природні умови. Довжина берегової смуги (без урахування Росії) – 4682 км. Білорусь, Словаччина, Угорщина та Чехія не мають виходу до Світового океану.У рельєфі регіону простежуються низовини, горбкуваті рівнини і гори. Територія переважно рівнинна. Гірські масиви здебільшого розташовані на краях регіону: південь оточують Кавказькі та Кримські гори, північ – Хібіни, схід Європейської частини Росії – одна з найдавніших (герцинської складчастості) гірська система Європи – Уральські гори, захід регіону – Судетські, Богемські та Карпатські гори. У горах виражена вертикальна поясність.Найвищою гірською системою в регіоні є Карпати, які утворюють опуклу до північного сходу дугу завдовжки майже 1500 км. Середні висоти – 1000 м, максимальна – 2655 м (г. Герлаховський Штит у Татрах). Три чверті території регіону займають рівнини, а Східно-Європейська (Руська) є однією з найбільших на земній кулі (майже 5 млн км²). Клімат на переважній частині території – помірно-континентальний, середні температури січня - -3^о..-5^оС, липня +20^о..+23^оС, опадів випадає до 500-650 мм на рік. На півночі Європейської частини Росії клімат субарктичний і арктичний (середні температури зими -25^о..-30^оС, літо коротке і помірно тепле), на крайньому півдні регіону – південному березі Криму – субтропічний середземноморський. Тропічні повітряні маси надходять переважно влітку із Середземного моря й зумовлюють безхмарну і спекотливу погоду, взимку тепло (+2^о..+4^оС) і волого. Історико-Гоеграфічні фактори формування країни населення і господарства. Чисельність населення. На території Східної Європи без урахування Росії проживає 128,2 млн. осіб, з урахуванням європейської частини Росії – 271 млн. Найбільша чисельність населення припадає на Україну та Польщу. В інших країнах вона коливається від 1,3 до 10,2 млн. осіб.Демографічні особливості. Демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено наслідками Другої світової війни, зростанням урбанізації та пов’язаним із нею промисловим розвитком держав.Расовий склад. Серед мешканців регіону переважають представники перехідної (середньоєвропейської) групи європеоїдної раси, із середньоінтенсивною пігментацією шкіри, різноманітним кольором очей (блакитні, сірі, зелені, карі), волоссям усіх відтінків: від білявого до темно-каштанового та чорного. На півночі європейської частини Росії та на узбережжі Балтійського моря мешкають групи північних європеоїдів, які відрізняються значною депігментацією шкіри, очей та волосся. В районі Кольського півострова в Росії проживають невеликі групи саамів, які належать до перехідної лапоноїдної раси, що склалася в процесі тривалої взаємодії північних європеоїдів та монголоїдів.Етнічний склад. Країни мають здебільшого неоднорідний етнічний склад. У багатьох із них серед національних меншин переважають росіяни, наприклад у Латвії (34%), Естонії (30%), Україні (22%), Білорусі (12%), Литві (9%). В інших країнах: угорці – в Словаччині, цигани – в Угорщині та Словаччині, словаки – у Чехії. Єдиною мононаціональною країною є Польща, де поляки становлять 98,5% населення, а найбільш багатонаціональною – Російська Федерація, на території якої мешкають понад 100 національностей.Релігійний склад. У регіоні домінує християнство, представлене всіма напрямами: католицизм сповідують у Польщі, Чехії, Словаччині, Литві, значна кількість угорців та латишів; православ’я – в Україні, Росії, Білорусі; протестантство (лютеранство) – в Естонії, більшість латишів і частина угорців; до уніатської (греко-католицької) церкви належать західні українці та західні білоруси.Розміщення населення. Населення розміщене відносно рівномірно. Середня густота – майже 46,5 осіб/км², максимальна – в Чехії (129 осіб/км²), високі показники (понад 100 осіб/км²) спостерігаються в Польщі, Словаччині, Угорщині, мінімальні – в європейській частині Росії (33 особи/км²) та Естонії (28 осіб/км²). Арктичні острови постійного населення не мають.У регіоні дуже густа мережа міських поселень, більша частина яких існує вже декілька століть. Унікальною не тільки для Польщі, а й загалом для Європи є Верхньосілезька агломерація (3,4 млн. осіб), яка становить суцільну міську забудівлю із понад 30 міст і робітничих селищ у межах Верхньосілезького вугільного басейну. Центр агломерації – місто Катовіце. Переважна більшість міських жителів зосереджена в столичних агломераціях: Московська (12,1 млн. осіб), Київська (3,4 млн. осіб), Будапештська (2,6 млн.), Варшавська (2,3 млн.), Мінська (1,7 млн.), а також у великих промислових: Харківська (2 млн. осіб), Донецько-Макіївська (1,95 млн.), Нижньоновгородська (1,9 млн.), Дніпропетровсько-Дніпродзержинська (1,7 млн.), Самарська (1,5 млн.) тощо. Великі агломерації на території країн СНД потребують певного обмеження в подальшому зростанні й промисловому розвитку і суворого дотримання соціально-екологічних нормативів.Трудові ресурси. Вони становлять майже 121,8 млн. осіб. У промисловості зайнято 40-50% працюючого населення, у сільському господарстві – 20-50%, у невиробничій сфері – 15-20%. Внаслідок переходу до ринкових відносин у більшості країн істотно зросла кількість безробітних, які становлять в середньому 5-10% економічно активного населення (у Словаччині – 11,7%, Чехії – 8,9%, Естонії – 7,9%, Росії – 7,6%, Литві – 4,8%, Україні – 3,1%, Білорусі – 1,6%).Із середини 90-х років ХХ ст. у країнах Східної Європи значно зросла економічна еміграції населення в пошуках роботи та сталих заробітків. Відчутною є й міграція всередині регіону зі східних районів (України, Росії, Білорусі) до економічно розвиненіших західних країн регіону – Польщі, Чехії, Угорщини.Господарство. На початку 90-х років ХХ ст. країни Східної Європи розпочали перехід до ринкових засад економічного життя. Трансформація соціально-економічних систем у кожній із них супроводжувалась відчутним спадом виробництва, зниженням рівня життя. В останні роки минулого століття розпочалися глибокі економічні й політичні перетворення, спрямовані на підвищення ефективності економіки, утвердження сталих ринкових відносин, створення передумов для її збалансованого та стабільного зростання, поліпшення умов і якості життя населення, демократизацію суспільних відносин тощо.Реформування економіки спершу базувалося переважно на концепції „шокової терапії”, яка передбачала швидке забезпечення фінансової стабілізації та лібералізацію цін, розвиток усіх форм власності, розширення прав суб’єктів економіки, збільшення внутрішнього ринку. Проте досвід засвідчив, що перехід до ринкових відносин потребує тривалішої трансформації на макро- та мікроекономічному рівнях. Це зумовило необхідність реалізації довготривалої стратегії економічних перетворень, яка передбачає структурну перебудову, розвиток фінансових ринків, вирішення проблем зайнятості та соціального захисту, забезпечення прав людини. Зовнішні звязки( експорт, імпорт). Зовнішньоекономічні зв’язки країн Східної Європи ще тільки формується і не мають чітко вираженої орієнтації. Зовнішня торгівля здебільшого обслуговує потреби власне цього регіону, оскільки продукція багатьох країн поки неконкурентноспроможна на світовому ринку.Країни мають великий зовнішній борг (525 млрд. доларів США). Найбільшими боржниками є Росія (215 млрд. дол.), Польща (101 млрд. дол.), Угорщина (66 млрд. дол.), Чехія (49 млрд. дол.). В усіх країнах регіону зовнішній торговельний баланс є від’ємним, лише в Росії та Чехії експорт переважав над імпортом. В експорті, який становить 574,7 млрд. дол., переважає продукція машинобудування, хімічної та легкої промисловості, деяка продукція кольорової металургії.Статті експорту:Білорусь – вантажні автомобілі, трактори, хімічна продукція, картопля, м’ясна і молочна продукція;Естонія – товари легкої і харчової промисловості (рибні консерви);Латвія – електропоїзди, мікроавтобуси, телефонне устаткування, медикаменти, меблі, радіоапаратура, рибні продукти;Литва – телевізори, прилади, товари народного споживання;Польща – судна, хімічна продукція, кам’яне вугілля, парфуми, медикаменти, сірка;Росія – енергоносії, машини й устаткування, ліс і лісоматеріали, апатити, фосфорити;Словаччина – текстильні вироби, фармацевтичні препарати, мотоцикли, товарні вагони;Угорщина – автобуси, тканини, медикаменти, одяг, взуття, меблі, боксити, сільськогосподарська продукція (червоний перець – паприка);Україна – чорні метали, автобуси, літаки, тепловози, масло і олія, цукор;Чехія – машини й устаткування, пиво, вироби зі скла, меблі, взуття.Імпорт (466,9 млрд. доларів США) спрямований на ввезення мінеральної сировини (переважно нафти й газу), легкових і вантажних автомобілів, деяких видів продовольства (зерна, цукру, цитрусових, чаю, кави), товарів народного споживання (вовни, шкіри), металів.Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами регіону: значні обсяги експорту українських товарів надходять у Росію, Білорусь, Угорщину, Польщу, Литву, Чехію, а найбільша кількість імпорту в Україну – із Росії, Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Литви.