60. Центральна (Середня) Азія: суспільно-географічна характеристика.

Центральна Азія багата на природні і дешеві трудові ресурси. Вона є величезним ринком збуту продукції всіх галузей. Центральна Азія розташована на перехресті важливих торговельних шляхів євразійського значення. Територія має вихід до трьох водних басейнів (Північний Льодовитий і Тихий океани, безстічний Арало-Каспійський басейн). Проте відсутність виходу до Світового океану в країнах Центральної Азії дещо погіршує їх транспортно-географічне положення.З розпадом СРСР новоутворені незалежні держави Центральної Азії стали ареною зіткнення політико-економічних інтересів мусульманського світу (Туреччина, Іран), з одного боку, і східноазіатського регіону (Китай, Південна Корея) – з іншого. Тривале співіснування країн регіону в межах колишнього СРСР зумовило багато спільних рис їх соціально-економічного розвитку. Природні умови. Здебільшого вони відносно сприятливі, але подекуди мають і негативний вплив. Більшість Азіатської частини Росії (2/3) – це райони крайньої півночі й вічної мерзлоти. У Центральній Азії величезні площі займають напівпустелі та пустелі, малопридатні для життя і господарювання.Територія регіону переважно знаходиться на підвищенні. Гірські масиви та плоскогір’я займають 3/4 її території. Найбільші гірські ділянки оточують схід (Чукотське і Коряцьке нагір’я, Середньосибірське плоскогір’я, Сіхоте-Алінь, Верхоянський хребет та інші) і південь регіону (Тянь-Шань, Памір, Алтай, плоскогір’я Казахський дрібносопковик). У Середній Азії особливо контрастними є температури дня й ночі, літа й зими, що властиво континентальному типу клімату. Окремі райони Центральної Азії мають сприятливі агрокліматичні умови (особливо для вирощування деяких субтропічних культур: бавовнику, баштанних рослин, плодових дерев).

61. Узбекистан: суспільно-географічні особливості розвитку.

Узбекиста́н (узб. Ўзбекистон, O’zbekiston) або Респу́бліка Узбекиста́н (узб. Ўзбекистон Республикаси, O’zbekiston Respublikasi) — держава в Центральній Азії. Межує з Казахстаном на півночі і північному сході, з Туркменістаном на південному заході, Афганістаном на півдні, Таджикистаном на південному сході і Киргизстаном на північному сході. Узбекистан не має виходу до моря. Разом з Ліхтенштейном, є однією з двох країн світу, якій для виходу в світовий океан необхідно перетнути дві держави.^[ Більша частина У. розташована у межах Туранської низовини, значну частину якої займає пустеля Кизилкум. На півн.-сході і півдні передгір'я і відроги Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (висоти до 4643 м). Між ними розташовані міжгірські западини: Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська та ін. Висота хребтів понад 4000 м. Клімат різко континентальний, посушливий. Ріки — Сирдар'я, Амудар'я, Нарин, судноплавна тільки Амудар'я. Населення — 28 000 800 чоловік (за попередніми даними на 1 січня 2009), серед них 37 % — міські жителі і 63 % — сільські жителі.^[3] Середня щільність населення 59,4 чол. на 1 кв. км. За кількістю жителів Узбекистан займає третє місце серед країн СНД, після Російської Федерації та України. Однак на відміну від них в Узбекистані реєструються високий рівень народжуваності і позитивний приріст населення. У республіці налічується 120 міст і 115 міських селищ, у них, в загальній складності, проживає близько 9,4 млн чол. або трохи більше 37% всього населення. За офіційними даними чисельність таджиків становить 4,5% населення Узбекистану, але в реальності воно може бути в кілька разів більше. За офіційними даними — мусульмани — 88 % (в основному суніти), православні — 9 %. Всього в країні зареєстровано 16 релігійних конфесій.Конституція Республіки Узбекистан декларує свободу совісті для всіх. За Конституцією кожен має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Також неприпустимо примусове насадження релігійних поглядів.Проте, є дані, що свобода совісті в Узбекистані порушується. Наприклад, держдепартаментом США Узбекистан віднесено до списку країн, «що викликають особливу заклопотаність» станом свободи совісті.

62. Особливості розвитку регіону «Північна Азія» (азіатська частина Російської Федерації).

63. Суспільно-географічна характеристика субрегіону «Східна Азія».

Країни Східної Азії - ядро Азіатсько-Тихоокеанського регіону, який охоп­лює також Південну, Південно-Східну Азію, Австралію та Океанію.На території Східної Азії, що займає 1/4 частину Азії, розташовані Китай­ська Народна Республіка (КНР), Монгольська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), Республіка Корея, Японія. Країна, що розташована на о. Тайвань, не визнається КНР як незалежна держава. Природно-ресурсний потенціал. На величезному просторі регіону спо­стерігається значна різноманітність природних умов. Рельєф складний: в західній частині - найбільші в світі гірські системи, в східній - невисокі гори чергуються з низькими акумулятивними рівнинами. Тут активна сейсмічна і вулканічна Діяльність: землетруси - звичне явище в Гімалаях і на Японських островах.У Східній Азії спостерігаються значні кліматичні контрасти. Відкрита до Ти­хого океану східна частина має мусонний клімат, західна - сухий, різко континен­тальний. Найбільш зволожені південно-східні частини території, де буває 1000-2000 мм опадів. На великих рівнинах Китаю їх кількість вдвічі менша, на сході ви­падає менш як 700 мм, а на заході регіону - менше 250 мм. Густота річкової сітки знаходиться в прямій залежності від кількості опадів. На сході вона порівняно гус­та, на заході річок вкрай мало, а на величезних просторах пустель Центральної Азії їх зовсім немає.Східна частина регіону розташована в трьох природних поясах - помірному, субтропічному та тропічному. На рівнинах центральної частини переважають Напівпустелі, на заході - пустелі, гірські масиви мають чітко виражену верти­кальну зональність. Населення. В Східній Азії проживає 1/4 населення Землі. Тут співіснує вели­ка кількість народів, народностей та етнічних груп. Найбільш численний народ, що має багатотисячолітню історію свого розвитку, - китайці (хань). Хань, історичним ядром розселення яких були східнокитайські рівнини, протягом сотень років просу­ваючись на схід, захід і північ, поступово завойовували й асимілювали сусідні наро­ди. В сучасному Китаї хань становлять понад 95 % населення. Поряд з ними про­живає ще 60 народностей та етнічних груп. Особливо велика етнічна строкатість на південному заході і заході Китаю. Тут проживають чжуани, тай, ідзу, м'яо, уй­гури, казахи, киргизи. На півночі країни - монголи, подекуди збереглися осередки маньчжурського населення. Основний контингент населення Монголії - монголи (халхасці). Однонаціональними державами є Республіка Корея, Японія та Корей­ська Народно-Демократична Республіка. Середньостатистична густота населення к регіоні становить 100 чол. на 1 км2. Але ця цифра не розкриває справжню картину розселення. 9/10 населення Китаю проживає в східній його частині на 1/3 частині території. На півострові Корея на рівнинах густота населення досягає понад 250 чол. на 1 км2, в Японії - понад 300 чол., а на Тайвані - понад 500 чол. на 1 км2. Разом з тим у Монголії та на Тибетському нагір'ї вона становить 1 чол. на 1 км2. Урбанізація в кожній з країн Східної Азії має свої особливості. Японія - високоурбанізована країна, де значна частина населення зосереджена в багатомільйонних агломераціях, а в центральній частині країни формується потужний мегало­поліс. Високий рівень урбанізації в Республіці Корея. А от Китай - все ще аграрна країна, майже 80 % його населення проживає в сільській місцевості, хоча частка міського населення Китаю (понад 250 млн чоловік) дорівнює кількості міського населення, наприклад США.Країни Східної Азії дуже різні за розмірами території, державним устроєм, рівнем економічного розвитку. Японія - економічно розвинута країна з ринковим господарством, член «великої сімки». Китай - найбільша в світі за населенням країна з централізовано керованою економікою. КНДР - соціалістична держава. Республіка Корея та Тайвань, відомі під назвою «далекосхідних тигрів», - типові країни нової індустріалізації. Монголія - країна постсоціалістичної економіки. яка активно будує ринкове господарство. Нарешті Аоминь - колонія Португалії о досить невизначеним статусом.

64. «Східноазійське диво» і східноазійські «тигри».

 65. Населення і розселення у країнах Східної Азії.

Населення. В Східній Азії проживає 1/4 населення Землі. Тут співіснує вели­ка кількість народів, народностей та етнічних груп. Найбільш численний народ, що має багатотисячолітню історію свого розвитку, - китайці (хань). Хань, історичним ядром розселення яких були східнокитайські рівнини, протягом сотень років просу­ваючись на схід, захід і північ, поступово завойовували й асимілювали сусідні наро­ди. В сучасному Китаї хань становлять понад 95 % населення. Поряд з ними про­живає ще 60 народностей та етнічних груп. Особливо велика етнічна строкатість на південному заході і заході Китаю. Тут проживають чжуани, тай, ідзу, м'яо, уй­гури, казахи, киргизи. На півночі країни - монголи, подекуди збереглися осередки маньчжурського населення. Основний контингент населення Монголії - монголи (халхасці). Однонаціональними державами є Республіка Корея, Японія та Корей­ська Народно-Демократична Республіка. Середньостатистична густота населення к регіоні становить 100 чол. на 1 км2. Але ця цифра не розкриває справжню картину розселення. 9/10 населення Китаю проживає в східній його частині на 1/3 частині території. На півострові Корея на рівнинах густота населення досягає понад 250 чол. на 1 км2, в Японії - понад 300 чол., а на Тайвані - понад 500 чол. на 1 км2. Разом з тим у Монголії та на Тибетському нагір'ї вона становить 1 чол. на 1 км2.