41.Норвегія: суспільно-географічна характеристика.

Норвегія - найпівнічніша країна Європи. Слово "Норвегія" в перекладі означає "шлях на північ". Офіційна назва - Королівство Норвегія (KONGERIGET NORGE). Територія - 386,9 тис. кв. км (разом з архіпелагом Шпіцберген, островами Ян-Майєн і Буве).Населення - 4,416 млн. осіб (1998 р.). Адміністративний поділ - 19 фюльке (fylke - область), у т.ч. місто Осло, прирівняне до фюльке. Фюльке поділяються на сільські (herreds-kommuner) і міські (by-kommuner) комуни. Столиця - Осло (Oslo) - 761, 2 тис. осіб (1999 р.). Найбільші міста - Берген (228 тис. осіб), Тронхейм (148 тис. осіб), Ставангер (109 тис. осіб), Берум (98 тис. осіб). Офіційна мова - норвезька. Існує дві форми норвезької мови. Старонорвезька мова "букмол", або книжкова мова, (друга назва - "ріксмол" - державна мова), її використовують 80% населення. Близько 20% користуються новонорвезькою мовою "нюношк" (друга назва - лансмол - сільська мова), яка є сумішшю окремих діалектів норвезької мови. Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі.Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно поновлюваного та екологічно чистого джерела. Рибальство. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах риба. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку. Близько 90% рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця. Сільське господарство. Лише 3,5 відсотка земельних площ Норвегії придатні для обробітку. І, незважаючи на це, сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвезькі сільськогосподарські продукти експортуються мало. Норвегія виробляє багато алюмінію, залізного кремнію і магнезію. Нафтопереробна промисловість працює на сировині, що видобувається в Північному морі. Норвегія є також одним з найбільших у світі виробників штучних добрив. Нині Норвегія - четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. Експорт: енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива, риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари. Основні експорт-партнери Норвегії: ЄС - 77% (Великобританія - 17%, Німеччина - 12%, Нідерланди - 10%, Швеція - 10%, Франція - 8%), США - 7% (1998 р.). Імпорт: машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти, продовольчі товари, паливо та електроенергія.

42.Суспільно-географічна характеристика суберегіону «Південна Європа».

До Південної Європи належать 8 країн і 1 залежна територія – Гібралтар (володіння Великої Британії).Особливістю регіону є розташування тут найменшої за площею держави-міста Ватикан, територія якого становить всього 44 гектара, і найдавнішої республіки світу – Сан-Марино. Майже 10% площі регіону припадає на острови у Середземному морі й Атлантиці: Сицилія, Сардинія, Крит, Мальта, Мадейра, Балеарські, Азорські, Канарські острови тощо. Важливою особливістю економіко-географічного положення країн Південної Європи, які розташовані на півостровах і островах Середземного моря, є те, що всі вони знаходяться на головних морських шляхах з Європи до Азії, Африки, Австралії, а Іспанія і Португалія – також до Центральної і Південної Америки. сі країни (крім Ватикану) входять до ООН, ОЕСР, а найбільші – члени НАТО та Європейського Союзу. Мальта – член Британської Співдружності Націй. Природні умови. Регіон розташований на півостровах Середземного моря – Піренейському, Апеннінському і Балканському. Середземне море багато в чому визначило подібність природних умов регіону. Для південно-європейських ландшафтів характерні сусідство гір і моря, значне розчленування берегів, мальовничі й унікальні ландшафти.Південна Європа є найбільш гірським європейським регіоном, гори займають3/4 його площі. Найвищими системами є Альпи, Апеннінські, Балканські та Піренейські гори. Апенніни досягають довжини майже 1200 км, висоти до 2912 м (гора Корно). Складчаста основа гір створена альпійськими горотворними рухами і сформовано переважно вапняками, сланцями, піщаниками. Піренейські гори відокремлють Піренейський півострів від Середньої Європи. Його Довжина – майже 450 км, висота – до 3404 м (Піко-де-Ането). Балканські гори мають висоту до 2376 м (гора Ботев) і утворені переважно сланцями, гранітами, вапняками і піщаниками. Клімат на більшій частині території типово середземноморський, із сухим жарким літом, м’якою дощовою зимою, ранньою весною і довгою теплою осінню. Середні температури липня коливаються від +21^оС у Португалії до +27^оС у Греції, температури січня становлять в середньому -1^о..+9^оС. Природні ресурси. У регіоні відчувається гостра нестача паливних корисних копалин. Тут майже немає нафти, дуже мало природного газу і вугілля. Проте багатими є поклади різноманітних металів, особливо кольорових: бокситів (Греція належить до трійки європейських лідерів),  ртуті, міді, поліметалів (Іспанія, Італія), вольфраму (Португалія). У південноєвропейських країнах недостатньо розвинута річкова мережа, невеликими є розміри річкових басейнів, переважають короткі й бурхливі річки, що стрімко падають з гір. Країни регіону бідні на деревину. Великі масиви лісів збереглися лише в Піренеях та Альпах. Середня лісистість регіону – 28%.Демографічні показники. У Південній Європі мешкає близько 120 млн. осіб. Традиційно характерна висока народжуваність, але природний приріст населення невеликий:  від 0,4 проміле на рік в Італії до 1 – у Греції та Іспанії і 12,6 – у Сан-Марино. Частка осіб віком до 14 років становить 15%, 15-64 – 67%, понад 65 років – 18%. Статевий склад: 49% – чоловіки і 51% – жінки.Расовий склад. Більшість населення належить до південної (середземноморської) гілки європеоїдної раси. Її представники вирізняються порівняно невеликим зростом, темним хвилястим волоссям і темними очима. Етнічний склад. Історія народів Південної Європи сягає сивої давнини. В епоху Римської імперії більшість з них була романізована, і нині тут переважають народи, які належать до романської групи індоєвропейської мовної сім’ї (португальці, іспанці, галісійці, каталонці, італійці, сардинці, ретороманці). Виняток становлять:греки (грецька група індоєвропейської сім’ї);баски (окрема сім’я) – живуть в історичній області Країна Басків на півночі Іспанії;албанці (албанська група індоєвропейської сім’ї), представлені в Італії;гібралтарці (германська група індоєвропейської сім’ї);мальтійці (семітська група семіто-хемітської мовної сім’ї). Вважають, що мальтійська мова є діалектом арабської;турки (тюркська група алтайської мовної сім’ї), представлені у Греції.Склад населення в країнах регіону переважно однорідний. Високі показники мононаціональності характерні для Португалії (99,5% – португальці), Італії та Греції (по 98% італійців і греків відповідно), і лише в Іспанії значна питома вага (майже 30%) національних меншин: каталонці (18%), галісійці (8%), баски (2,5%) та інші. Релігійний склад. Більшість населення – християни. Розміщення населення. Населення розміщене нерівномірно. Найбільша густота – в родючих долинах і приморських низовинах, найменша – у горах (Альпи, Піренеї), становить на деяких територіях до 1 особи/км². Південна Європа є аграрним регіоном із давніми традиціями. За стандартами ЄС сільське господарство більшості країн регіону недостатньо ефективне. Фермерські господарства невеликі за площею, переважно не більші 5 га. Малі господарства малопродуктивні й мало товарні.Причини відсталості сільського господарства різноманітні: переважання екстенсивних форм господарювання, наявність подекуди феодальних пережитків; низький рівень механізації, хімізації та енергоозброєності селянської праці; вікова роздрібненість земельних наділів. Врожаї вирощують згідно з традиціями, без урахування умов ринку, стану ґрунтів.Рослинництво. В усіх країнах регіону воно переважає над тваринництвом. За обсягами вирощування домінують „середземноморські культури”. Культивують також зернові: пшеницю (переважно в центральних та південних районах країн регіону), кукурудзу (в північних районах), жито та овес (на територіях, прилеглих до Альп та Піренеїв). Зовнішньоекономічні зв’язки країн Південної Європи. Країни регіону є важливими суб’єктами світової торгівлі. Їх головні торгові партнери – країни ЄС, США, багатокраїн, що розвиваються.Експорт становить 626,6 млрд. дол. США. Головні статті експорту:Андорра – сіль, кераміка, деревина, овчина;Греція – боксити, нікель, тютюнові вироби, виноград, оливки та оливкова олія, цитрусові, бавовна тощо;Іспанія – продукція машинобудування (зокрема транспортного - автомобілі, судна), хімічні продукти, пластмаси, папір, картон, меблі, взуття, текстильні вироби, електроустаткування, залізна, мідна та уранова сировина, ртуть, вольфрам, цитрусові, рослинні консерви, вина, оливкова олія тощоІталія – транспортні засоби, побітова техніка, сільськогосподарські та продовольчі товари, вина, продукція легкої промисловості, хімічні продукти, меблі тощо;Мальта – електронна продукція, швейні вироби, шкіряне взуття, вина, овочі, фрукти, квіти;Португалія – текстиль, швейні вироби, одяг, взуття, продукція деревообробної промисловості, корок, рибні консерви, вина;Сан-Марино (експорт йде переважно в Італію) – вина, вовняні вироби, шкіра, кераміка, будівельне каміння.В імпорті (764,4 млрд. дол. США) країн регіону переважають нафта й нафтопродукти, значними є ввезення машин та устаткування, хімічних добрив, споживчих товарів, продовольства, зброї.Україна найбільше своїх товарів експортує у Італію, Грецію та Іспанію, найбільше імпортує – з Італії, Іспанії, Греції.