8.6. Пасивні операції комерційних банків

Усі операції комерційних банків, в залежності від особливостей залучення і розміщення коштів, поділяються на три основні групи:

1. пасивні операції;

2. активні операції;

3. комісійно посередницькі.

Пасивні операції – такий вид банківських операцій, який пов'язаний з мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів, необхідних банку для формування своїх ресурсів.

Банківські ресурси – сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для розміщення у різних видах вкладень з метою отримання доходу.

Пасивні операції є основою для виконання комерційними банками своєї основної функції – посередництво в кредиті. Усів банківські ресурси, залежно від джерел їх формування, поділяються на власні, залучені та позичені.

Власні ресурси банку – сума власних коштів комерційного банку, що становлять фінансову основу його діяльності і утворюються за рахунок коштів засновників і акціонерів і відрахувань з прибутку. Власні ресурси банку утворюють власний банківський капітал.

Власний капітал банку – грошові кошти, що належать його засновникам, пайовикам, акціонерам у вигляді сукупності різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність та стабільність функціонування комерційного банку.

Основними функціями власного банківського капіталу є:

1. оперативна – виражає роль власного капіталу як основи банківських ресурсів на різних етапах діяльності, коли необхідно здійснити ряд першочергових затрат для початкової роботи банку;

2. захисна – означає захист інтересів вкладників і кредиторів банку шляхом виплати їм компенсацій у разі виникнення збитків або банкрутства банку;

3. регулююча – полягає у встановленні ЦБ для комерційних банків певних нормативів щодо підтримання абсолютного та відносного рівня власного банківського капіталу.

Залежно від джерел формування капітал поділяється на:

1. статутний капітал – організаційно правова форма власного банківського капіталу, величина якого визначається номіналом випущених акцій або сумою пайових внесків засновників. Його джерелами є початковий і додаткові випуски акцій та капіталізація прибутку;

2. резервний капітал – власні кошти банку, що використовуються для покриття втрат від поточної банківської діяльності, поповнення статутного капіталу та виплати дивідендів у разі недостатності прибутку для цього. Джерелом його формування є щорічні відрахування з банківського прибутку, розмір яких визначають загальні збори акціонерів;

3. нерозподілений прибуток – частина прибутку банку, що залишилася у його розпорядженні після сплати податків, виплати дивідендів та відрахувань до резервного фонду. Його величина визначається розміром балансового прибутку банку та нормативами відрахувань від нього.

Залучені ресурси банку – частина банківських пасивів, що утворюється шляхом акумулювання комерційним банками коштів юридичних і фізичних осіб на різних видах рахунків. Акумульовані банком ресурси у вигляді залучених коштів утворюють депозити.

Депозит – певна сума грошових коштів, що передані на зберігання в комерційний банк із відповідним режимом їх використання. В залежності від такого режиму використання депозити поділяються на два види: до запитання та строкові.

Депозити до запитання – залишки коштів на поточних рахунках банку, які можуть бути в будь-який момент поповнені або вилучені на першу вимогу власника рахунку у готівковому чи безготівковому виді. Їх головним призначенням є здійснення розрахунків клієнтами банку. При цьому власнику депозиту до запитання або взагалі не виплачується %-ок, або його величина дуже низька.

Строкові депозити – кошти юридичних і фізичних осіб, розміщені в банку на строго визначений термін із виплатою за ним фіксованого %-ка та обмеженнями на дострокове вилучення з рахунку. Їх головним призначенням є отримання власником коштів доходу, тому комерційні банки, як правило запроваджують обмеження на дострокове вилучення таких депозитів: попереднє повідомлення, стягнення штрафних санкцій, відмова у виплаті %-ка.

Позичені ресурси банку – частина банківських ресурсів, які формуються шляхом отримання комерційним банком позичок на грошовому ринку, тобто не депозитними методами акумуляції коштів. Метою акумуляції позичених ресурсів є порівняно швидке отримання коштів банком у разі непередбачуваних обставин. Основним способом формування позичених банківських ресурсів є:

1. отримання позичок на міжбанківському ринку, що передбачає здійснення операцій із надання комерційними банками кредитів один одному;

2. отримання кредитів у ЦБ, що означає здійснення операцій із залучення коштів комерційними банками у ЦБ як кредитора останньої інстанції;

3. продаж цінних паперів із зворотнім викупом (операції репо), що являє собою операцію, у процесі якої комерційні банки продають цінні папери іншій фірмі або банку із зобов’язанням викупити їх через певний строк;

4. випуск власних боргових зобов’язань, що передбачає акумуляцію комерційним банком грошових ресурсів шляхом емісії власних облігацій та векселів.