3. Управління державним боргом та шляхи подолання проблеми зовнішньої заборгованості України

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу із боргової кризи в Україні є: [14]

- припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП; 

- часткове переспрямування здійснюваної грошової емісії на погашення боргових зобов’язань Уряду (в розмірі 1,5% до ВВП); 

- досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 3,5 - 2,4% до ВВП; 

- скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання; 

- здійснення валютного регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів за кордон; 

- укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом. 

З метою послаблення боргового тиску на бюджет і платіжний баланс Україна має також домагатися укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості [6].

Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування; розміщення (використання); погашення боргу.  Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх запозичень безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні.  Традиційним методом зменшення боргу також є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються.

Аналіз проведених досліджень дозволяє встановити такі напрямки зменшення зовнішнього боргу нашої країни: [8]

1. Цільове використання запозичених коштів. 

2. Направлення коштів на фінансування стратегічно важливих галузей для економіки країни. 

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій. 

4. Використання зарубіжного досвіду в питаннях зменшення зовнішнього боргу. 

5. Вдосконалення нормативно-правової бази. 

6. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни. 

7. Докладання зусиль для того щоб скоротити майбутні запозичення країни перед іншими країнами та міжнародними організаціями.  Стрімке зростання зовнішнього боргу, який експерти Світового банку оцінили у розмірі 82% ВВП, ставить Україну у рейтингу із 18 країн, яким загрожує дефолт, на 6 місце. Великий розмір зовнішнього боргу значно уповільнює ріст економіки країни та ставить її перед загрозою дефолту.  Таким чином, ситуація в економіці країни досить критична. На мій погляд, проблема сьогодні не у масштабах зовнішнього боргу, а в напрямках його використання. Не дивлячись на суворі вимоги МВФ, уряд країни має шукати найбільш ефективні напрями використання зовнішніх запозичень, які разом з економічними реформами дали б значне зростання ВВП та експортно-орієнтованої його складової. Пошук нових шляхів економічних реформ і складатиме перспективи моїх подальших досліджень. 

В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема: [9]

 - обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності;

 - використання запозичених коштів для фінансування збільшення виробничих потужностей;

 - збільшення власних доходів держави;

 - збільшення норми інвестування;

 - реструктуризація зовнішньої заборгованості та ін. 

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат [7].

Однозначного способу розв’язання проблеми заборгованості немає. Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів має враховувати не лише економічні, а й політичні наслідки певних дій щодо боргу.

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно i стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави [14].