- •3. Історіографічний факт
- •4. Сучасні іст. Концепції укр. Вчених та узагальнення в них досягнень світової іст.Науки…
- •5. «Літописний період» 11-13 ст.
- •6. Галицько - волинський літопис
- •7. Історичні твори сусідніх україні земель 11-13 ст.
- •10. Історичні твори другої пол. 16-першої пол. 17 ст.
- •11. Зміцнення літописної традиції та поширення історичних знань в україні (кінець 16 – перша пол. 17 ст.)
- •13. Українська національна традиція в густинському літóписі
- •14. Регіональні літописи першої половини 17 ст.
- •15. Історія боротьби укр.Козацтва з туреччиною, кримом і польщею у мемуарах першій половині 17 ст.
- •16. Мемуари 16-17 ст. Як своєрідний вид історичної літератури.
- •18. «Хроніка з літописців стародавніх» феодосія сафоновича.
- •19. Козацькі літописи
- •20. Історія хмельниччини у творах граб’янки і величка.
- •21. Історичні хроніки і реєстри першої половини 18 ст.
- •22. Козацько-старшинські автономістичні ідеї в історичних творах другої половини 18 ст.
- •23. Відображення історії запоріжжя в другій пол. 18 ст.
- •25. Проблеми історії україни в мемуарній літературі 18 ст.
- •26. Українська археографія в останній третині 18 – першій половині 19 ст.
- •27. Галицька історіографія історії україни (кін. 18 – поч. 19 ст.)
- •29. Історична концепція зубрицького.
- •30. Націон. Ідея та її бачення в творчості «руської трійці»
- •31. Бантиш-Каменський та «Історія Малої Росії»
- •32. Історичні дослідження я.М.Марковича та о.М.Марковича.
- •33. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.
- •35. Історія Запоріжжя та Слобідської України у творах і. І. Срезневського.
- •36. "Історія Русів".
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •39. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •41. Етнографічні та літературні роботи п.Куліша початк. Періоду творчості.
- •42. Історія козацтва, міщанства та шляхетського стану у творах Куліша.
- •44. Галицька історіографія історії України другої пол. Хіх ст..
- •45. Історична концепція в.Антоновича.
- •46. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •47. Вплив м. Драгоманова на розвиток укр. Іст. Думки.
- •48 Історичні праці о. Лазаревського.
- •51. Діяльність нтш у Львові.
- •52. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •53. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •54. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •55. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •56. М.Грушевський – дослідник історії кр.
- •57. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •58. Погляди Грушев. На укр. Іст. Хіх-хх ст
- •61. Дослідж. Іст.Укр. В заруб. Історіографії хіх -п.Трет.Хх ст.
- •62. Державницький напрямок в укр..Історіогр.
- •63. Історичні погляди в. Липинського.
- •64. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •65. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •67. Діяльність вуан.
- •68. Матвій Яворський та його школа.
- •69. Дмитро Іванович Багалій.
- •71. Українська історіографія у західній україні в 20-30 – ті рр.
- •72. Істор. Твори і. Крип’якевича.
- •73. Історія україни у післявоєнний період (40-60-ті рр.)
- •74. Радянська історіографія історії україни у 70-80-х рр.
- •76. Історична наука в україні на рубежі 80-90-х рр.
- •77. Новітні дослідження історії україни у наукових та навчальних інститутах львова.
- •78. Дослідження історії україни емігрантськими вченими у 20-30р
- •79. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
- •80. Сучасні дослідження історії україни зарубіжними вченими.
35. Історія Запоріжжя та Слобідської України у творах і. І. Срезневського.
І.Срезневський народився в російській родині, в м.Ярославлі. У Харківському університеті наприкінці 20-х років навколо І.Срезневського утворився гурток молодих романтиків, серед яких були, зокрема, О.Шпигоцький, брати Ф. і О.Євецькі, І.Росковшенко та ін. З 1826 р. Срезневський почав займатися етнографією, збираючи матеріал на Харківщині,Полтавщині,Катеринославщині, в інших губерніях Лівобережної та Степової України. Наслідки роботи гуртка Срезневського незабаром виявилися у виданні "Українського альманаху", в якому відбилися перші спроби вивчення гуртківцями української літератури та історії. Робота Срезневського - збирання та вивчення української народної творчості - набула особливого розвитку в 1832-1833 рр. Фольклорні записи послужили Срезневському основою для збірки "Запорожская старина", виданої в шести випусках у Харкові протягом 1833-1838 рр. Там же було вміщено його коментарі та нарис з історії України ХУІ-ХУШ ст., написані з використанням великої кількості джерел - рукописних та опублікованих. Серед них: літописи Граб'янки, Рогалевського, Дзевовича, Рубана, Туманського та ін.; "Записки о Малой России" Шафонського, "Записки о казаках" Миллера, "История руссов", значна кількість місцевих українських літописів; узагальнюючі праці з історії Польщі (польською мовою); "Щоденник" Гордона (німецькою мовою), "Записки" Шевальє (французькою мовою) та ін. Як до допоміжної довідкової літератури звертався вчений й до праць з історії України Д.Бантиш-Каменського, з історії Росії . а також до різноманітних збірників законодавчих актів.
Заслуга Срезневського полягала і в тому, що в "З. старине" було зібрано та прокоментовано на підставі літописних переказів велику кількість народних пісень і дум як особливо важливих видів історичних джерел. Слід зазначити, що "Запорожская старина" стала не тільки етапом у фольклористиці, а й важливим історіографічним явищем. Поряд з текстами народних дум і пісень на історичну тематику вона містить ґрунтовні наукові коментарі упорядника Срезневського та його ж узагальнюючий історичний нарис "Украинская летопись 1640-1657" (1835 р. вийшла в світ у Харкові також і окремим виданням).
Відзначаючи посилення національно-релігійного гніту на Україні за часів польського короля Сипзмунда ІІІ, вчений звертає увагу на великий розмах визвольної боротьби українського народу. І.Срезневський трактував цю боротьбу лише як національно-релігійну, за право віри православної. її соціальної антифеодальної спрямованості (проти шляхетсько-магнатських поневолювачів) історик не помітив. У своїй статті про козаків-гайдамаків, опублікованій у виданні В.В.Пасєка "Очерки России" (СПб., 1838-1840, кн. 1-3) Срезневський вже інакше трактує цю проблему. Тут ідеться про "покозачених" селян, які становили кажливу силу національно-визвольної боротьби українського народу проти магнатсько-шляхетської Польщі. І.Срезневський перший в українській історіографії з'ясував, що ці, за його термінологією, "козаки-гайдамаки" своєю кількістю далеко переважали реєстрових козаків і стали ініціативною та ударною силою запорізького козацтва. Майже половина опублікованих в "Запорожской старине" фольклорних текстів присвячена подіям, до яких так чи інакше був причетний Богдан Хмельницький.
І.Срезневський успішно займався також історико-краєзнавчими дослідженнями регіонів України, зокрема, Харківщини. 1839 р. було опубліковано його працю "Историческое обозрение гражданского устроения Слободской Украины от времени ее заселення до преобразования в Харьковскую губернию» Використані джерела дозволили історикові докладно роз процес заселення Слобожанщини, історію виникнення й розвитку там населених пунктів, зміни в соціальній структурі населення та ін. Численні видання, статті, дослідження, що широко популяризували в 30-х роках відомості про Україну та її минуле - все це ставить Срезневського поруч найбільш заслужених діячів українського культурного відродження перших десятиліть XIX ст..