Редагування жанрів довідково-енциклопедичної літератури визначення й типологія довідкових видань

Довідкове видання – це видання, що містить короткі відомості наукового чи прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для пошуку, і не призначені для наскрізного читання.

Енциклопедія – це наукове чи науково-популярне довідкове видання, що містить в узагальненому, систематизованому (за алфавітним чи тематичним принципом) вигляді основні відомості з однієї або усіх галузей знань та практичної діяльності, викладені у вигляді різних за обсягом та типом статей.

Типологія енциклопедій формувалась протягом 19-20 ст., коли в різних країнах стрімко розвивалась енциклопедична справа. Нині маємо поділ за такими критеріями:

• Читацька адреса. Енциклопедії для дітей, для фахових читачів, для масового читача.

• Характер інформації.

Універсальні енциклопедії подають інформацію з усіх галузей знань та практичної діяльності.

Галузеві присвячені окремим галузям знань чи певним напрямам практичної діяльності людини (Енциклопедія кібернетики, Українська сільськогосподарська енциклопедія). Спеціалізовані енциклопедії містять відомості з вужчих, конкретніших питань. Це своєрідні тематичні енциклопедії („Живий світ геральдики”, „Зброя”) та персональні („Шевченківський словник”).

Регіональні (краєзнавчі) енциклопедії подають всебічні та грунтовні довідки про частину світу, країну. Місто... („Київ”, „Енциклопедія українознавства”).

• Структура. Алфавітні, систематичні, алфавітно-систематичні.

• Обсяг. Великі (понад 12 т), малі (10-12 т), короткі (3-6 т.), енциклопедичні словники (1-2 т).

• Формати. Настільні (84x108/16), портативні (70x108/16, 70x100/16), кишенькові (75x90/32).

Словник – довідкове видання, яке містить упорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, імен, знаків), доповнених довідковими даними (пояснення, тлумачення, переклад). Самостійною одиницею такого видання є словникова стаття, до якої входить заголовне слово та його пояснення.

Види словників:

• За характером інформації Енциклопедичні, мовознавчі (тлумачні, перекладні), термінологічні.

• За цільовим призначенням (наукові, нормативні, навчальні, популярні)

• За читацьким призначенням (спеціалісти-мовознавці, учні/студенти, широка читацька аудиторія)

• За структурою словника в цілому (алфавітні: алфавітні прямі, алфавітні зворотні, гніздові; систематичні: тематичні, статистичні/частотні)

• За структурою словникової статті, тобто за співвідношенням лівої та правої частин словникової статті (односторонні, двосторонні)

• За лінгвістичними критеріями

1. За відбором лексики (загальні та спеціалізовані – архаїзмів, діалектизмів, фразеологізмів…)

2. За способом опису слова (етимологічні, словотвірні, орфографічні, орфоепічні, синонімічні…)

3. За об’єктом лексикографічного опису (морфемні, словарні, фразеологічні, словники цитат і афоризмів)

4. За призначенням (словники помилок – девіативні, труднощів, навчальні)

5. За кількістю мов (одномовні, двомовні, багатомовні)

Довідник – це довідкове видання застосовного (прикладного) характеру, побудоване за абеткою назв статей або в систематичному порядку.

Види довідників:

• За цільовою призначенням (науковий, громадсько-політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний, побутовий та ін.)

• За характером інформації (статистичний, біографічний, бібліографічний, галузеві, статистичні, біографічні, путівники, календарі, каталоги, покажчики, програми, розклади руху)

• За структурою (систематичні: тематичні, хронологічний, топографічний; алфавітні)

• За складом (комплексні, спеціалізовані)

• За знаковою природою інформації (текстові, цифрові, формульні, табличні, ілюстративні)