Редагування художньо-публіцистичних жанрів

Нарис – художньо-публіцистичний жанр, у якому досліджуються реальні життєві явища (долі людей, країн, міст, пам’яток історії та мистецтва, значних винаходів тощо) з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних та духовних цінностей.

Основні жанрові різновиди: портретний нарис; проблемний нарис (технічний, політичний); подорожній нарис.

Есе (essej – з фр. «спроба», «перевірка», «випробування», «екзамен») – прозовий твір невеликого обсягу і довільної композиції, який висловлює підкреслено суб’єктивні враження та думки автора щодо деяких питань. Це відкрите, особистісне осмислення досвіду культури.

Основні жанрові різновиди

• За рівнем суб’єктивності, місцем автора: формальне і неформальне.

* Формальне есе (зразок класичного красномовства).

* Неформальне есе (особистісне, ліричне, інтимне).

• За способом викладу і методом збору чи опрацювання інформації: есе-оповідь, есе-роздум, есе-переконання, есе-пояснення, монологічне, діалогічне, поетичне, белетристичне, афористичне

• За ступенем проникнення в інші жанри: есе-колонка, есе-стаття, есе-лист, есе-оповідання, есе-репортаж (есе-подорож), есе-портрет, есе-лекція, есе-щоденник, есе-замальовка

• За темою: літературознавчі, філософські, етичні, політичні, проблемні, звичаєописувальні,

• За метою: просвітницьке, дидактичне, соціально-пропагандистське, особистісне, критичне, дослідницьке, інформативне, пропагандистське,

Фейлетон (feuille – з фр. «аркуш», «листівка») – це сатиричний художньо-публіцистичний жанр, у якому за допомогою інверсійної, асоціативної розробки теми, з використанням засобів алегоричності, інакомовлення висміюються негативні явища соціально-політичного життя, побуту, стосунків людей.

На відміну від памфлету (оперативного сатиричного відгуку на якусь подію), фейлетон стосується «хронічних» хвороб суспільства.

Фейлетон надзвичайно наближений до художньо-літературних жанрів: до гумористичного оповідання, листа, щоденника, комічної сценки між кількома особами, до пародії (наприклад, на відомий твір чи образ)

Памфлет (pamm fhlego – з грецьк. «все спопеляю») – переважно безсюжетний сатирично-публіцистичний твір літературно-публіцистичного жанру, у якому автор, вдаючись до гострої іронії та сарказму, гнівно таврує суспільно-небезпечні явища.

Його відрізняють від фейлетону: 1) загострена полемічність (це не просто сатира, це опозиція до когось чи опонування комусь); 2) злободенність (памфлет є негайною реакцією на якось подію чи явище. Фейлетон, із його висміюванням хронічних хвороб суспільства, зрозумілий зазвичай усім і завжди. Памфлет має тісний зв’язок із конкретним фактом чи подією. Він набагато швидше, аніж фейлетон, втрачає актуальність або ж перестає бути зрозумілим. Добре написаний памфлет може жити віки, але до нього обов’язково потрібен буде історичний коментар; 3) памфлет тісно прив’язаний до політичних тем. Соціально-побутова, моральна тематика – на периферії уваги памфлетиста; 4) очікування суспільної реакції на сатиру.

Епіграма («напис») – сатиричний жанр, у якому стисло, афористично висловлена певна несподівана, парадоксальна думка.

Пародія – це сатиричний жанр, у якому висміюється певний літературний твір чи твір мистецтва, інколи – особистості шляхом свідомої гротескової деформації оригіналу. Тобто, автор пародії, зберігаючи форму оригіналу, вкладає в нього новий, сатиричний зміст, використовуючи такі засоби, як нюансування, наслідування, імітація, гіпербола, гротеск, літота, іронія.

Сатиричний коментар – це сатиричний жанр, у якому міститься критика того чи іншого явища. Переважно це критика явища, яке стало приводом для активного обговорення в інформаційному середовищі (книги, постанови, виставки, театральні постановки, концерти, кіно, передачі на телебаченні, цитати відомих людей тощо).

Анекдот (anekdotos – грец. «невидане», «таке, що не підлягає розголошенню») – це малий сатиричний афористичний жанр, що містить неочікуваний поворот сюжету чи розгортання думки, яскраву сатирично-гумористичну кінцівку.

Жарт – стаття-містифікація, в якій правдиві деталі, посилання на авторитетні джерела маскують неправдивий зміст. Є певним засобом гри з читачем.

Найважливіші критерії оцінювання редактором художньо-публіцистичних жанрів

• Точність слововживання

• Наявність тавтологій

• Неакцентована композиція, «загублені» теми

• Зайва інформація, «затягненості»

• Проблемні ситуації з викладом подієвої інформації

• Підвищена емоційність на фоні бідноти змісту

• Поєднання прямої і непрямої мови

• Відхилення від нейтральної лексики