7.6.3.3. Відеомагнітофони
Відеомагнітофон - це пристрій, який призначено для запису чорно-білого і кольорового зображення зі звуковим супроводженням на магнітну стрічку від будь-якого телевізора, відеокамери чи іншого пристрою і відтворення запису на екрані телевізора
Запис відеосигналу на магнітну стрічку оснований на тих же принципах, що і запис звукової інформації, тобто її здійснюють на магнітній стрічці магнітними головками. Однак фіксація значного діапазону частот (порядку 6 Мгц) звичайними способами потребує дуже високої швидкості руху носія інформації. Для зменшення швидкості руху стрічки магнітні головки розташовують на диску, вони обертаються зі значною швидкістю у напряму руху стрічки. Кількість магнітних головок у сучасних відеомагнітофонах може бути від 2 до 8 і більше. Чим більше магнітних головок, тим вища якість запису і відтворення сигналу. Завдяки обертанню головок і збільшення їх кількості швидкість руху стрічки, як правило, є незначною - 2,34 чи 1,17 см/с.
Відеозапис здійснюють на стрічці більшої ніж у магнітофонної стрічки ширини (12 і 7,8 мм - у побутових; 25,4 і 50,8 мм - у студійних відеомагнітофонів), причому не вздовж стрічки, а у вигляді похилих рядків під визначеним кутом (похило-рядковий запис). На кожному рядку записується один напівкадр. Одночасно з відеосигналом вздовж стрічки окремою магнітною головкою записується сигнал звукового супроводження.
Відеомагнітофон складається з чотирьох основних блоків: стрічкопротягувальний механізм (СПМ), відеоканал, система автоматичного регулювання швидкості обертання диска з головками, канал звукового супроводження.
Побудова відеоголовки відеомагнітофонів така ж, як і у аудіо-магнітофонах. З урахуванням високої частоти відеосигналу, більшої швидкості обертання головок для виготовлення сердечників головок використовують магнітні матеріали з незначними частотними втратами і високою зносостійкістю. Кращим матеріалом свого часу були високощільні ферити. Сьогодні для магнітних головок використовують в основному новий матеріал - сендаст (сплав заліза з алюмінієм і кремнієм), а також так звані "алмазні" головки.
До відеоканалу входить модулятор, підсилювач і демодулятор. Вхідний сигнал надходить на модулятор. Модульований сигнал після підсилення спрямовують на відеоголовки, за допомогою яких він у вигляді запису фіксується на магнітній стрічці. При відтворенні частотно-модульованого сигналу відеоголовками знімається зі стрічки і надходить на підсилювач, а потім на демодулятор, з якого відеосигнал потрапляє на телевізор для перетворення його в оптичне зображення.
Класифікація відеомагнітофонів
Побутові відеомагнітофони класифікують за форматом відео-запису, системою запису, кількістю відеоголовок, кількістю стрічко-протягувальних механізмів тощо.
За форматом відеозапису відеомагнітофони поділяються на апарати формату УН8, 8-УН8, Ні-8, Укіео-8 та ін.
За системою запису відеоінформації відеомагнітофони поділяються на односистемні (РАL або SЕКАМ або ЇЧТ8С), двосистемні (РАL-SЕКАМ, 8ЕКАМ-Ж8С, РАЬ-ОТ8С), мультисистемні (ТЧТ8С-РАL-SЕКАМ). Найбільшого розповсюдження набули мультисистемні відеомагнітофони.
За кількістю відеоголовок відеомагнітофони поділяються на 2-головкові та багатоголовкові (від чотирьох відеоголовок і більше для відтворення різних сервісних режимів, наприклад, прискореного запису, відтворення стоп-сигналу тощо).
За кількістю стрічкопротягувальних механізмів розрізняють одно касетні і двокасетні відеомагнітофони.
За способом запису відеомагнітофони поділяються на аналогові (запис на магнітну стрічку за допомогою похило-рядкового запису) та цифрові (запис закодованого аналогового сигналу, який представлений у двійчастому вигляді на магнітну стрічку).
За кількістю швидкостей запису (відтворення) відеомагнітофони поділяються на одно- та двошвидкісні.
За . видами відеомагнітофони поділяються на відеоплеєри (для відтворення записаної інформації на магнітній стрічці); відеоплеєри писальні (для запису, як правило, з НЧ входу і відтворення сигналу зображення та звука); відеомагнітофони з можливістю монтажу звука та зображення; відеомагнітофони з функціями запису і відтворення записів, записаних на інших відеомагнітофонах, з можливістю прийому телевізійного сигналу безпосередньо з антени тощо.
Окрему групу становлять відеопрогравачі (відеоплеєри), які здатні відтворювати відеозапис з оптичних дисків. Сучасні відеопрогравачі оснащують універсальним дископриймачем, що дозволяє використовувати лазерно-візуальні компакт-диски тощо.
Основні параметри побутових відеомагнітофонів - це кількість систем, які сприймає телевізійний тюнер; кількість відеоголовок, що обертаються, режими швидкості запису-відтворення, кількість сервісних функцій, маса і габаритні розрізи, споживана потужність.
Кількість систем, які сприймає телевізійний тюнер відео-магнітофона характеризує які системи телевізійного сигналу може приймати телевізійний тюнер відеомагнітофону конкретної моделі.
Кількість відеоголовок, що обертаються характеризує число відеоголівок запису-відтворення.
Режими швидкості запису-відтворення характеризують з якими швидкостями руху стрічки відеомагнітофон може записувати (відтворювати) відеоінформацію. Наприклад, якщо відеомагнітофон має крім основної швидкості руху стрічки ще і додаткову, то в цьому режимі можна записати на відеокасету тривалістю 180 хв інформацію тривалістю 360 хв.
