Лекція 4. Механізми соціалізації План

1. Історія виникнення поняття механізмів соціалізації

2. Основні механізми соціалізації та їх характеристика

1. За допомогою цих способів і заходів поведінка людини і цілих груп людей приводиться у відповідність з прийнятими в даній культурі взірцями, нормами, цінностями.

Соціалізація людини у взаємодії з різними факторами і агентами відбувається за допомогою ряду так званих механізмів. Існують різні підходи до розгляду механізмів соціалізації.

Так, французький соціальний психолог Г. Тард вважав основним механізмом соціалізації наслідування. Американський вчений У. Бронфенбреннер - прогресивну взаємну акомодацію (пристосовність) між активним ростом людської істоторії і мінливими умовами, в яких вона живе. Н.Смелзер (США) вважає найважливішими чотири психологічних механізму - імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і почуття провини. Перші дві він визначає як позитивні , а два інші як негативні. В. С.Мухіна розглядала як механізми соціалізації ідентифікацію і пристосування особистості, а А. В. Петровський - закономірну зміну фаз адаптації, індивідуалізації й інтеграції в процесі розвитку особистості.

Узагальнюючи наявні дані, можна виділити кілька універсальних психологічних і соціально-педагогічних механізмів соціалізації.

2. До психологічних механізмів соціалізації можна віднести наступні.

Імпрінтінг (відкладення - вдруковування) – фіксування явищ людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особистості,що впливають на нього сприйняття життєво важливих об'єктів. Імпрінтінг відбувається переважно в дитячому віці. Однак і на більш пізніх вікових етапах можливе відкладення будь-яких образів, відчуттів і т.п.

Так, травматичний досвід, отриманий в дитинстві (до 6 років) - приниження, жорстоке поводження залишаючи свій відбиток в емоційній сфері особистості, може позначитися в «відстроченому ефекті», породивши жорстоке або агресивне поводження, емоційну холодність і т.п. Інший приклад – зафіксований в підлітковому або юнацькому віці (а іноді й раніше) образ «прекрасної дами» може перешкодити нормальним відносинам з жінками і негативно позначитися в подружньому житті, бо визначає завищений рівень вимог до партнерші.

Екзистенціальний натиск (від лат.ex (s) istentia -існування) - вплив умов буття людини, що визначає оволодіння ним рідною мовою (в ранньому дитинстві) і нерідними мовами на інших вікових етапах (в ситуації зміни мовного середовища), а також неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки,непорушних в його соціумі та необхідних для виживання в ньому.

Наслідування - довільне і мимовільне дотримання яких-небудь прикладів і зразків поведінки, з якими людина стикається у взаємодії з оточуючими його людьми (в першу чергу зі значимими особами), а також пропонованим засобами масової комунікації.

Ідентифікація (ототожнення) - емоційно-когнітівний процес засвоєння людиною норм, установок, цінностей, моделей поведінки як своїх власних у взаємодії зі значущими особами та референтними групами.

Рефлексія - внутрішній діалог, в якому людина розглядається, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші норми, цінності, поведінкові сценарії, властиві сім'ї, значущим особам, суспільству однолітків, різних соціально-професійних та етноконфесійних верств і т. д. Рефлексія може являти собою внутрішній діалог: між різними Я людини, з реальними або вигаданими об’єктами та ін. За допомогою рефлексії людина може формуватися і змінюватися в результаті усвідомлення та переживання нею тією реальності, в якій вона живе, свого місця в цій реальності і себе саму.

Названі психологічні механізми соціалізації діють в руслі соціально-педагогічних механізмів соціалізації, до яких можна віднести наступні.

Традиційний механізм соціалізації (стихійної) представляє собою засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, які характерні для його сім'ї та найближчого оточення (сусідського, приятельські).Громадські норми (традиції, звичаї, звички, стереотипи масової поведедінки та ін), Поширені в конкретних регіонах, поселення, етноконфесійних і соціальних шарах, які регулюють поведінку конкретних людей, включають в себе і просоціальні, і асоціальні, і антисоціальні (нецензурна лайка, , злодійство і т.д.) елементи .

Їх засвоєння відбувається, як правило, на несвідомому рівнях за допомогою фіксації, некритичного сприйняття стереотипів (тобто діють імпрінтінг, екзистенціальний натиск, наслідування, ідентифікація).

Ефективність традиційного механізму дуже рельєфно проявляється тоді, коли людина знає, «як треба», «що треба», але це його знання суперечить традиціям найближчого оточення . Крім того, ефективність традиційного механізму проявляється в тому, що ті чи інші елементи соціального досвіду, засвоєні, наприклад, у дитинстві,але блоковані в силу мінливих умов життя (наприклад, переїзд із села до великого міста),можуть «виплисти» в поведінці людини при черговому зміну життєвих умов або на подальших вікових етапах.

Інституційний механізм соціалізації, як випливає вже з самої назви, функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для його соціалізації, так і таким що реалізує функцію соціалізації. (виробничі, релігійні, клубні й інші структури,а також засоби масової комунікації).У процесі взаємодії людини з різними інститутами і організаціями відбувається накопичення їм відповідних знань і досвіду соціально схвальної поведінки,а також досвіду імітації такої поведінки і конфліктного чи безконфліктного уникнення виконання соціальних норм.

Треба мати на увазі, що засоби масової комунікації як соціальний інститут (преса, радіо, кіно, телебачення) впливають на соціалізацію людини не лише за допомогою трансляції певної інформації, але й через подання визначених зразків поведінки героїв книг, кінофільмів, телепередач . Люди відповідно до вікових та індивідуальних особливостей схильні ідентифікувати себе з тими чи іншими героями, сприймаючи при цьому властиві їм зразки поведінки, стиль життя і т.д.

Стилізований механізм соціалізації діє в рамках певної субкультури.Під субкультурою в загальному вигляді розуміеться комплекс морально-психологічних рис і поведінкових проявів, типових для людей певного віку або певного професійного чи культурного шару, який в цілому створює певний стиль життя і мислення тієї чи іншої вікової,професійної, соціальної, етноконфесійних та інших груп. Але субкультура впливає на соціалізацію людини настільки і в тій мірі, наскільки і в якій мірі є її носіями члени групи (однолітки, колеги тощо.) референтних (значущі) для нього.

Тобто в руслі стилізованого механізму діють в першу чергу наслідування й ідентифікація.

Міжособовий механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини зі значимими для нього особами. У його основі лежить психологічний механізм ідентифікації. Значущими особами можуть бути батьки (в будь-якому віці), будь-який шановний дорослий, друг-одноліток свого або особи протилежної статі. Природно, що значимі особи можуть бути членами тих чи інших організацій і груп, з якими людина взаємодіє, а якщо це однолітки, то вони можуть бути і носіями вікової субкультури.

Соціалізація людини відбувається за допомогою всіх названих вище механізмів. Однак у різних вікових і соціально-культурних груп, у конкретних людей співвідношення ролі механізмів соціалізації різне, і часом істотно.

Так, в умовах села, малого міста, селища, а також у малоосвічених сім'ях у великих містах велику роль може грати традиційний механізм. В умовах великого міста особливо явно діють інституціональний і стилізований механізми. Для людей явно інтровертованого типу (тобто звернених всередину себе, підвищено тривожних, самокритичних) найважливішим може стати рефлексивний механізм.

Ті чи інші механізми відіграють різну роль у тих чи інших сферах соціалізації.Так, якщо мова йде про сферу дозвілля, про слідкування за модою, то провідним часто є стилізований механізм, а стиль життя нерідко формується за допомогою як традиційного, так і стилізованого механізмів.

З вищесказаного випливає, що соціалізація особистості здійснюється в процесі взаємодії з різноманітними та численними факторами, групами, організаціями, агентами, за допомогою різних засобів і механізмів, які не тільки доповнюють один одного,але в тій чи іншій мірі і суперечать один одному. Все це об'єктивно обумовлює певний ступінь автономії людини, який необхідний для формування особистості, здатної приймати рішення, протистояти зовнішньому тиску і т. п.