- •Адміністративне право україни Академічний курс. Том 1
- •Розділ і. Історія розвитку адміністративного права
- •Глава 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права
- •§ 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права
- •§ 2. Формування науки адміністративного права в європейських краянах
- •§ 3. Ознаки рецепції римського публічного права у становленні сучасного адміністративного права
- •Глава 2.Становлення і розвиток українського адміністративного права
- •§ 1. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і Нового часу
- •§ 2. Зародження і становлення наукових засад поліцейського та адміністративного права
- •§ 3. Українська адміністративно-правова наука і практика на початку XX cm.
- •§ 4. Українська наука адміністративного права радянського періоду
- •§ 5. Формування адміністративно-правової науки у незалежній Україні
- •Розділ іі. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •Глава 3. Виконавча влада і державне управління
- •§ 1. Виконавча влада як гілка державної влади та її управлінська спрямованість
- •§2. Управління: загальне поняття і соціальна природа
- •§ 3. Поняття державного управління у широкому і вузькому розумінні
- •§ 4. Співвідношення державного управління і виконавчої влади
- •II. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:
- •§ 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
- •Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права
- •§ 1. Необхідність уточнення традиційного погляду на предмет адміністративного права
- •§ 2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення
- •§ 3. Метод адміністративного права
- •§ 4. Сучасна трансформація методу адміністративного права
- •§ 5. Принципи адміністративного права
- •Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління
- •§ 1. Українська наука адміністративного права на сучасному етапі
- •§ 2. Науки про управління та організаційна наука
- •§ 3. Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права
- •§ 4. Навчальний курс адміністративного права
- •Розділ III. Норми, система і джерела адміністративного права
- •Глава 6. Норми адміністративного права
- •§ 1. Поняття і структура норм адміністративного права
- •§ 2. Зростання ролі адміністративно-правових норм у регулюванні управлінських відносин
- •§ 3. Дія адміністративно-правових норм
- •§ 4. Види адміністративно-правових норм
- •Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі
- •§ 1. Система адміністративного права: поняття і зміст
- •§ 2. Підгалузі та інститути в системі адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне право — галузь публічного права
- •§ 4. Зв'язки адміністративного права з іншими галузями українського права
- •Глава 8. Джерела адміністративного права та адміністративне законодавство
- •§ 1. Поняття джерел адміністративного права
- •§ 2. Види джерел адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне законодавство і форми його систематизації
- •§ 4. Кодифікація як провідна форма систематизації адміністративного законодавства
- •§ 5. Адміністративний кодекс урср 1927р.: з досвіду створення і реалізації
- •Розділiv. Реалізація норм адміністративною права та адміністративно-правові відносини
- •Глава 9 Реалізація адміністративно-правових норм
- •§ 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм
- •§ 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
- •§ 3. Основні риси правозастосовчоїдіяльності
- •Глава 10. Адміністративно-правові відносини
- •§ 1. Категорія «адміністративно-правові відносини» у науці адміністративного права
- •§ 2. Поняття і зміст адміністративно-правових відносин
- •§ 3. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти
- •§ 4. Види адміністративно-правових відносин
- •§ 5. Державно-управлінські відносини у складі адміністративних правовідносин
- •Глава 11. Загальна характеристика суб'єктів адміністративного права
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- •§ 2. Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- •Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус
- •§ 1. Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- •§ 3. Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- •Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністр-ативн-правовий статус
- •§ 1. Поняття і види органів виконавчої влади
- •§ 2. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- •§ 3. Президент України і система органів виконавчої влади
- •§ 4. Кабінет Міністрів України
- •§ 5. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 6. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади у світлі адміністративної реформи в Україні
- •Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого самоврядуваня, організацій та підприємств
- •§ 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •§ 3. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- •§5. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- •Розділ VI. Адміністративно-правові засади діяльності органів виконавчої влади
- •Глава 15. Функції, компетенція і режим діяльності органів виконавчої влади
- •§ 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту і форм
- •§ 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
- •§ 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- •§ 4. Адміністративно-правові режими
- •Глава16. Форми державного управління
- •§ 1. Поняття і види форм державного управління
- •§ 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
- •§ 3. Порядок прийняття та чинність правових актів управління
- •§ 4. Адміністративні договори
- •Глава 17. Методи державного управління
- •§ 1. Поняття методів державного управління
- •§ 2. Види методів державного управління
- •§ 3. Правова форма методів державного управління
- •Розділ VII. Державна служба та її адміністра-тивно-правове регулювання
- •Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби
- •§ 1. Служба у суспільстві та державна служба
- •§ 2. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад
- •§ 3. Управління державною службою
- •§ 4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика
- •Глава 19. Складові елементи інституту державної служби
- •§ 1. Проходження державної служби: загальне поняття
- •§2. Стадії проходження державної служби
- •§ 3. Соціальне забезпечення державних службовців
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців
- •§ 5. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів державних службовців
- •Розділ VIII. Забезпечення законності у державному управлінні
- •Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 2. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні
- •§ 3. Класифікація видів державного контролю
- •§ 4. Контроль з боку органів місцевого самоврядування
- •§ 5. Контроль з боку громадських організацій
- •Глава 21. Види державного контролю
- •§ 1. Внутрішній адміністративний контроль
- •§ 2. Контроль з боку Президента України
- •§ 3. Парламентський контроль
- •§ 4. Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату
- •§ 5. Судовий контроль
- •§ 6. Прокурорський нагляд
- •Глава 22. Засоби захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Право громадян на звернення
- •§ 2. Оскарження в адміністративному порядку та його особливості в окремих сферах державного управління
- •§ 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •Глава 23. Адміністративна юстиція — провідний засіб судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Створення системи адміністративних судів в Україні
- •§ 2. Забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві
- •§ 3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 4. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах
- •Розділ IX. Адміністративний примус і адміністративна відповідальність
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •§ 1. Поняття адміністративного примусу
- •§ 2. Класифікація заходів адміністративного примусу
- •1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- •2) Заходи адміністративного припинення;
- •3) Заходи адміністративної відповідальності.
- •§ 3. Адміністративно-запобіжні заходи
- •§ 4. Заходи адміністративного припинення
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності
- •§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання
- •§ 2. Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
- •§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів
- •§ 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом
- •Глава 26 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •§ 1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за українським законодавством
- •§ 2. Поняття вини юридичної особи
- •§ 3. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •Розділ X. Адміністративний процес і адміністративні провадження
- •Глава 27. Адміністративний процес
- •§ 1. Поняття адміністративного процесу
- •§ 2. Принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Правові презумпції адміністративного процесу
- •Глава 28 Адміністративні провадження та адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •§ 1. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
- •§ 2. Неюрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 3. Юрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •Глава 29. Окремі види неюрисдищійних проваджень
- •§ 1. Реєстраційні провадження
- •§ 2. Дозвільні провадження
- •§ 3. Контрольні провадження
- •Глава 30. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •§ 1. Суб'єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •§ 2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •Глава 31.Адміністративне право окремих західноєвропейських країн
- •§ 1. Адміністративне право Франції
- •§ 2. Адміністративне право Німеччини
- •§ 3. Адміністративне право Великої Британії
- •Рекомендована література
§ 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
Функції органів виконавчої влади
Функції органів виконавчої влади слід розуміти як відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності цих органів, які характеризуються цільовою спрямованістю. Спираючись на висновок попереднього параграфа, зауважимо, що функції органів виконавчої влади повинні розглядатися як функції управлінської діяльності (або управління).
Цільова спрямованість функцій управління — найважливіший аргумент на користь визначення самостійності тієї чи іншої функції. Причому в даному випадку йдеться не взагалі про будь-які цілі (завдання), адже їх у органів виконавчої влади багато, і всі вони різні. Для виокремлення конкретних функцій відповідних органів вирішальне значення має лише певний вид (група) цілей (завдань), що стоять перед цими органами.
Для точнішого уявлення саме про такі цілі (завдання) доцільно розмежувати цілі (завдання) управління на кілька типових груп. Це групи цілей (завдань):
1) що відображають найбільш загальні потреби і тенденції економічного та соціального розвитку суспільства, які вимагають активного владно-організуючого втручання з боку держави. Це так звані суспільно значущі, або публічні, цілі (завдання);
2) що характеризують адресну спрямованість управлінської діяльності на конкретні керовані об'єкти — галузі, сфери, регіони, окремі підприємства тощо. Це так звані об'єктні цілі (завдання);
3) що відображають зміст конкретних потреб відповідних керованих об'єктів. Саме ці потреби визначають спеціалізацію управлінської діяльності щодо забезпечення тієї чи іншої потреби даного керованого об'єкта. Це спеціалізовані цілі, завдання (тобто відповідно до окремих потреб);
4) що випливають із внутрішньої «технології» управлінської діяльності (що розуміється як певний механізм використання методів управління) та відображають спрямованість зусиль керуючих суб'єктів щодо забезпечення як цієї технології, так і процесуальних форм діяльності. Це так звані технологічні завдання (цілі).
Така вирішальна ознака поняття функцій управління, як цільова спрямованість, передбачає наявність у кожній функції не будь-якої мети (завдання), а лише мети (завдання) третьої типової групи, тобто спеціалізованої мети (завдання). Лише на цій підставі можна більш-менш обгрунтовано і переконливо ідентифікувати як самостійні функції досить різноманітні спеціалізовані та однорідні частини змісту управлінської діяльності, наприклад, планування і контроль (зауважимо, що цими категоріями можуть характеризуватися також відповідні стадії процесу управління).
Класифікація функцій управління
В адміністративно-правовій літературі є різні варіанти класифікації функцій управлінської діяльності. Традиційним є поділ на такі види:
а) загальні (або основні) функції;
б) спеціальні (або спеціалізовані) функції, які відображають специфіку або конкретного суб'єкта управління, або керованого об'єкта;
в) допоміжні (або обслуговуючі) функції, які обслуговують виконання загальних і спеціальних функцій.
Але при цьому поділі не виключається використання однакових найменувань функцій для характеристики їх різних видів (наприклад, планування, фінансування належать і до загальних, і до спеціальних функцій). Тому з метою уніфікованого використання усталених термінологічних позначень реально існуючих функцій («планування», «фінансування», «координація», «стимулювання» тощо) обґрунтова-нішою виглядає класифікація усіх цих функцій по кількох типових групах за найбільш визначальним критерієм — за цільовою спрямованістю функцій відповідно до життєво важливих потреб кожного керованого об'єкта. Відтак можна розподілити функції управління на види, які відповідають цілям (завданням) щодо забезпечення керованих об'єктів:
- цілевстановлюючою (цілеорієнтуючою) інформацією — прогнозування, планування тощо. Це цілевстановлюючі функції;
- ресурсами, необхідними для їх нормальної діяльності та розвитку, — фінансування, стимулювання, кадрове забезпечення тощо. Це ресурсозабезпечувальні функції;
- належної впорядкованості, узгодженості в діяльності керованих об'єктів — керівництво, координація, організація, регулювання, контроль тощо. Це організаційно-регулюючі функції;
- зусиллями щодо їх первинного формування та наступного удосконалення (в органічному поєднанні з такими ж заходами щодо самих керуючих суб'єктів) — організаційне проектування, реорганізація, організаційний розвиток, раціоналізація, організаційна діагностика тощо. Це трансформаційні функції.
У реальному житті всі перелічені функції тісно взаємозв'язані. Водночас вони характеризують найбільш однорідні частини (або напрями) діяльності органів виконавчої влади, які тією чи іншою мірою здійснюються на кожному рівні їх системи. Отже, для визначення функцій конкретних органів цілком прийнятна вищенаведена термінологія, поширена в науці й практиці управління.
Компетенція органів виконавчої влади
Оскільки фактична діяльність органів ви конавчої влади неможлива без використання певних прав і виконання певних обов'язків, то функції органів органічно пов'язані з державно-владними повноваженнями (правами і обов'язками). Правовою (точніше, адміністративно-правовою) формою цих прав і обов'язків виступає компетенція органів виконавчої влади.
У зв'язку з цим нагадаємо, що питання про співвідношення функцій і компетенції органів управління тривалий час дискутувалося в радянській адміністративно-правовій літературі. Основними були дві позиції. На думку І. Л. Бачило, функції входять як складові елементи до компетенції іг. визначають, «що» робить орган, виступаючи в результаті цього правовим явищем1. Б. М. Лазарев стверджував, що елементами компетенції органу управління виступають не самі функції як такі, а покладені на нього, по-перше, загальне право (щодо керованого об'єкта) та обов'язок (перед державою) виконувати певні функції, по-друге, комплекс конкретних прав і обов'язків (повноважень), що необхідні для реалізації цих функцій.
Подальший аналіз зазначеного питання підтвердив висновок про те, що функції не є однопорядковими з повноваженнями елементами компетенції органу, а виражаються у ній шляхом правового закріплення (регламентації) останніх1. Отже, за своєю природою компетенція органів виконавчої влади — це юридичне відображення (опосередкування) покладених на них функцій у спеціальних, так званих компетенційних (або статусних) нормативно-правових актах шляхом закріплення цілей, завдань і необхідного для їх реалізації комплексу прав і обов'язків, тобто державно-владних повноважень.
Повноваження вказують на те, які права та обов'язки має орган виконавчої влади для вирішення окреслених компетенцією цілей і завдань. У нормативно-правових актах, що закріплюють повноваження органів виконавчої влади, поряд з термінами «право» і «обов'язок», використовуються терміни «завдання», «функції», «зобов'язання», «відповідальність». До того ж закріплюються певні принципи і процедури, які встановлюють порядок здійснення наданих органам повноважень.
У змісті компетенції можуть бути передбачені можливості органу виконавчої влади або посадової особи на свій розсуд обирати той чи інший варіант використання наданих прав і обов'язків. Це — особлива частина повноважень органів виконавчої влади і тому потребує окремого розгляду.