- •Адміністративне право україни Академічний курс. Том 1
- •Розділ і. Історія розвитку адміністративного права
- •Глава 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права
- •§ 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права
- •§ 2. Формування науки адміністративного права в європейських краянах
- •§ 3. Ознаки рецепції римського публічного права у становленні сучасного адміністративного права
- •Глава 2.Становлення і розвиток українського адміністративного права
- •§ 1. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і Нового часу
- •§ 2. Зародження і становлення наукових засад поліцейського та адміністративного права
- •§ 3. Українська адміністративно-правова наука і практика на початку XX cm.
- •§ 4. Українська наука адміністративного права радянського періоду
- •§ 5. Формування адміністративно-правової науки у незалежній Україні
- •Розділ іі. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •Глава 3. Виконавча влада і державне управління
- •§ 1. Виконавча влада як гілка державної влади та її управлінська спрямованість
- •§2. Управління: загальне поняття і соціальна природа
- •§ 3. Поняття державного управління у широкому і вузькому розумінні
- •§ 4. Співвідношення державного управління і виконавчої влади
- •II. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:
- •§ 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
- •Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права
- •§ 1. Необхідність уточнення традиційного погляду на предмет адміністративного права
- •§ 2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення
- •§ 3. Метод адміністративного права
- •§ 4. Сучасна трансформація методу адміністративного права
- •§ 5. Принципи адміністративного права
- •Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління
- •§ 1. Українська наука адміністративного права на сучасному етапі
- •§ 2. Науки про управління та організаційна наука
- •§ 3. Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права
- •§ 4. Навчальний курс адміністративного права
- •Розділ III. Норми, система і джерела адміністративного права
- •Глава 6. Норми адміністративного права
- •§ 1. Поняття і структура норм адміністративного права
- •§ 2. Зростання ролі адміністративно-правових норм у регулюванні управлінських відносин
- •§ 3. Дія адміністративно-правових норм
- •§ 4. Види адміністративно-правових норм
- •Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі
- •§ 1. Система адміністративного права: поняття і зміст
- •§ 2. Підгалузі та інститути в системі адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне право — галузь публічного права
- •§ 4. Зв'язки адміністративного права з іншими галузями українського права
- •Глава 8. Джерела адміністративного права та адміністративне законодавство
- •§ 1. Поняття джерел адміністративного права
- •§ 2. Види джерел адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне законодавство і форми його систематизації
- •§ 4. Кодифікація як провідна форма систематизації адміністративного законодавства
- •§ 5. Адміністративний кодекс урср 1927р.: з досвіду створення і реалізації
- •Розділiv. Реалізація норм адміністративною права та адміністративно-правові відносини
- •Глава 9 Реалізація адміністративно-правових норм
- •§ 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм
- •§ 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
- •§ 3. Основні риси правозастосовчоїдіяльності
- •Глава 10. Адміністративно-правові відносини
- •§ 1. Категорія «адміністративно-правові відносини» у науці адміністративного права
- •§ 2. Поняття і зміст адміністративно-правових відносин
- •§ 3. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти
- •§ 4. Види адміністративно-правових відносин
- •§ 5. Державно-управлінські відносини у складі адміністративних правовідносин
- •Глава 11. Загальна характеристика суб'єктів адміністративного права
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- •§ 2. Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- •Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус
- •§ 1. Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- •§ 3. Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- •Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністр-ативн-правовий статус
- •§ 1. Поняття і види органів виконавчої влади
- •§ 2. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- •§ 3. Президент України і система органів виконавчої влади
- •§ 4. Кабінет Міністрів України
- •§ 5. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 6. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади у світлі адміністративної реформи в Україні
- •Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого самоврядуваня, організацій та підприємств
- •§ 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •§ 3. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- •§5. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- •Розділ VI. Адміністративно-правові засади діяльності органів виконавчої влади
- •Глава 15. Функції, компетенція і режим діяльності органів виконавчої влади
- •§ 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту і форм
- •§ 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
- •§ 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- •§ 4. Адміністративно-правові режими
- •Глава16. Форми державного управління
- •§ 1. Поняття і види форм державного управління
- •§ 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
- •§ 3. Порядок прийняття та чинність правових актів управління
- •§ 4. Адміністративні договори
- •Глава 17. Методи державного управління
- •§ 1. Поняття методів державного управління
- •§ 2. Види методів державного управління
- •§ 3. Правова форма методів державного управління
- •Розділ VII. Державна служба та її адміністра-тивно-правове регулювання
- •Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби
- •§ 1. Служба у суспільстві та державна служба
- •§ 2. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад
- •§ 3. Управління державною службою
- •§ 4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика
- •Глава 19. Складові елементи інституту державної служби
- •§ 1. Проходження державної служби: загальне поняття
- •§2. Стадії проходження державної служби
- •§ 3. Соціальне забезпечення державних службовців
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців
- •§ 5. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів державних службовців
- •Розділ VIII. Забезпечення законності у державному управлінні
- •Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 2. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні
- •§ 3. Класифікація видів державного контролю
- •§ 4. Контроль з боку органів місцевого самоврядування
- •§ 5. Контроль з боку громадських організацій
- •Глава 21. Види державного контролю
- •§ 1. Внутрішній адміністративний контроль
- •§ 2. Контроль з боку Президента України
- •§ 3. Парламентський контроль
- •§ 4. Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату
- •§ 5. Судовий контроль
- •§ 6. Прокурорський нагляд
- •Глава 22. Засоби захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Право громадян на звернення
- •§ 2. Оскарження в адміністративному порядку та його особливості в окремих сферах державного управління
- •§ 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •Глава 23. Адміністративна юстиція — провідний засіб судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Створення системи адміністративних судів в Україні
- •§ 2. Забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві
- •§ 3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 4. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах
- •Розділ IX. Адміністративний примус і адміністративна відповідальність
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •§ 1. Поняття адміністративного примусу
- •§ 2. Класифікація заходів адміністративного примусу
- •1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- •2) Заходи адміністративного припинення;
- •3) Заходи адміністративної відповідальності.
- •§ 3. Адміністративно-запобіжні заходи
- •§ 4. Заходи адміністративного припинення
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності
- •§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання
- •§ 2. Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
- •§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів
- •§ 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом
- •Глава 26 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •§ 1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за українським законодавством
- •§ 2. Поняття вини юридичної особи
- •§ 3. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •Розділ X. Адміністративний процес і адміністративні провадження
- •Глава 27. Адміністративний процес
- •§ 1. Поняття адміністративного процесу
- •§ 2. Принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Правові презумпції адміністративного процесу
- •Глава 28 Адміністративні провадження та адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •§ 1. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
- •§ 2. Неюрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 3. Юрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •Глава 29. Окремі види неюрисдищійних проваджень
- •§ 1. Реєстраційні провадження
- •§ 2. Дозвільні провадження
- •§ 3. Контрольні провадження
- •Глава 30. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •§ 1. Суб'єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •§ 2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •Глава 31.Адміністративне право окремих західноєвропейських країн
- •§ 1. Адміністративне право Франції
- •§ 2. Адміністративне право Німеччини
- •§ 3. Адміністративне право Великої Британії
- •Рекомендована література
§ 4. Кодифікація як провідна форма систематизації адміністративного законодавства
Оптимальним результатом систематизації чинного адміністративного законодавства, безумовно, стало б прийняття Адміністративного кодексу України. Однак на відміну від деяких інших галузей права норми адміністративного права неможливо (з цілком об'єктивних причин) об'єднати в єдиному кодифікованому акті.
Кодифікація адміністративного законодавства не може бути суцільною. Адже адміністративне право, як вже зазначалося, регулює надзвичайно широке коло управлінських відносин. Його норми містяться у численних актах різної юридичної сили. Крім того, нор-мотворчість у державному управлінні характеризується високою динамічністю, частою появою нових норм, що ускладнює зміст та структуру правового матеріалу, обмежує можливість його кодифікації.
У зв'язку з цим упорядкування адміністративно-правових норм має здійснюватися шляхом поетапної кодифікації за окремими інститутами адміністративного права (за прикладом інституту адміністративної відповідальності) з наступною підготовкою та прийняттям Зводу адміністративного законодавства України.
Для спрощення кодифікаційних робіт, з огляду на суттєву відмінність матеріальних і процесуальних норм адміністративного права, доцільно провести їх роздільну кодифікацію.
Крім того, у науці адміністративного права адміністративно-процесуальне право дедалі частіше визнається окремою галуззю права. В сучасних умовах, у зв'язку з необхідністю встановлення чітких процедур взаємовідносин особи з державою, його роль значно підвищується.
З огляду на це кодифікація процесуальних норм має першочергове значення. Тут необхідно прийняти такі законодавчі акти: Адміністративно-процедурний кодекс, Адміністративний процесуальний кодекс та новий Кодекс України про адміністративні проступки (доцільніша його назва — Кодекс адміністративної відповідальності).
У цілому при кодифікації адміністративного законодавства слід керуватися наступними положеннями:
а) предметом кодифікаційних робіт повинні стати головні, найважливіші адміністративно-правові норми;
б) не слід кодифікувати норми особливої частини адміністративного права, які мають міжгалузевий характер;
в) необхідна роздільна кодифікація матеріальних та процесуальних норм адміністративного правова.
Реформування адміністративного права потребує і першочергового визначення принципів кодифікації — основних ідей, настанов, які визначають її зміст. Це відповідність цілей та характеру кодифікації рівню соціально-економічного розвитку суспільства; наукова обґрунтованість; визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина у правовому регулюванні управлінської діяльності; гармонізація національних норм із загальновизнаними міжнародно-правовими нормами; повнота, всебічність, комплексність, безперервність і поетапність кодифікації.
Принцип відповідності цілей і характеру кодифікації рівню соціально-економічного розвитку суспільства означає, що адміністративно-правові норми, які підлягають кодифікації, повинні відповідати сучасним умовам життя, рівню розвитку суспільних відносин. В актах кодифікації мають бути відображені зміни, які відбулися після проголошення незалежності України, — перехід до ринкових механізмів регулювання економіки, становлення власної політичної системи (політичних партій, рухів, нової системи державних органів, побудованих згідно з принципом поділу влади), прийняття нового Основного Закону.
Принцип наукової обґрунтованості кодифікаційних робіт означає, що кодифікація адміністративного права має ґрунтуватися на наукових засадах, які опрацьовані як у теорії права, так і у адміністративно-правовій науці. При цьому слід використовувати теоретичні положення щодо предмета і методу адміністративного права, його системи, адміністративно-правових норм і відносин, джерел права, нормо-творчості, систематизації законодавства, законодавчої техніки, історичного досвіду правотворення і кодифікації.
Принцип пріоритету прав і свобод громадян у правовому регулюванні управлінської діяльності означає, що у процесі кодифікації адміністративного права необхідно реалізувати положення частини другої ст. З Конституції України, згідно з якими головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип гармонізації національних адміністративно-правових норм із загальновизнаними міжнародно-правовими нормами передбачає необхідність узгодження норм, що мають бути встановлені під час кодифікації адміністративного права, з міжнародно-правовими стандартами, гуманізацію правил поведінки у галузі державного управління, розширення кількості дозвільних приписів, модернізацію інституту адміністративної відповідальності.
Принцип повноти, всебічності, комплексності, безперервності та поетапності кодифікації. Повнота кодифікації адміністративного законодавства означає, що кодифікацією мають бути охоплені адміністративно-правові норми, що регулюють усі без винятку суспільні відносини, котрі потребують такого регулювання, у тому числі ті, що виникли останнім часом.
Всебічність означає оновлення не лише власне переліку і порядку розміщення адміністративно-правових норм, а й їхнього змісту.
Комплексність передбачає необхідність узгодження законодавчих актів, що приймаються (кодексів), як між собою, так і з джерелами інших галузей права — конституційного, фінансового, екологічного, трудового та ін.
Безперервність і поетапність означають поступовий характер кодифікаційних робіт: на першому етапі метою є прийняття низки кодексів (чи інших актів кодифікаційного типу), які б охоплювали своїм регулюванням окремі підгалузі та інститути адміністративного права, на другому — розробка більш узагальнених кодифікованих актів (наприклад, Кодексу загального адміністративного права України).
Одним з факторів дієвості кодифікації є підготовленість самого адміністративного законодавства, ступінь його розробленості. Акти, що мають бути піддані систематизації, доцільно об'єднати у певні однорідні групи.
Важливим кроком у вирішенні проблеми може стати офіційне затвердження Загальноправового класифікатора галузей законодавства України, проект якого розроблено науковцями^. У ньому є 48 позицій, що значно більше, ніж число галузей права у правовій системі України. Лише деяким галузям права (кримінальному, кримінально-процесуальному, кримінально-виконавчому, цивільному і цивільно-процесуальному) відповідає однойменна галузь законодавства.
Що ж до адміністративного права, то його норми містяться щонайменше у 35 галузях законодавства. Це, наприклад, законодавство про освіту, законодавство про охорону здоров'я, законодавство про митну справу тощо. Інакше кажучи, адміністративне законодавство як єдина галузь законодавства України не розглядається. Фактично воно є складнішим, збірним явищем. Можна сказати, що адміністративне законодавство являє собою галузевий масив нормативно-правових актів. Як уже зазначалося, кодифікація адміністративного законодавства на сучасному етапі можлива за окремими підгалузями або інститутами адміністративного права, до яких можна віднести:
О «Основи функціонування управлінських інститутів» з виокремленням інститутів — «Правове регулювання положення органів виконавчої влади», «Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування», «Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності»;
0 «Правовий статус та гарантії реалізації прав і свобод громадян і надання їм послуг у сфері державного управління» з інститутами: «Надання послуг, пов'язаних з реалізацією конституційних прав і свобод громадян: медичних, у сфері культури, освіти та інших», «Реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності», «Ліцензійна діяльність», «Видача документів, що посвідчують права громадян і юридичних осіб» тощо;
0 «Державна служба (загальні питання)» з інститутами: «Державна служба в системі законодавчої влади», «Державна служба в органах виконавчої влади», «Державна служба в органах судової влади», «Державна служба у прокуратурі та інших правоохоронних органах»;
0 «Адміністративно-правові режими» з інститутами: «Надзвичайна ситуація», «Воєнний стан», «Митний режим» тощо;
0 «Адміністративний примус» з інститутами: «Адміністративне запобігання (попередження)», «Адміністративне припинення», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративна відповідальність юридичних осіб»;
0 «Адміністративно-процесуальне законодавство» з інститутами: «Загальні адміністративні процедури», «Процедури забезпечення прав і свобод громадян у сфері державного управління», «Нормотворча діяльність органів виконавчої влади», «Провадження у справах про адміністративні правопорушення», «Адміністративне судочинство» тощо;
О «Законодавство про контроль і нагляд у сфері державного управління»;
0 «Державне регулювання та управління в різних сферах державного життя» з інститутами: «Державне управління в економічній сфері» (законодавство про промисловість, капітальне будівництво, сільське господарство, у сфері фінансів і кредиту, про транспорт, зв'язок і т. ін.); «Державне управління соціально-культурним будівництвом» (законодавство про працю, соціальний захист, про освіту, культуру, науку, охорону здоров'я); «Державне управління у сфері адміністративно-політичної діяльності» (законодавство про збройні сили, органи внутрішніх справ, службу безпеки, органи юстиції, закордонних справ). Кодифікація, як і поточна законотворчість, має за мету впорядкування чинного адміністративного законодавства. Але тут йдеться вже не про якусь окрему галузь управління, а в цілому про всю систему, в тому числі впорядкування раніше виданих актів, об'єднання їх, по можливості, в одному кодифікаційному акті.
Щодо кодифікації адміністративного законодавства вже висловлювалося багато думок, рекомендацій. Триває пошук оптимальних варіантів цієї роботи, форм її здійснення. Звернемо лише увагу на те, що успіх кодифікації залежить від: ступеня наукової розробки проблеми кодифікації; підготовленості законодавства до кодифікації; рівня розвинутості законодавства; стану його системності та структурованості; наявності головного або декількох основних законів, які охоплюють найважливіші норми галузі.
Отже, адміністративне законодавство може бути кодифіковане як у межах своїх загальних засад (загальна кодифікація), так і в межах окремих підгалузей та інститутів права або сфер та галузей управління (спеціальна і галузева кодифікація). У всіх випадках кодифікація виступатиме як узагальнююче об'єднання значної частини існуючого нормативного масиву діючого адміністративного права.