Тема 6. Облік запасів

План

1. Склад, класифікація, оцінка й завдання обліку запасів.

2. Документація та оперативний облік надходження, відпуску й витрачання запасів.

3. Облік запасів на складах та його зв’язок із обліком у бухгалтерії.

4. Синтетичний облік запасів.

5. Облік продуктів харчування.

6. Облік медикаментів, перев’язувальних засобів і виробів медичного призначення.

7. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.

8. Інвентаризація запасів.

9. Особливості обліку військового майна.

6.1. Склад, класифікація, оцінка й завдання обліку запасів

Основні положення обліку запасів (визначення, оцінка, первинний і поточний облік) регламентуються відповідними нормативними актами Державного казначейства України. Так, згідно з Інструкцією з обліку запасів, затвердженою ДКУ 08.12.2000 р. №125, запаси — це оборотні активи в матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (чи перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, упродовж року. Термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасів.

Порівнюючи це визначення запасів із їхніми визначеннями, наведеними в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку для державного сектору, слід наголосити на відсутності в останніх такого параметра, як термін корисної експлуатації (впродовж року).

Є певні відмінності й у складі запасів. У бюджетних установах до них належать такі активи:

• виробничі запаси;

• тварини на вирощуванні та відгодівлі;

• матеріали і продукти харчування;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• готова продукція;

• продукція сільськогосподарського виробництва.

Специфічними об’єктами у складі запасів бюджетних установ є продукти харчування, медикаменти, перев’язувальні засоби та вироби медичного призначення, спеціальне обладнання для науково-дослідних робіт за договорами із замовниками, матеріали тривалого користування тощо.

Існують особливості щодо оцінки запасів бюджетних установ. У бухгалтерському обліку запаси, зокрема одержані та передані безоплатно в установленому чинним законодавством порядку, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на первіс­ну, справедливу та відновлювальну.

Балансова вартість — це вартість запасів, за якою їх відображають у балансі.

Первісна вартість — це вартість придбання, отримання, виготовлення запасів.

Справедлива вартість — це вартість запасів, отриманих установою безкоштовно.

Відновлювальна вартість — це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.

Слід зауважити, що сума податку на додану вартість щодо придбаних запасів, а також видатки на транспортування вказаних предметів, заготівлю, мито не збільшують їх первісної вартості. Вони відносяться на фактичні видатки бюджетної установи за відповідними кодами економічної класифікації. Має особливості також методика визначення первісної вартості молодняка тварин, одержаних від приплоду у своєму господарстві; продукції виробничих (навчальних) майстерень; продукції підсобних (навчальних) сільських господарств; тари.

Розуміння сутності відновлювальної вартості пов’язане із переоцінкою запасів, яка провадиться на виконання нормативно-правових актів України або за рішенням керівника установи (якщо запаси морально застаріли й тривалий час перебували на збереженні в установі, а первісна вартість цих запасів значно відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше). Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом бюджетної установи.

Переоцінку запасів здійснює комісія з переоцінки. Необхідно звернути увагу на її склад, порядок призначення, функції, відповідальність за організацію та проведення, оформлення результатів переоцінки.

Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або середньозваженою собівартістю, яку обчислюють за формулою:

, (2)

де С_звс — середньозважена собівартість;

В_зп — сумарна вартість запасів на початок місяця;

В_зм — сумарна вартість запасів, отриманих за місяць;

К_зп — кількість запасів на початок місяця;

К_зм — кількість запасів, отриманих за місяць.

Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів. Цей метод застосовують за наявності в бюджет­ній установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами.

Звертаємо увагу, що для оцінювання запасів у бюджетних установах методи ФІФО і ЛІФО не застосовують.